Синтез світового модернізму та української традиції

У львівському Палаці мистецтв триває ХХІ осінній салон «Високий замок». Традиційно у межах цього мистецького заходу представляють відразу кілька виставок, одна з яких обов’язково присвячується пам’яті видатного львівського майстра. Цього року це експозиція графіки художника, педагога, доцента Львівської академії мистецтв Мирона Яціва (1929 — 1996), який оформив понад 50 книг, створив проекти військової атрибутики та одностроїв для сучасного війська, брав участь у розробці проектів грошових знаків України, працював у жанрі екслібрису, виховав цілу плеяду художників.

Роботи Майстра зберігаються в родині, також є у фондах багатьох музеїв, зокрема, Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові. За словами сина митця — художника, науковця, проректора Львівської академії мистецтв і, до слова, постійного автора й експерта «Дня» Романа Яціва, невдовзі ще одна частина творчого доробку Мирона Яціва буде передана Національному музею у Львові.

«Акцент цієї виставки — національно-центричний. І це важливо не тільки з погляду збереження пам’яті про мого батька, а й тих обставин, в яких ми усі зараз перебуваємо. Важливий цей показ і з огляду на те, що мій батько, будучи сином священика, змушений був багато чого приховувати. Не мав жодних звань і регалій. Навіть не був членом Спілки художників. Тобто для нього перекривалися канали показувати свої історичні цикли на виставках, і батько багато що робив «у шухляду», — зазначає Роман Яців.

В експозиції — роботи Мирона Яціва за останні 20 років життя. Найбільш інтенсивний період творчості митця припав на часи Незалежності, позаяк з’явилася нарешті можливість легалізувати багато тем. І крім того, Роман Федорів, який був редактором журналу «Дзвін», запропонував Мирону Яціву дуже потрібні для його творчості замовлення — мова йде про дизайн обкладинок. А перед тим мистець зробив багато циклів з історичної та етнографічної тематики.

«Звісно, в експозиції показані тільки фрагменти творчості батька, — говорить Роман Яців. — Він викладав в академії основи композиції, розробляв разом із колегою професором Михайлом Куриличем програму для студентів, де ще в 1960 — 1970 роках взорувався на світовий модернізм та українську традицію, синтезував. Ця програма була дуже прогресивною і становила альтернативу певним стандартам, нав’язаним Московією. І це було дуже важливо для тієї ситуації, для освіти, тому що це була свобода мислення, яка прищеплювалася молоді».

Мирон Яців був дуже сильним у композиції, мав треноване око. Умів дуже цільно будувати будь-яку ідею, де був логічний центр, ритмічна система. Здебільшого — це ліногравюра. Хоча, за словами Романа Яціва, батько в останні роки хворів, тому вправлявся в гуаші з думкою, що у подальшому перетворить в ліногравюру. «На жаль, не вдалося», — говорить Р. Яців.

Насамкінець розпитую професора про настанови, котрі він отримав від батька. «По-перше, це мотивація до національного. По-друге — неспокій з усвідомленням того, що потрібно постійно розвиватися. Оці уроки батька, як потрібно працювати з традицією, дуже і дуже вагомі для мене, бо в моїй творчості теж це проявляється — на генетичному рівні», — говорить Роман Яців.

Експозиція графіки Мирона Яціва, розгорнута у Палаці мистецтв, чинна до 2 грудня — як і всі інші покази в межах осіннього салону «Високий замок».