«Просвіті» – 150

Товариство «Просвіта», як противага антиукраїнським, колонізаторським і москвофільським течіям, як феномен державотворення, зайняло визначну роль в  національному, патріотичному, духовному, економічному житті  українського народу, стало предтечею Січових стрільців, ОУН, УПА, Народного Руху України, але  достойно не поціноване і набутий досвід проігноровано.

«Просвіта» виникла в Західній Україні в другій половині ХІХ ст., що належала тоді Австро-Угорщині, яка була парламентсько-конституційною монархією. Велика Україна, включно з Волинню, належала Росії, в якій була абсолютна монархічна форма правління. Відповідно демократичні процеси проходили в австрійській частині України на півстоліття раніше, ніж у російській. Українська національно-патріотична інтелігенція, в основному після поразки польського повстання 1863-64 років проти російської  деспотії, зрозуміла, що добиватись автономії Галичини необхідно парламентським шляхом. Для цього потрібно ліквідувати майже суцільну безграмотність, пробудити національну свідомість українців,  консолідувати їх у боротьбі за національні права.

Ідея створення просвітянської організація виникла в отця Степана Качали, яку втілив у життя організаційний комітет у Львові під керівництвом професора А. Вахнянина. Розроблений статут Товариства «Просвіти» був погоджений із владою і затверджений загальними зборами 8 грудня. Задеклароване основне завдання товариства: «Просвіта»  має  дбати про піднесення освіти і культури українського народу і намічає шляхи для досягнення тої цілі». Статут кілька раз доопрацьовувався, розширялись функції і «Просвіта» набула триступеневої структури. Активісти «Просвіти, з підтримкою греко-католицьких священиків і вчителів створюють повітові Філії  і сільські читальні, а при них  аматорсько-театральні гуртки, хори і оркестри.  «Просвіта» формує національну самосвідомість українців через поширення  освіти і культури,через газети. журнали і книги на рідній мові.

Після 23 років діяльності в Статут внесено зміни, згідно з якими «Просвіта» має дбати не лише «про піднесення освіти і культури», але і «про піднесення добробуту українського народу». В головному відділі «Просвіти» створено фахові комісії, які відповідали за видавничу, просвітно-організаційну, економічно-промислову діяльність товариства.     

Головний відділ (Централя) товариства «Просвіта» у Львові з 1895 році розміщається  у придбаному за 260 тис. крон будинку на площі Ринок, 10, який стає своєрідним кабінетом-міністрів української економіки і культури  в умовах Австро-Угорщини, а пізніше Польщі.

ЛЬВІВ, ПЛ.. РИНОК, АДМІНІСТРАТИВНИЙ БУДИНОК «ПРОСВІТИ» (ЦЕНТРАЛЯ) З 1895 ПО 1939Р, ФОТО ОЛЕКСАНДРА ВОЛКОВА

Видавнича комісія «Просвіти» крім газети «Діло»  видавала періодичні журнали  «Просвіта – місячник освіти, виховання, культури», «Життя і Знання», «Самопоміч», «Економіст».  Перша книга «Зоря. Читаночка для сільських людей» випущена в 1869 р. не  «общеруською», а чистою народною українською мовою, накладом 2 тис. примірників. У цьому ж році була видана книжечка о. Степана Качали «Що нас губить, а що нам помогти може», яка користувалась великою популярністю і  перевидавалась кілька раз.

Усього видано близько тисячі найменувань книжок, зокрема художніх,  історичних, шкільних підручників, театральні п’єси, ноти, фахових, просвітно-організаційних, економічних і  політичних.  Покупцями книжок були в основному філії, читальні, кооперативи, товариства, приватні особи. Читальням книги продавались по заявках, авансом або в кредит  під гарантії багатих членів читалень. 

Економічно-промислова комісія та філії створюють сітку торгівельних кооперативів з  крамницями і власними складами, об’єднаних в кооперацію «Народну торгівлю» на чолі з В.Нагірним. При читальнях розміщують крамниці, позичкові каси, зерносклади,  де селяни могли придбати насіння, садові саджанці, необхідні товари по дешевших цінах, ніж в крамарів-євреїв чи німців. Тоді ж  виник заклик: «Свій – до свого, по своє». 

 «Просвіта» в 1891 році у Львові заснувала перше українське страхове товариство «Дністер».. В ньому страхували своє майно селяни, міщани, кооперативи, греко-католицькі церкви і монастирі  Галичини і Буковини. Про успішність його діяльності свідчить будівництво у Львові  в 1905-1906 роках  величної споруди  «Дністер». За 25 років діяльності  він витратив понад  500 тисяч крон на благочинні і громадські  потреби.

УКРАЇНСЬКИЙ ПРОСВІТЯНСЬКИЙ ТЕАТРАЛЬНИЙ  ГУРТОК В ПОЧАЄВІ 1923 Р.

18 філій «Просвіти» організували  кредитові установи, які  в 1899 році об’єдналися в «Крайовий Союз Кредитовий». Завдяки Костю Левицькому в 1924 р  КСК переріс в Центральний кооперативний Банк «Центробанк». Українські банки кредитують кооперативи, позичають  селянам  гроші на будівництво хат, на придбання худоби та сільськогосподарського знаряддя. Акумулює кошти для надання допомоги мешканцям  Прикарпаття, які постраждали від повені в липні 1933р. На початок 1939 року  «Центробанк»  обслуговував майже 12 тис. клієнтів, з них 113 «Українбанків», оборотні фонди, якого досягли 70.4 млн. польських злотих.

Тоді ж був заснований перший Український акціонерний Земельний Іпотечний банк, який користувався високим авторитетом, надавав  селянам  дешеві коротко- і довготермінові кредити на придбання землі та поліпшення господарської діяльності  під заставу землі та нерухомого майна терміном до 50 років . 

 «Просвіта» започатковує»  в  Перемишлі  «Спілку для господарства і торгівлі», яка розширюється і переростає в синдикат «Сільський господар», а в 1924 році в крайову центральну сільськогосподарську кооперацію «Центросоюз» у Львові. «Центросоюз» заготовляє в селян зерно, худобу, свиней, птицю, яйця, городину, фрукти та експортує в Австрію, Англію, Італію, Німеччину.  Забезпечує селян високоякісними товарами за доступними цінами.. Налагоджує власне виробництво кіс і серпів, електричних батарейок, господарського і туалетного мила, ниток, взуттєвого крему, оцту, кави, цукерків, шоколаду.

ХОР СЕЛИЩА ВЕЛИКІ БІРКИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ, ДЕ ЧИТАЛЬНЯ БУЛА ЗАСНОВАНА В 1884Р, ВІТАЄ  В ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ ДРАМТЕАТРІ 2ГРУДНЯ  ПРОСВІТЯН ТЕРНОПІЛЛЯ З 150 РІЧЧЯМ

Перша молочарська спілка була заснована в Завадові в 1904 році   агрономом  Я. Гарасевичем , який за направленням «Просвіти» пройшов відповідне  навчання в Данії.  Молочарські спілки утворювались при читальнях, поширювали знання раціональної годівлі та контролю молочності корів. Молочарні були настільки актуальні, що за короткий час розрослися в потужну організацію - крайовий молочарський союз «Маслосоюз». Зростала сітка молочарень, збільшувалась кількість членів кооперативів, міцніла матеріальна база, почався перехід на парові молочарні, були придбані автомобілі для перевезення готової продукції. В 1938 році діяло 135 районних молочарень, які об’єднували 1600 збиральних пунктів молока і сметани та продали 3000 тонн масла, в т.ч.в Європу, в Австралію та Палестину    Виготовлялись тверді та м’які сири, бринза, казеїн, пастеризоване молоко. «Маслосоюз» мав сітку своїх крамниць, де продавалась продукція свого виробництва та виробництва інших кооперативних організацій. 

У лютому 1909 р у Львові відбувся під керівництвом  голови «Просвіти» П. Огоновського  Просвітно-Економічний Конгрес, на якому було 768 делегатів від філій  та кооперативів Західної України. Конгрес підсумував  роботу «Просвіти» за сорок років і поставив завдання об’єднати  кооперативний рух у національні союзи. У прийнятій ним резолюції зазначено: «кооперативна організація праці, утворюючи центри національно-економічного життя, буде становити матеріальну основу для національно-політичного визволення українського народу і для культурно - економічного його розвитку».

УКРАЇНСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ БАНК В ПОЧАЄВІ, 1932Р, СУЧАСНИЙ ВИГЛЯД

Лише після відновлення господарства, зруйнованого Першою світовою війною, з розширенням мережі різноманітних кооперативів, зростанням їх виробничих потужностей «Просвіта», з метою покращення управління, передає  з 1924 року організаційні, виробничі, фінансові, збутові функції кооперативним центрам, підпорядкувавши їх Краєвому Союзу Ревізійному.  В 1928 р.  К.С.Р. об’єднував 2400 кооперативів, але в «усіх  важливих всенаціональних справах засідання і наради проводились під проводом «Просвіти» і в «Просвіті» (А. Качор).     

 «Просвіта» навчала неписьменних та готувала фахових спеціалістів  для всіх господарських галузей.  На базі господарства в с. Милованні  в 1910 році організує першу в Західній Україні українську однорічну зразкову господарсько-садівничу школу. Другою хліборобською школою була Жіноча Школа Домашнього господарства Т-ва «Просвіта» в Угорцях. Для міської молоді заснована торговельна школа товариства «Просвіта» у Львові.  За словами голови д-ра Михайла Галущинського «Просвіта» повинна формувала  в  кожного просвітянина почуття  «власної вартості, власної творчости, власної праці, власної ціни» («Життя і Знання», Львів 1928). Українців, випускників шкіл, переважно з сільської  молоді, готували для читалень, кооперативних установ і для ведення власних господарств, тобто творилась  сільська інтелігенція. Товариство надавало стипендії та посилало молодь на навчання до країн Західної Європи для вивчення досвіду хліборобства, молочарства та ведення домашнього господарств, для підготовки агрономів, молочарів.  Фахові школи були важливим засобом подолання відсталості у сільському господарстві й кооперації, складовою частиною організаційної діяльності «Просвіти».

«Просвіта» вселяла українцям надію вирватись з темноти безграмотності, зубожіння, визиску  чужої  влади і чужих крамарів. За активної підтримки населення мережа «Просвіти» стала швидко зростати, активізується діяльність повітових і сільських осередків.  Якщо в 1900 році «Просвіта»  мала 20 філій, 924 читальні та 75 власних будинків, то на початок 1939 року  85 філій і 3200 читалень, 1475  власних будинків і понад  360 тис. членів. 

МЕХАНІЗОВАНА РАЙОНОВА МОЛОЧАРНЯ В С. БІЛОКРИНИЦЯ 1935Р, СУЧАСНИЙ ВИГЛЯД

Джерелом фінансування товариства «Просвіта» були членські внески, пожертви  громадян «Дар Просвіті», прибутки  від власних установ і допомоги уряду Австрії.  За участь в економічному піднесенні краю влада надавала  «Просвіті» фінансову допомогу,  причому тим більшу, чим значнішою була її господарсько-освітня діяльність.  За період з 1904 по 1911 роки товариство отримало 114 тис. крон субсидій  та 30 тис. крон допомоги від Міністерства сільського господарства Австрії.  Значну фінансову підтримку надавали Товариству й самі кооперативи та їх союзи. Краєвий Союз Ревізійний у 1911 р. витратив на потреби  «Просвіти» 58, 5 тис. крон.

На Волині  філії і читальні  т-ва «Просвіта» утворились в 20-х роках за умов польської окупації.  В 1933р було  понад 600 читалень, в т.ч.110 в Кременецькому повіті. Статут Кременецького повітового товариства затверджено 7 травня 1920р, головою філії обрано педагога, публіциста, громадсько-політичного діяча Михайла Черкавського.

Правління кожної повітової філії само встановлювало розмір внесків, які читальні збирали  на «збіркові» листи. організовували додатковий збір коштів колядками, концертами. Так, в Луцькій «Просвіті» кошти складались з вступних внесків, не менше 50грошей, членських внесків не менше 25 грошей в місяць, прибутків від вистав, концертів, курсів, секцій, бібліотек і читалень, жертв, позичок, прибутків від підприємств Товариства та його видань. В  Почаївській філії «Просвіти» було спочатку встановлено  членські внески в розмірі 50 грошей, але з січня  1927р зменшено до 25 грошей.. Кременецьке повітове Товариство «Просвіта» в 1920році для зміцнення організаційного фонду влаштувало збір коштів на вулицях Кременця.   Інколи читальні   позичали кошти для підготовки вистав, концертів  в кооперативному банку, або в своїх членів, з поверненням їх після виручки від проведених заходів.

Прикладом допомоги кооперативних організацій може бути лист - звернення членів Ради Почаївської читальні   Правлінню Ново-Почаївського  Кооперативного банку  в якому Рада дякує за « добродійство і просить асигновані кошти спрямувати на закуп книжок для нашої читальні». (ДАТО_ф. 348 спр. 58, арк. 42)              

Кременецьке повітове товариство «Просвіта» поряд з веденням культурно-освітньої роботи  сприяло виробничій  і кооперативній діяльності. Товариство виступило організатором створення «Кременецької «Народної друкарні» з статутним фондом   350 тис . марок  польських і стало  її пайовим членом в  розмірі 50 тис. марок. Приймає рішення про будівництво Українського «Народного дому» в 1930 році і проводить збір коштів  в усіх селах Кременецького повіту.

У  Почаєві за участі «Просвіти» з 1925р  було обрано  Надзірну раду банку, збудовано кооперативну  молочарню, Український Кооперативний Банк. Під керівництвом освітян діяли овочарський та бетонярський кооперативи, спілка пасічників.  Досить успішно працював Почаївський  молочарський кооператив, який в 1936 році переробив  641 тис. літрів молока і виробив  28.7 тонн  масла. Селяни за здане молоко одержали 160,3 тис. злотих. Підвищилась рентабельність як молочарського господарства, так і кооперативної молочарні. І як наслідок до 1939р кожне українське селянське  господарство  Почаєва і навколишніх сіл стало членом «Маслосоюзу». Люди отримували за здане молоко добру винагороду, мали можливість будувати хати, вчити дітей. Тобто нормально жити на своїй  землі за умов чужинецького панування.

Створювали «Просвіту» кращі представники української інтелігенції, вихідці із забезпечених родин, з високим почуттям патріотизму, честі, самовідданості, жертовності  з  вірою в свій народ. Матеріальний стан  і суспільне положення забезпечувало їм високий рівень  життя, але вони жертвуючи своїм часом і коштами займались вирішенням болючих проблем свого народу.

Анатоль Вахнянин, перший голова  «Просвіти»,  із знатного шляхетського роду. Композитор, письменник, педагог, громадський діяч. Василь Нагірний ,засновник  «Народної  торгівлі» – архітектор, власник проектного бюро у Львові, кожна четверта церква на Львівщині збудована за його проектом. Цікаво, що його правнучка  Квітка Цісик, відома американська співачка, успадкувала жертовність  прадіда і власним коштом  записала високопрофесійні диски українських пісень.

Олесницький Євген, син священика, випускник Львівського університету створив адвокатську контору в Стрию, один  із найкращих адвокатів і промовців в Галичині.  В той же час створює філію «Просвіти», «Народний дім» в «Стрию», «Маслосоюз» і продовж  1909 -1917 років очолював  «Центросоюз». Австрійська влада гідно оцінила заслуги Олесницького в економічному  розвитку Галичини і нагородила Командорським хрестом ордена Франца Йосипа.  Андрій Шептицький  з роду графа  Івана Шептицького, митрополит Галицький, депутат Галицького сейму і член Австрійського парламенту.  Щедро допомагав  «Просвіті», передав товариству  свій  маєток в Мелованні  для  створення школи і підготовки фахових спеціалістів.  

Директор «Центросоюзу» д-р Євген Храпливий так оцінював 65-и річну діяльність «Просвіти»: «Товариство «Просвіта» було тим осередком, з якого взяли свій початок також інші наші народні установи. як освітні  так і господарські. Склалось так, що «Просвіта» була тим першим  товариством, яке ширило серед нашого народу господарські знання і хліборобську освіту». («Ж-л «Сільський господар» 1 грудня 1933р «Свято «Просвіти»).      

Польська влада не була зацікавлена в поширенні українських культурних надбань  «Просвіти», тому в 1933році  на Волині майже всі її філії були закриті, але кооперативи, народжені «Просвітою», продовжували працювати. В Галичині «Просвіта» функціонувала до «золотого вересня» 1939 року. Слід відмітити, що «Просвіту» намагалась знищити російська імперія в 1915 році, як джерело «сепаратизму», але цілковито знищила більшовицька влада, як носія української національної ідеї. Знищила в самій жорстокій, не людській формі. Керівники центральних органів, філій, читалень, які не зуміли втекти з окупованої Червоною армією території були розстріляні або відправлені в ГУЛАГи, а  сім’ї вивезені  в Сибір, або Казахстан.

Товариство «Просвіта» протягом своєї 70-річної діяльності проявило високий гуманізм і відповідальність за долю українського народу, зуміло консолідувати його  для захисту національно-політичних, духовно-культурних і соціально-економічних прав. І нарешті спромоглося в несприятливому окупаційному середовищі об’єднати зусилля, ресурси і здібності людей  ради досягнення економічних цілей – підвищення життєвого рівня свого народу.         

Національна свідомість і патріотизм,  виплекані «Просвітою», відіграли важливу роль у створенні українських армій, навіть якщо вони воювали за інтереси чужих держав. Західні українці підтримали Австро-Угорщину у першій світовій війні і щиро відгукнулись на заклик Головної Української Ради «Стати однодушно проти царської імперії».  В серпні 1914 р 28 тисяч галичан зголосилось вступити в легіон українських січових стрільців, а населення зібрало на його утримання кілька сотень тисяч крон  і продовольство на його утримання. Австрійська влада дозволила включити до легіону лише 2500 українців. («Історія України. Неупереджений погляд.»,  В-Во Школа. 2008 ст.258)  Так, за підтримки народу була утворена 50-ти тисячна Українська  Галицька Армія, і армія без держави - 200 тисячна УПА.

Досвід кооперативного руху започаткованого товариством « Просвіта» не втратив своєї  актуальності і в наш час економічної і демографічної кризи. Статутна вимога «Просвіти» «піднесення добробуту українського народу» залишилась не виконаною і Незалежною Соборною Україною, влада, якої так і не збагнула своєї величної місії.