Гострий кут поезії

Продовжують з’являтися друком книжки лауреатів літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Так, нещодавно вийшла збірка «Голландський кут» молодого поета Ігоря МІТРОВА.

Змістова різноманітність цієї книжки є зайвим підтвердженням того, що Мітров уже доволі давно вважається в колах поціновувачів молодої сучасної української поезії помітним та визнаним автором. «Голландський кут» представляє досить широкий настроєвий, тематичний діапазон. Скажімо, тут ви натрапите на чимало експресивних, метафоричних текстів зі зміщеними смислами, які засновані на модерністській традиції й очевидно сповнені своєрідного відчуття трансу, як-от:

Повна соломи — розпечених сонячних віт,

польова горлянка сміється соломою,

плюється гарячою соломою,

химородить соломою вітер і стежку,

що нею подорожній крокує у радість —

крізь польову горлянку коротше...

Співає невидимий сонячний птах,

подорожній дякує за пораду,

крокує навпростець -

і ось уже очі його

сміються соломою...

Ось уже сонце і вітер в його очах,

ось уже небо і птах в його очах,

повні соломи гарячої,

колосяться сміхом —

ось уже —

очі його...

СЮЖЕТНИЙ ВЕРЛІБР ТА КРИМСЬКІ МОТИВИ

З іншого боку, в книжці чимало творів, які належать до вдячної категорії сюжетного чи то пак наративного верлібру, який заснований на різноманітних іронічних, побутових і подекуди трохи брутальних історіях:

Бійка, як і поезія,

буває вдалою,

а буває не дуже.

В одній із численних бійок

(адже що ще робити в час,

вільний від написання віршів)

мені дістався такий потужний

 удар у щелепу,

що мій власний зуб,

мій улюблений зуб

пробив мені щоку наскрізь...

(...)

Дірка довго не загоювалася,

мій маленький трумен

не втрачав надії,

все сподівався побачити сонечко,

а бачив лише зелені від жаху

обличчя дівчат,

коли я випускав через цю дірку

 тютюновий дим...

А поміж цими «маяками» неодмінно знаходиться місце також для текстів з ліричнішими мотивами — до речі, сьогоднішніх поціновувачів та можливих майбутніх дослідників мають інтригувати жіночі фотопортрети біля таких віршів:

Наче Ісландія в океані,

муха плаває в холодному

виноградному компоті —

самотній крилатий острів...

Сама собі крапка наприкінці

 власного життя.

Ти прийшла стомлена

й попросила попити,

я налив тобі північного

льодовитого компоту.

Ти наче рудий Ерік на шляху

до Гренландії,

побачила чорний базальтовий

 острівець...

Скрипко моя,

давай удвох жити на острові,

нікого не пускаючи.

Я б з радістю, коханий,

але в Ісландії

виноград не росте

і музика —

сам тобі пост-рок,

навіть цукор там

чорний

базальтовий,

наче муха в компоті.

Скрипкам тут не місце.

Гайда краще у Крим,

теж класний

острів...

Оскільки вже порушено кримську тему (хай і суто мимохідь, мушиним, так би мовити, крилом), слід нагадати, що Ігор Мітров — кримчанин, котрий мешкає переважно в Києві й уже п’ять років не може відвідати рідну Керч. Кримські мотиви з’являються в досить багатьох віршах книжки «Голландський кут», і то в доволі широкому регістрі — від іронії до міфології. Мабуть, не буде великим перебільшенням сказати, що кожен яскравий україномовний поет із Криму сьогодні грає не лише органічну, вічну естетичну роль, а й також стає певним чинником геополітичного і геокультурного характеру.

ВІЗУАЛЬНІСТЬ ТА ІНТЕРТЕКСТ

Для всіх, зрештою, віршів книжки «Голландський кут», хоч би яких емоційних хвиль і тематичних течій вони трималися, притаманно декілька визначних характеристик. Поезія Мітрова постійно відбувається на самій межі зсуву й викривлення видимої дійсності. При цьому вона дуже візуальна — і відтак зовсім не дивно, як часто виникають тут кінематографічні мотиви (власне, й назва книжки — кінематографічний термін експресіоністського походження на позначення зйомки знизу під гострим кутом із заваленим горизонтом).

Не лише, зрештою, кінематографічні: «Голландський кут» взагалі сповнений «інтертексту», відсилань до численних зразків більш і менш класичної культури, включно з присвятами і цитатами, що вказують на сьогоднішню літературу та інші мистецтва. Вірші Ігоря Мітрова досить відчутно зав’язані (часом навіть зациклені) на позірному чи й правдивому автобіографізмі та мовленні від першої особи — але, попри це, вони залишаються дуже «легкими», здатними швидко «розвертатись» і «розгортатись» у найнесподіваніші боки. Це, мабуть, головна передумова для появи різноманітної та вигадливої образності, метафорики — і Мітров дуже вдало її, цю передумову, використовує. Непогана нагода використати її також і для читачів, для любителів виразного тексту й інтертексту сучасної української поезії.