Національна спілка художників України — це бренд, який знають у світі!

Національна спілка художників України — це всеукраїнська громадська творча організація, яка об’єднує професійних митців і мистецтвознавців. Була створена у 1938 р. Очолює цю потужну творчу організацію голова НСХУ Володимир Андрійович Чепелик — народний художник України, лауреат Шевченківської премії,  академік Національної академії мистецтв України, професор, почесний громадянин міста Києва, автор численних пам’ятників не тільки в нашій країні, а й за кордоном. Структура Спілки налічує 33 обласні та територіальні організації (включно з Кримом і Донбасом), але після 2014 року чимала кількість людей, через різні обставини, залишилися на окупованих територіях сходу України і Криму. Зараз з’явилися такі «нарости», як так звані спілки ДНР і ЛНР, а також кримчани, які перейшли до Російської спілки художників. Утім, за словами Костянтина Володимировича, велика кількість митців залишилися членами НСХУ, перетинаючи кордони і підтверджуючи свою українську позицію. До речі, тиждень тому відбувся черговий прийом до лав художників і мистецтвознавців, а тому нині у Спілці приблизно п’ять тисяч членів.

Попри об’єктивні та суб’єктивні труднощі Національна спілка художників України нині активно працює у різних секціях: живопису, скульптури, монументально-декоративного мистецтва, критики та мистецтвознавства, художнього проектування і оформлення, плакату і графічного дизайну, художників театру, кіно і телебачення, декоративно-прикладного мистецтвознавства та об’єднання художників графічного мистецтва. Ця розмова з Костянтином Чернявським, заступником голови НСХУ, — про головне, наболіле і важливе, тобто про те, що нині відбувається у Спілці, й про те, як митці вміють долати труднощі і дарувати людям радість та надію своїм мистецтвом.

***

— Нашою головною метою є консолідація всіх творчих сил, забезпечення свободи творчості, сприяння професійному зростанню і соціальний захист членів Спілки. Важлива сторінка — це виставкова діяльність та популяризація образотворчого мистецтва, — підкреслює Костянтин ЧЕРНЯВСЬКИЙ. — Ми проводимо різноманітні всеукраїнські виставки з усіх жанрів образотворчого мистецтва, бієнале та трієнале, конференції, загальнонаціональні, персональні та інноваційні виставки у виставкових залах Центрального будинку художника та у столичній галереї «Митець». Усі всеукраїнські виставки є безкоштовними для митців, а що стосується персональних вернісажів, то проводимо їх на комерційній основі. Хоча у сучасних реаліях художники сплачують чисто символічні суми за оренду приміщення ( великий зал близько 300 кв. м коштує 15 тис. грн, а менші зали — 5 тис.грн).

У кінці поточного року ми розробляємо графік виставок і даємо можливість представити свій творчий доробок митцям із різних областей. Це можуть бути персональні або групові вернісажі з того, чи іншого краю, мистецьких шкіл. Виставлятися у Центральному будинку художника дуже престижно, і це є бренд, який знають не тільки в нашій країні, а й у світі. До речі, за посвідченням НСХУ митці мають змогу безкоштовно відвідувати музеї різних держав.

***

До 2017 р. працювала потужна громадська організація — Міжнародна конфедерація спілок художників (Международная конфедерация союзов художников:  МКСХ), яка об’єднувала спілки 12 країн СНД, Московську і Санкт-Петербурзьку спілки, що займалася виставкою діяльністю, зокрема й за кордоном. Головний офіс був у Москві. Нагадаю, що Міжнародна конфедерація спілок художників була утворена в 1992 році на базі ліквідованої Спілки художників СРСР. Успадкувала від нього крім ЦБХ на Кримському Валу також Подільський комбінат художніх матеріалів і колекцію приблизно в 50 тис. творів мистецтва (в тому числі 4,5 тис. картин), куплених у радянську добу в самих авторів. Кожна спілка мала свою частку з тих мистецьких скарбів. Вартість тієї колекції навіть важко оцінити, бо це сотні тисяч доларів! Юридично все було прописано, але російська влада (Верховний суд РФ) через сфабриковані судові справи ліквідувала МКСХ... Отакий грабіж! На сьогоднішній день ведуться перемовини спільно з представниками Білорусі, Вірменії, Середньо-Азійських держав, аби колективно подати позов до міжнародного суду. Хоча зазначу, що росіяни поки йдуть на діалог, але питання є, і його треба все ж вирішити, бо більшість спілок не збираються дарувати РФ свою часту колекції.

Знаєте, раніше, кожні 10 років відбувалися масштабні проєкти під назвою «Мистецтво націй», де були представлені творчі здобутки всіх колишніх республік СРСР. На передостанньому заході російська митниця не пропустила роботи грузинських художників, і на виставці стенд був пустий і перетягнутий червоною стрічкою — як акт протесту. Україна останній раз у Москві представляла свої твори у 2012 році...

***

Костянтин Володимирович — творча натура. Він живописець, кандидат мистецтвознавства, педагог. За його словами, малювати вдається у вільний час, переважно у вихідні дні та у відпустці. За останній рік підготував великий творчий доробок, і його персональна виставка відкриється 7 листопада у Лубенській картинній галереї.

— Живопис — моя улюблена справа, — зізнається К. Чернявський. — Хоча робота у Спілці забирає левову частину часу. І я не згоден, коли деякі колеги говорять, що НСХУ — це пережиток радянської системи. Ми намагаємося бути у тренді і допомагати митцям, організовувати цікаві вернісажі, презентуючи твори наших сучасників, які є самобутніми майстрами. Все найкраще можна побачити на трієнале живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, де представлені роботи художників усіх напрямів. Спілка відкрита для всіх митців і немає жодних обмежень у прояві свободи творчості.

Попри складнощі, ми зуміли зберегти майно і важелі для існування. Нині крім Центрального будинку художника маємо значну кількість різних об’єктів по Україні, зокрема Будинок творчості і відпочинку в Сидневі, санаторій у Чорноморці та ін., а головне — продовжуємо підтримувати своїх членів (безоплатне надання творчої майстерні, а не оренда приміщення, єдине — художники самі сплачують комунальні платежі).

Сьогодні Спілка знаходиться на самоокупності, а бюджетні кошти, які виділялися в останні роки, йшли виключно на виставкову і видавничу діяльність. Члени нашої організації сплачують внески, але, враховуючи тарифи на комунальні послуги, це невеликі гроші. Підкреслю, що ні одну роботу членів НСХУ (з моменту розвалу СРСР) не продали, а вони зберігаються у наших фондах. Маємо творчо-виробничий комбінат «Художник» і саме там зберігаємо свої мистецькі скарби. Ми здаємо частину приміщень Будинку художника орендарям, і ці кошти дають змогу утримувати будівлю і матеріально допомагати митцям. Зараз держава не виділяє грошей на закупку творів до музеїв і поповнення експозицій. Остання закупка — проєкт «Мальовнича Україна» — відбулася у 2007 році...

У рамках всеукраїнських виставок ми демонструємо роботи зі своїх фондів. Нагадаю, великий резонанс викликала масштабна ретроспекція і твори наших сучасників (до 80-річного ювілею Спілки, яку провели минулого року).

***

Сьогодні бути митцем непросто, бо лише займаючись творчістю, жити важко (малюєш і продаєш свої роботи), тому треба шукати додаткові варіанти, аби заробляти. Я, наприклад, ще викладаю дизайн у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Знаєте, як показали цьогорічні вступні іспити, чимало молоді хочуть бути митцями. Але є проблема із ЗНО... Хоча завдяки керівництву академії вдалося відстояти у Міністерстві освіти і науки саме поняття «творчого конкурсу», і після успішного виконання завдань — тільки тоді зараховувати абітурієнтів до вишу. Не секрет, що талановиті діти часто мають слабке місце — точні науки, і якщо у наступному році обов’язково треба буде здавати математику, то чимало абітурієнтів можуть залишитися «за бортом» і не вступлять до академії. Саме це може стати великою проблемою, й у нас взагалі не буде фахових учнів! Зараз навчання відбуваються як за контрактом, так і чимало бажаючих вчитися на комерційній основі. Митець повинен мати творчий вогонь, ставити ціль і досягати мети. На жаль, після 4-го курсу більша частина студентів мріє поїхати за кордон і там продовжити навчання, бо там є більше маневру для творчості й можливості знайти роботу. Втім, якщо порівняти фаховий рівень підготовки у сфері образотворчого мистецтва, то та академічна школа, яка була закладена, — є базовою для високого професійного рівня, і тому наших випускників дуже цінують у світі. Нині у більшості країн саме такого потужного фундаменту професіональної освіти немає. За кордоном дуже цінуються дизайнери, які вміють малювати руками, а не лише використовуючи комп’ютерні технології, вміють думати і можуть висловити свої ідеї за допомогою звичайного олівця... 

* ***

Мені надзвичайно приємно, що газета «День» — одне з не багатьох видань, яке багато уваги приділяє питанням культури, мистецтва та історії. Завжди статті дуже високого фахового рівня. Шкода, що зараз у нашій країні держава мало приділяє уваги саме творчій сфері й не надає належного рівня мистецтву та культурі, бо саме завдяки цьому люди духовно зростають. Важливо, що на шпальтах газети можна почитати про найрезонансніші події у різних сферах життя, а також про цікаві виставки, зокрема і наших сучасників. Те, що редакція організовує свої фотовернісажі, — подія, яка викликає інтерес у багатьох людей. Це застиглі миті сьогодення, а чимало робіт бентежать душу, це витвори фотомистецтва, тому стараюся не пропускати такі знакові події.