Сюжет з продовженням

Прагнення «присипати пісочком» задавнену політико-психологічну проблему, навіть якщо в основі цього — добрі наміри (не розпалювати протистояння, не поглиблювати розкол в суспільстві) — на жаль, занадто часто призводить в українських реаліях лише до того, що протистояння та розкол посилюються. Переконливий, і водночас сумний, приклад — недільні події у Харкові.

Як відомо, 2 червня у цьому місті активісти «Національного корпусу» знесли пам’ятник радянському маршалу Георгію Жукову на проспекті Петра Григоренка в другому за потугою місті України. На місті знесеного постаменту було встановлено державний прапор України. Акція була здійснена під час проведення з’їзду «мерської» партії «Довіряй справам», очолюваної Геннадієм Кернесом та Геннадієм Трухановим, мером Одеси. Під час акції були присутні правоохоронці (а увечері 2 червня повідомили про порушення поліцією кримінальної справи за ст. 296, частина 2 — хуліганство та ст. 345, частина 2 — загроза насильства або насильство щодо співробітників правоохоронніх органів) Кримінального кодексу України.

ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ ГАННИ СОКОЛОВОЇ

Показова реакція на подію. Геннадій Кернес назвав активістів «покидьками» (дослівно: «отбросами») і заявив, що пам’ятник Жукову «обов’язково буде відновлено». Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович зазначив, що причина конфлікту — відмова влади Харкова виконувати закон про декомунізацію, через що протестувальники мусять вдаватися до ось таких заходів. Ясно одне: справа не в Жукові, яким би кривавим й жорстоким не був цей «маршал Перемоги». Справа в тому, що пан Кернес і його оточення вирішили будь-що, вдаючись до «нестандартних» заходів, захищати символи тоталітаризму.