Золоті ставки

Непродумане, а часом і злочинне використання рибного ресурсу сьогодні поставило на межу виживання багато видів риби. В останню редакцію Червоної книги України увійшло понад 70 видів аборигенних видів риби, як такі, що зникають. Таке враження що ми пережили екологічну катастрофу, кажуть у Асоціації рибалок України. Адже ці види досить упевнено почуваються у водоймах наших закордонних сусідів.

Здебільшого загроза перелову, нависла над хижою річковою рибою. Саме її популяція сьогодні особливо чутлива й потребує негайного відновлення.

У Асоціації рибалок наводять сумну статистику: за твердженням учених 90% видів таких великих хижих риб, як щука, судак, сом уже ніколи не зможуть відновитися до колишньої чисельності.

Зменшилась і чисельність мирної «білої» річкової риби. За даними фахівців, традиційного для українських водойм ляща в порівнянні з 1991 роком залишилося не більш ніж 25%, сазана, жереха 10%. А такі види, як чехоня, головень, линь стали дуже рідкісними.

МОРЕ

Виснаження рибного ресурсу торкнулося не лише річок, а й морів.

Рибні ресурси в Чорному морі серйозно підірвані, кажуть у Асоціація рибалок України. Особливо це відчуває на собі прибережний лов. Забруднення промисловими та побутовими стоками, нераціональне ведення рибного господарства й неналежна охорона водних живих ресурсів призвели до виснаження. Насамперед це торкнулося цінних видів риби: чорноморська камбала, катран, скумбрія, сарган, кефалеві види, морський судак ...

Значної шкоди завдає й браконьєрство. Вітчизняні браконьєри доловлюють залишки зникаючих представників осетрових риб. Не може похвалитися риб’ячим достатком і одеський «Привоз», який є «лакмусовим папірцем», що визначає стан рибних запасів Чорного моря. Все більше на прилавках можна зустріти або річкову рибу, або взагалі атлантичну, замість традиційних чорноморських сортів.

Азовське море — це світова рибна перлина, вона нещодавно в 6,5 разів перевершувала за рибопродуктивністю Каспійське море. Українські екологи стверджують, що рибні запаси здавалися практично невичерпними, проте сьогодні загибель Азовського моря здається неминучою через безперервне варварське знищення риби. В Азові водилися білуга та осетер, у достатку були судак і кефаль ... Але сьогодні для повноцінного промислового вилову залишилося лише три види риби: тюлька, бичок та хамса, інші виловлюються в мізерній кількості.

«Досить бездумно черпати в природи! Потрібно починати вирощувати рибу для продовольчого кошика. Адже природні ресурси не безмежні, і сьогодні вони серйозно виснажені. Для успішного розвитку рибництва в Україні є все — і неосяжні вітчизняні водні простори (в Україні 63 000 річок, 40 000 озер, 400 000 ставків, 1100 водосховищ, два моря), і рибоводи світового класу для того, щоб у короткий термін почати вирощувати риби в п’ять, шість разів більше, ніж сьогодні. При раціональному використанні внутрішніх водойм і морів Україна цілком може стати європейською Рибницею», — впевнені в Асоціації рибалок України.

ВРЯТУВАТИ ВОДУ

Щоб вирішити питання Асоціація рибалок пропонує вітчизняні водойми для риборозведення надавати в оренду за символічну плату, а підприємців, які займаються цією галуззю, звільняти від сплати податків на довгостроковий термін.

Потрібно терміново спростити процедуру отримання в оренду водойм, яка сьогодні складна і забюрократизована. Також прописати прозорі та зрозумілі, але разом із тим жорсткі контрольні функції держави, щоб максимально не допустити нецільового та недбайливого ставлення до самих водойм і до земель водного фонду, а також забезпечити здійснення постійного моніторингу стану природного середовища.

Вкладені в риборозведення гроші почнуть повертатися за чотири-п’ять років, тому для стимулювання розвитку рибництва варто звільняти рибоводні підприємства від сплати податків мінімум на п’ять років.

«Із 1 300 000 гектарів прісноводної водної гладі, які має Україна, придатні для риборозведення приблизно 250 тис. га, але з них лише близько 60% використовується на підставі більш-менш зрозумілих документів. Усі інші водойми використовують із незрозумілою метою. Тому необхідно провести інвентаризацію всіх водних об’єктів країни» — кажуть у Асоціації рибалок України.

Сьогодні на полицях наших магазинів 85% імпортна рибна продукція й лише 15% — вітчизняного виробництва. Такий стан справ починає загрожувати продуктовій безпеці країни в цьому сегменті. Для того, щоб збільшити обсяг рибного продукту вітчизняного виробництва, необхідно розвивати аква— та марикультури! Природа дуже потерпає від непродуманої господарської діяльності, вона стала залежною від людини. Знижуючи промисел треба надати бізнесу, всі умови для розвитку аква— і марикультур, що включає в себе ставкові та садкові господарства, а також мідійні й устричні ферми.

 2018 року в Україні налічується понад 4000 суб’єктів господарювання, які займаються рибогосподарською діяльністю в умовах аквакультури.

За минулий рік вони виростили 20,2 тис. тонн риби, з яких виловлено 15,9 тис. тонн. Короп та далекосхідні рослиноїдні риби становили понад 87% від загальної продукції вітчизняної аквакультури. Виробництво додаткових видів риб у традиційних ставках в умовах полікультури (європейський сом, щука, судак звичайний, веслонос, форель, осетрові) сумарно не перевищує 13%.

«Статистика невблаганна! Якщо порівняти обсяги водних живих ресурсів, вирощених у Китаї, який вважається світовим лідером із аква— та марикультур, з досягненнями наших рибних господарств, то картина явно не на нашу користь... Китай 2018 року виростив 46 800 000. тонн риби, Україна ж з її величезним водним потенціалом — у дві з половиною тисячі разів менше риби... Орієнтир є. Нам є до чого прагнути!», — кажуть у Асоціації рибалок України.

На думку Асоціації, гальмує розвиток рибництва в нас у країні непомірно високі орендні ставки за землі водного фонду, які встановлюють місцеві ради. Часом доходить до абсурду, землю на дні ставка оцінюють значно дорожче, ніж орну землю. Не можна забувати, що з полів урожай збирають щороку, а для того, щоб виростити товарну рибу, потрібно мінімум три-чотири роки копіткої роботи.

Ще один чинник, який піднімає ціну на рибну продукцію, — це дорожнеча кормів, за своєю ціною вони не доступні для більшості фермерів. Кілограм комбікорму сьогодні коштує в середньому 10 грн. Для того, щоб короп набрав масу в 1 кілограм, йому потрібно з’їсти 3-4 кг корму. Це робить його собівартість дуже високою.

У разі ж відмови від годування риби дорогими кормами, значно втрачається рибопродуктивність. Вона в нас і так найнижча в Європі. При інтенсивному риборозведенні європейська норма становить понад 30 центнерів із гектара, в Україні ж фактичний середній показник — 3-4 центнери з га, тобто, майже в десять разів менше.

«Слід розробити умови, які дадуть поштовх розвитку рибництва в країні. І вони мають бути революційними. Практика показала, що латати дірки в старій системі, яка була орієнтована на радянську економіку, ми так нічого не доб’ємося — кажуть у Асоціації рибалок України. — Не треба винаходити «велосипед» ... досить взяти за основу досвід країн, які за короткий проміжок часу досягли серйозних успіхів у риборозведенні. Тим паче що за багатьма з них стояли знання та праця вітчизняних рибоводів!».