«Мета агресора – знищити вашу ідентичність»

Стів Кауфман — канадієць. До певного часу він не мав жодного стосунку до України. Але після того, як Росія напала на нашу країну, Стів зацікавився цією драматичною ситуацією, що склалася в географічному центрі Європи. Пан Кауфман — справжній поліглот, знає понад двох десятків мов. Зокрема, українську та російську. Саме це допомогло йому розібратися в проблематиці конфлікту між РФ і Україною, і врешті-решт стало стимул-реакцією взяти участь у волонтерських проєктах, тобто фактично допомагати нашій країні.

Серед конкретних справ, які вже зробив Стів разом із громадською організацією «Наше Відродження — Донбас Україна» для жителів м. Красногорівки, яке розташоване на лінії розмежування, є, зокрема:

•  Сенсорна кімната — чарівний світ розвитку дітей 3—6 років у дитячому садочку «Червона шапочка» та закупівля нейтрального устаткування для кухні м. Красногорівки.

•  Закупівля спеціального устаткування для їдальні загальноосвітньої школи №4 м. Красногорівки для забезпечення 420 учнів гарячими обідами, створено чотири робочих місць. Вуличні тренажери для шкільного спортивного майданчика.

•  Закупівля й установка спортивно-ігрового обладнання на дитячому майданчику «Чарівне містечко» для дітей 2—11 років.

Підтримка самотніх літніх людей з обмеженими можливостями.

Газета «День» поспілкувалася зі Стівом Кауфманом під час його останнього візиту до нашої країни та з’ясувала його погляди, як людини, яка живе в іншому куточку земної кулі, на ситуацію на сході України.

«ЯКЩО Б НЕ БУЛО ПУТІНА, ТО НЕ БУЛО Б І ВІЙНИ»

— Стіве, як ви можете охарактеризувати свою місію на Донбасі та що спонукало вас допомагати українцям?

— Я люблю вивчати мови і почав вивчати російську мову. Коли почалися трагічні події в Україні наприкінці 2013 року, я почав вивчати й українську мову. Спочатку дивився телепередачі. Мені складно було їх розуміти. Але коли я почав розуміти українську мову, то  співчував Україні. Прийшло усвідомлення багатьох історичних моментів, які пов’язані з Україною, а також у взаєминах України з Росією.

Я зрозумів, що навіть якщо між самими українцями могли б бути суперечки, що нормально для демократичного суспільства, то все одно — якби не було Путіна, то не було б і війни. Я дуже перейнявся Україною, хоча від вашої країни я нічого не маю, так само як і не маю українського коріння. Але майже щодня я думав про те, як у сучасному світі, в Європі може бути штучно й цинічно розв’язана війна. Це ж трагедія. Трагедія не лише конкретних людей, але й усього народу, всієї цивілізації з її демократичними цінностями, які можуть бути знищені агресором.

Я запитав у моєї викладачки української мови, яка живе в Дніпрі, про те, як я можу допомагати Україні. Які є недержавні організації, яким можна  допомагати. Моя викладачка Катерина, знала Ганну Геращенко й Олену Косинову з недержавної організації «Наше Відродження — Донбас Україна» із Красногорівки. Вирішив, що буду кожні три місяця надсилати їм гроші. Бачу, що використовують вони ці кошти дуже ефективно. Коли побачив усе те, що вони зробили в Красногорівці, то зрозумів, що можна навіть порівняно малими коштами допомогти вашій країні. Важливо знати передусім, чого потребує місцеве населення. А для цього там потрібно постійно бути там, постійно спілкуватися з людьми. Ганну й Олену я тепер називаю — «мій офіс» в Україні. Мене це дуже тішить.

«БАГАТО РОСІЯН НЕ МОЖУТЬ ВИЗНАТИ, ЩО УКРАЇНА — ЦЕ САМОСТІЙНА НАЦІЯ І ДЕРЖАВА»

— Ви сказали, що головною причиною війни в Україні є Путін. Вивчаючи новини, історію нашої країни у вас склалося комплексне уявлення основних чинників бід, на які наразилася Україна?

— Моя думка така: в Україні багато років влада була, м’яко кажучи, не найідеальнішою. Це послабило позиції держави,  дало можливість оголити больові точки для удару. Майдан та інші потрясіння стали наслідком такої безвідповідальності влади. Але здатність українців відстоювати свої права та йти на самопожертву дуже не влаштовували Путіна. Йому потрібна була слабка, залежна українська влада, якою можна було б так чи інакше  маніпулювати. Вивчаючи українську історію, я реально розумію, що багато росіян не можуть визнати, що Україна — це самостійна нація і самостійна держава, з якою потрібно поводитися як з рівною. Таким чином, вони роблять все, щоб викривити історичну правду та нав’язати свою мову і культуру. Мета — знищити вашу ідентичність. Адже вони — імперіалісти і мислять відповідними категоріями.

— Коли ви приїжджаєте в Україну, то відчуваєте, що українська нація самодостатня?

— Безсумнівно. І думаю, що про це потрібно якомога частіше говорити. І доносити цей факт усьому світові, щоб у світової спільноти з цього приводу не було ілюзій, мовляв, українці — це сателіти росіян і вічно будуть від них залежні. Деякі плутають Русь і Московію, чим і користується російська пропаганда для створення відповідних імперських міфів. Проблема, на мій погляд, у тому, що свого часу Київська Русь була роздроблена та втратила свою державність. Із тих часів Москва привласнила собі історію Русі. Таким чином, в українців тривалий час не було своєї держави. Але це не означає, що української нації не існує.

«ДЛЯ ТОГО, ЩОБ БЕРЕГТИ ТА ВИХОВУВАТИ НАЦІЮ, ПОТРІБНО ПОЧИНАТИ ЗІ ШКІЛ»

— Ви були на Донбасі. Наскільки великий вплив Росії на місцевих жителів за вашими спостереженнями?

— Я був здивований, як багато людей на Донбасі розмовляють українською. Звертаючись до них по-українськи, я чув відповіді українською. Звичайно, вплив Росії відчутний, але необхідно  розуміти, що жителі сходу України є повноцінними українцями. Але для того, щоб берегти та виховувати націю, потрібно насамперед починати зі шкіл. І мені приємно, що я можу допомагати школам на сході України. При цьому я зауважив, що українська мова в школах не нав’язується. Процес іде м’яко. Тобто розмови про нібито утиски прав російськомовного населення є безпідставними.

— За вашими відчуттями, чи є в західному світі повноцінне усвідомлення небезпеки російської агресії, яка може виявлятися не лише за допомогою танків і градів, а й ідеологічно та корупційно через підкуп чиновників?

— Небезпека російського агресора для мене очевидна, тому що я відслідковую  інформацію, читаю по-російськи та по-українськи. Я можу скласти для себе картину ситуації. Щодо останніх, тобто тих, хто даною темою не цікавиться на Заході. Вони занурені у свої зазвичай побутові проблеми. Проте все більше і більше людей у нас розуміють, хто є хто у війні Росії проти України. Проблема в тому, що є сили, які вважають, що Росія — це великий ринок, і з нею потрібно миритися. У цьому є небезпека, бо насправді Росія сама прагне нашкодити Заходу, нашкодити західній демократії та нашим традиціям, що утвердилися. Ці цінності близькі українцям. Тому ви і маєте такі проблеми зі своїм сусідом, який хоче показати Україну на Заході як джерело праворадикальних сил. Це брехня. У вас президент  має єврейське коріння. У вас прем’єр-міністр має єврейське коріння. Про яку ксенофобію в такому разі йдеться? Україна — це толерантна та дружня країна. Єдине моє розчарування — це те, що за останні п’ять років можна було набагато більше зробити для добробуту держави та народу.