Об’єднати необ’єднаних

Децентралізація триває вже п’ятий рік поспіль. За цей час в Україні сформувалася майже тисяча ОТГ. Але добровільність об’єднання вичерпала себе — всі, хто хотів об’єднатися, вже це зробили. Тепер громадам варто готуватися до наступного етапу — коли формування терустрою відбуватиметься в адміністративному порядку, визнає народний депутат України, член комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Лариса БІЛОЗІР. До парламенту вона обиралася по 15 виборчому округу Вінниччини (а це Томашпільський, Тульчинський, Шаргородський, Чернівецький, Мурованокуриловецький райони), до того була депутатом Вінницької обласної ради і координувала питання саме об’єднання ОТГ. Пані Лариса відзначає, що спрогнозувати, як, коли і з якими результатами закінчиться реформа, дуже складно. Єдине, що очевидно: децентралізація — це не політична примха, а об’єктивна вимога часу з економічного погляду. Тому тут наразі важливо знайти баланс між швидкістю її завершення та якістю підготовки конкретних рішень.

— Як ви знаєте, зараз на розгляді Верховної Ради перебуває два важливих законопроекти в площині децентралізації. Перший — це внесення змін до Конституції, що зробить процес децентралізації незворотним. Другий — «Про засади адміністративно-територіального устрою», тобто трирівневу систему: громада — округ — регіон. Коли їх ухвалять, сказати складно. Адже з одного боку чути заклики нового у ряду до завершення децентралізації, з іншого для законопроекту № 2189, що вносить зміни до порядку затвердження перспективних планів, вкотре бракує часу на пленарному засіданні. Загалом внесення змін до Конституції — тривалий процес, є багато формальних процедур. Наприклад, отримання висновку Конституційного суду України. Також рішення ухвалюються конституційною більшістю — 300 депутатів. Звісно, децентралізацію потрібно закріпити в Конституції, але наразі ми не маємо чіткого тексту законопроекту, є лише концепція.

Щодо встановлення трирівневої системи АТУ — громада, округ, регіон, то тут у принципі все логічно й очевидно. Але знову ж таки немає чіткого бачення щодо необхідності в районних радах. Згідно з пропозиціями уряду всі фінансові ресурси мають бути переданими на рівень ОТГ, забирати в громад кошти з метою забезпечення діяльності представницького органу субрегіонального рівня, для якого штучно придумали повноваження, — недоцільно. Тобто досі раціонального рішення немає. Хоча від темпу проходження цих обох законопроектів через парламент залежатиме дата місцевих виборів. Вони мають відбутися лише після формування нової системи адмінтерустрою.

«УРЯД РОЗРОБЛЯЄ МЕТОДИКУ ОЦІНКИ СПРОМОЖНОСТІ ГРОМАД»

— Що чекати громадам, які вже об’єдналися? Адже зараз багато говорять, що окремі з них, так би мовити, укрупнюватимуть за критеріями спроможності. Що це за критерії?

— Час добровільного об’єднання громад завершився, тепер у епіцентрі реформи — економічна доцільність та здатності ОТГ надавати якісні послуги населенню. Тому якщо ОТГ не справляється з покладеними на неї завданнями, їй варто розглядати можливість об’єднання з іншими громадами. Зараз уряд розробляє Методику оцінки спроможності громад, паралельно відбувається моделювання мереж надання публічних послуг. Критерії нової Методики орієнтовані на демографічні та фінансові показники. Передбачається кілька етапів оцінки. Зокрема йдеться про необхідну кількість дітей шкільного (250 осіб) та дошкільного віку (100 осіб), наявність школи з проектною потужністю на 250 учнів. Якщо ці критерії будуть виконаними, очікується другий фільтр: оптимальна кількість мешканців у ОТГ — від 5 тисяч, площа мінімум 200 кв. км., індекс податкоспроможності — не менш ніж 0,3 коефіцієнта, а рекомендовано 0,9 і більше (коефіцієнт визначається як співвідношення ПДФО на одну людину в ОТГ до середньоукраїнського показника, відповідно до нього розраховується базова або реверсна дотація), частка місцевих податків і зборів у структурі бюджету має бути 20% і більше.

Водночас, у певних моментах, проектна Методика суперечить сама собі — одночасно заохочуються як велика площа громади, так і її компактність.

Дуже великим недоліком є абсолютне нехтування інституційною спроможністю громад. ОТГ отримує такі самі повноваження, як і РДА, тому важливо знати, чи створені в раді виконавчі органи. Чи здійснюється самостійне управління освітою, чи створено власний ЦПМСД із достатньою кількістю пацієнтів, що уклали декларації з сімейним лікарем, або чи є комунгосп, що елементарно може розчистити сніг узимку чи здійснювати обрізку дерев.

У фінансовій частині необхідно додати показники видатків з бюджету на утримання апарату і обсягу коштів, що передається з загального до спецфонду (бюджет розвитку). Адже кінцевою метою об’єднання громад є підвищення рівня надання публічних послуг до мешканців, розвиток та відновлення інфраструктури, а не проїдання грошей, що дала реформа.

«САМЕ ДЕРЖАВА ПОВИННА ЗАВЕРШИТИ ПРОЦЕС ВОЛЬОВИМ РІШЕННЯМ»

— Скільки з уже створених ОТГ відповідають критеріям цієї Методики?

— Наразі нової, затвердженої урядом редакції Методики, ми не маємо, вона в напрацюванні, а керуємося Методикою формування територій громад від 2015 року. Тому оголошувати «вирок» тій чи тій громаді наразі недоцільно. Сподіваюся, що по певних показниках напрацювання переглядатимуться та будуть доповнюватися, зокрема й пропозиціями, що були оголошеними.

— Які саме маєте на увазі?

— Наприклад, частка місцевих податків ОТГ Вінниччини. Усі громади мають 20% і більше в бюджеті. Водночас у окремих громадах (Сокиринецька ОТГ для прикладу) очікується зменшення бюджету майже удвічі через втрату акцизного податку. Таким чином коштів на дошкільну освіту в громаді не залишиться. Щодо критерію чисельності, то на думку авторів Методики, до Бабчинецької ОТГ, яка є однією із найуспішніших сільських громад Вінниччини у фінансовому плані, треба приєднати нові території, бо «не вистачає людей». На противагу їй Мурафська ОТГ, яка має 7,5 тисячі мешканців, тобто з чисельністю все нормально, але фінансові показники на порядок нижчі. Тому без додавання додаткових критеріїв фінансової та інституційної спроможності не обійтися. Громади різні навіть у межах однієї області. І те, що спрацює в Тульчинській ОТГ, не факт, що запрацює в Тростянецькій громаді, і навпаки.

— З огляду на ваш власний досвід, за яких умов процес об’єднання можна провести злагоджено, щоб уникнути насильного «шлюбу», без любові?

— Якщо говорити відверто, то ідея створення окремих ОТГ ґрунтувалася на особистому інтересі певних осіб, що очікували отримувати певну вигоду від цього. Навіть зараз помітні відверті авантюри зі створення громад чи приєднання нових територій до ОТГ, при цьому, звісно ж, думка населення не враховується. З досвіду можна сказати, що мудрі господарі, керівники громад прекрасно розуміють можливості перспективної ОТГ в тій чи іншій конфігурації... Питання адміністративно-територіального устрою надзвичайно важливе. Воно на часі. І саме держава повинна завершити процес вольовим рішенням. Але воно має бути ретельно підготованим, виваженим та мати на меті добробут кожної окремої громади.