Крок назустріч. I шанс

Минулого тижня українська влада видала на гора одразу два рішення, які безпосередньо стосуються розвитку суспільства. Перше — це Закон «Про громадські організації». Щодо цього рішення боротьба тривала протягом шести років. І ось нарешті громадські організації домоглися свого — їх почули. Більш того, вони брали активну участь у розробці законопроекту. Оптимізму додає і те, що рішення у ВР було ухвалене конституційною більшістю — 334-ма голосами. Очікується, що Президент підпише закон. Відтепер він надає громадським організаціям право захищати інтереси не тільки своїх членів та право діяти на всій території України; спрощує та здешевлює процедуру державної реєстрації; надає право здійснювати господарську діяльність безпосередньо тощо.

Друге рішення має більш комплексний характер. Це указ Президента з досить таки довгою назвою — «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації». Тут, насправді, оптимізму менше, тому що проблем вистачає як в громадянському суспільстві, так і (тим більше) в самій владі. Офіційна аргументація така: «Стратегія спрямована на утвердження громадянського суспільства як гарантії демократичного розвитку держави, — говорить радник Президента, голова Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства Марина Ставнійчук, — запровадження громадського контролю за діяльністю влади, забезпечення незалежної діяльності інститутів громадянського суспільства. Йдеться також про посилення впливу громадськості на прийняття суспільно важливих рішень, створення умов для широкого представництва інтересів громадян в органах влади та місцевого самоврядування, проведення регулярних консультацій із громадськістю з важливих питань життя суспільства і держави...».

Проте, як зазначив у коментарі у вчорашньому номері «Дня» голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін, з діалогом влади і суспільства є проблеми. «Треба просто виконувати існуючі норми і не красти, — говорить Шабунін. — Що може бути ефективніше за конкретну скаргу до прокуратури, в якій чітко прописані порушення? Ми зібрали відписки по всіх місцевих органах та пожалілися до Генеральної прокуратури, показуючи, що кожен начальник на місцевому рівні порушив конкретно і не зробив того, що мав зробити згідно з законом. Реакції ніякої. Який тут може бути діалог?».

Насправді проблема глибша. Після відновлення української державності громадяни опинилися перед серйозними проблемами. Старі правила вже не діяли, а нових ще не було створено. В цій ситуації швидко зорієнтувалися ті, хто діяв поза системою будь-яких правил. В результаті їх капітали примножувалися в геометричній прогресії. Вони дуже швидко відтиснули романтиків початку 90-х від важелів впливу на владу і «перефарбували», переорієнтували колишніх «червоних директорів». Їм потрібен був «політичний дах» над радянською власністю. І вони його отримали. Особливо з приходом на президентський пост Леоніда Кучми. Стало модним умовне гасло «Будь поганим, і тобі буде добре». Не плати податки, давай хабарі, обходь закони, ігноруй моральні правила — і будеш «в шоколаді». Твій бізнес не чіпатимуть, ти можеш потрапити в парламент, влаштуєш особисте, матеріальне життя не тільки собі, а й своїм нащадкам.

Такий шлях заразний. Він інфікував не тільки політичний клас, а й усе суспільство. Під час «десятиліття Кучми» хвороба розмножувалася і прогресувала. А «п’ятирічка Ющенка» лише дезорієнтувала і зневірила ту частину суспільства, яка була менш інфікованою і яка ще на щось сподівалася, прагнула змін, але, по суті, не змінила реалій. Як наслідок — сьогодні ми опинилися в ситуації, коли з одного боку є велике розчарування громадян, а з іншого — маємо політиків, які не здатні змінити ситуації, тому що є частиною цієї системи. Чи вдасться їм зробити неможливе: пом’якшити соціальні контрасти, відновити здорові соціальні ліфти, одним словом, налагодити діалог влади і суспільства?

Пропонуємо вашій увазі думки експертів щодо парламентського Закону «Про громадські організації» та точку зору політолога Павла Ковальова щодо президентського указу про стратегію розвитку громадянського суспільства.

«СФЕРА ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ НАД ДЕРЖАВОЮ РОЗШИРИТЬСЯ»

Василь СУХОВ, координатор громадської організації «Громадський актив Дніпра»:

— Мені сподобалися певні новації. Наприклад, діяльність громадського об’єднання тепер не прив’язуватиметься до місця реєстрації, що розширює можливості громадянського суспільства. Раніше громадські об’єднання мали право захищати лише своїх членів, а зараз — будь-яку людину, котра звернулася по допомогу. Зрештою, можна подавати заявку і претендувати на участь у громадських радах, що створюються при будь-яких органах виконавчої влади і при правоохоронних органах. Такі заходи, безперечно, мають розширити сферу громадського контролю над державою, а також створити додаткові можливості для захисту громадянських прав і прав людини в Україні.

«ВІДКРИЛИСЯ НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ В РОЗВИТКОВІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

Олег СМИРНОВ, голова ради Громадської організації «Інформаційно-дослідницький центр «Інтеграція та розвиток»:

— Ми всі — я маю на увазі представників активних громадських організацій — йшли до цього закону досить довго, практично п’ять років. Відчувається, що такий закон повинен був би прийнятий уже декілька років тому. Це — один із небагатьох законодавчих актів в Україні, які ініційовано, розроблено та прийнято при безпосередній участі зацікавлених осіб, яких цей закон стосуватиметься, тобто представників самих громадських організацій. Тому всі ті норми, які ввійшли до закону, — а в нас раніше було багато побоювань, що до закону не потрапить багато прогресивних заходів, але вони не виправдалися! — це вже позитивна якість цього закону. У цьому законі тепер акумульовано найкращий європейський і світовий досвід, і він тепер закріплений. І якщо раніше нам часто докоряли, що якість нашого громадянського суспільства ще недостатня, то тепер найактивніші організації третього сектору своєю ініціативою, зрілістю та активною участю в законотворчому процесі довели, на що вони здатні. Цим законом вони відкрили нові перспективи в розвитку громадянського суспільства.

У законі закладено багато позитивних норм, які дозволяють ширше реалізуватися громадянським ініціативам. Серед них — безкоштовна реєстрація і скорочення її терміну до семи робочих днів, розмежування політичної та громадської діяльності для регулювання різними законами, а не одним, як раніше; зняття обмеження на територіальну діяльність організацій третього сектору; можливість ведення комерційної діяльності, яка відповідає статуту громадської організації без створення окремих юридичних осіб. Позитивним є й те, що тепер засновниками громадських організацій можуть бути юридичні особи, що знімає багато проблем при їхньому створенні.

Проте ми передбачаємо, що трудності з реалізацією цього закону все ж таки виникнуть. Передусім вони стосуватимуться порядку сплати податків, оскільки нові норми цього закону ще не введено до Податкового кодексу. І зараз багато випадків, коли громадські організації зареєстровано органами юстиції, але в податковій інспекції вони не можуть автоматично отримати статусу неприбуткових організацій, і це стримує їхню діяльність. Поза сумнівом, потрібні будуть і окремі підзаконні акти, якими регламентуватиметься ведення НГО власної господарської діяльності, бо тут ще не все чітко й не все системно.

Тепер дуже важливо, щоб ці позитивні норми було підкріплено статтями нового закону про благодійність в Україні, який зараз розробляється, і це відкриє для НГО перспективи внутрішнього фінансування і фінансування з боку держави. Це дасть новий поштовх розвиткові благодійності в Україні. Адже сьогодні багато які НГО звинувачують у «грантоїдстві», тобто в залежності від міжнародних організацій і приватних донорів, хоча це несправедливо, та й становить таке фінансування лишень 5 % від усієї маси фінансування НГО, а 95 % фінансування йде через державні структури. Ухвалення закону про благодійність розширить можливості внутрішнього фінансування наших НГО, що зробить їх ефективнішими і більш працездатними, стане менше організацій, які створюються під один конкурс, і потім вони припиняють роботу.

«З’ЯВЛЯЄТЬСЯ МОЖЛИВІСТЬ РОЗВ’ЯЗАТИ ГОЛОВНУ ПРОБЛЕМУ ГО — ФІНАНСУВАННЯ»

Тарас ВОЗНЯК, головний редактор Незалежного культурологічного часопису «Ї», Львів:

— Як на мене, нову редакцію закону про громадські об’єднання наразі можна оцінити як позитивну зміну. Свого часу громадська організація Журнал «Ї» теж стикалася з обмеженням своїх можливостей працювати не лише на території області. Хоча, з другого боку, будучи інтернет-виданням і працюючи в Інтернеті, який не має кордонів, ми неначе виходили з-під обмежень, які накладав попередній статус. Позитивним аспектом є й право на проведення господарської діяльності безпосередньо ГО. Як я розумію, це може відкрити шлях до самофінансування ГО, а це сьогодні є чи не головною проблемою всіх ГО на території країни — до цього часу вони мусіли жити або коштом своїх внесків, що звужувало поле діяльності, або ж коштом спонсорів, різних грантодавців, що прив’язувало їх до виконання завдань, які цікавлять радше спонсорів. Ну й процес реєстрації часто був таким довгим, що його оминали й потрапляли в пастку незаконної діяльності. Сподіваюся, що це трохи розв’яже й цю проблему. Але все це станеться тільки тоді, коли в останній момент у закон не внесуть якісь поправки, що все нівелюють.

Чотири тривожні тенденції

«За останні кілька років реальні реформи було запроваджено завдяки зусиллям не влади чи опозиції, а громадянського суспільства»

В Києві відбувся IV форум Громадянської асамблеї України, в якому взяли участь представники найактивніших громадських організацій з усієї України. Сьогодні ГАУ — найбільша в Україні мережа, яка об’єднує понад 400 громадських організацій з усіх регіонів. Про основні підсумки форуму — у коментарях учасників Ігоря Когута, Олександри Матвійчук і Світлани Заліщук.

Ігор КОГУТ, голова ради «Лабораторії законодавчих ініціатив»:

— На сучасному етапі найбільший виклик — можливість безпосереднього спілкування, формування мереж, соціального капіталу, налагодження контактів і розв’язання таким шляхом основної потреби суспільства — довіри, співпраці, солідарності. З другого боку, було запропоновано концепцію громадянської конституційної асамблеї для залучення громадян до підготовки нової Конституції України. Наявність пікетувань, перфомансів говорить, що ми маємо такі проліски громадянської весни. Якщо цей процес триватиме і громадяни обстоюватимуть свої права, ідеї й погляди, то ми наближатимемося до принаймні якогось прообразу громадянського суспільства. Бажано, щоб це не затихло хоча б до наступних парламентських виборів і щоб носило в собі певні ознаки ідеологічності. Ми повинні зрозуміти, що для України сьогодні дуже важлива десовєтизація, відмова від радянських штампів і врядування, формування нових уявлень про Європу й місце України в цій спільноті. Це стосується демократизації не тільки як аспекту виборів, а демократії як залучення громадян до всіх етапів життєдіяльності країни. Ну і, звичайно, це ширші повноваження громадам. Саме цьому була присвячена основна дискусія.

Було ухвалено документи, які стосувалися проблеми самореалізації населення, зокрема, коли завершилося засідання Громадянської асамблеї, у Верховній Раді добігало кінця голосування Закону «Про громадські організації». Фактично пункт про ухвалення цього закону було знято з резолюції, хоча ми досі чекаємо на підпис Президента. Друге: форум обговорював також те, як стимулювати громадську активність через різні самоврядні мережі. Третє — це якомога ширше залучення громадян до обговорення дальшої долі Конституції. І, нарешті, вибори, передусім їхня прозорість, чесність кампанії. Адже вибори — це один із аспектів нашої євроінтеграції. Ми вже не раз говорили, що європейська інтеграція — це не дипломатичні відносини, не відносини вищого політичного рівня, а ті процеси й реформи, до яких кожен із нас долучається щодня. Це кожна зміна, на якій ми наполягаємо, яку ми сьогодні здійснюємо.

Олександра МАТВІЙЧУК, мережа правозахисних організацій:

— На доповіді я репрезентувала точку зору правозахисних організацій, і ми визначили чотири тривожні тенденції, на які треба звернути увагу не тільки організаціям, які працюють у сфері прав людини, а й усім громадським організаціям. Перше — це зростання бідності й соціальної нерівності, тобто це позбавлення громадян України забезпечення своїх соціально-економічних прав. Друга важлива тенденція: згідно з нашими даними, 2011 року стало помітним таке явище, як політичні репресії. Це переслідування громадянського суспільства, журналістів, громадських діячів, активної молоді за їхню суспільну діяльність. Потрібно дати належну оцінку цьому й зупинити це. Третє — це втрата незалежності судової системи — тиск на суди і втручання у хід судових справ. Четверта тенденція — кримінальна правова політика: згідно з нашими підрахунками, якщо 2010 року кожні 40 секунд у відділі міліції відбувалося катування або погане поводження із затриманими, то 2011 року оціночна кількість постраждалих від насильства в правоохоронних органах зросла.

Світлана ЗАЛІЩУК, «Новий громадянин»:

— Форум нагадував звірення годинників для багатьох громадських діячів, громадських ініціатив, організацій, які приїхали з різних областей України. Люди аналізували те, що відбулося протягом останніх кількох років, шукали шляхи розв’язання проблеми. Були різні погляди, але спільною була думка, що ситуація в країні погіршується. Справжнього державного лідерства в нас немає, реальних програм реформування не впроваджують, часто обмежуються лише піаром. Дуже важливо, що громадські лідери ділилися ідеями й думками щодо того, як можна вирішувати ситуацію і як ці реформи можуть народжуватися знизу. Багато говорили саме про це. У контексті успішних практик самоорганізації йшлося про те, що за останні кілька років реальні реформи, такі як ухвалення Закону «Про доступ до публічної інформації» та «Про громадські організації», було запроваджено завдяки зусиллям не влади чи опозиції, а громадянського суспільства, завдяки їхнім ідеям, активним діям, які фактично змусили владу ухвалити ці закони

Було кілька панелей, де люди (зокрема з регіонів) розповідали свій план дій щодо парламентських виборів. Це дало змогу зрозуміти, де і як ми можемо об’єднати зусилля. Це дуже важливо, за останні кілька років ми показали, що нам удається розв’язувати певні проблеми саме завдяки об’єднанню.