Просто додай… лаванду

На яскравому сонці виблискують світло-фіолетові лаванди, а легкий вітер колихає їх стебла… Серед квіткового поля виникає просте, але водночас приємне бажання – присісти, примружити очі і подивитися на небо, розглянути хмари, а також рукою «гладити» лаванди. На мить здається, що ти – острівець, який омиває океан лавандових хвиль…

«День» також вирішив піддаватися цій спокусі і нещодавно відвідав одну з лавандових локацій, що неподалік Києва, – «Лавандовий гай». Ми вкотре переконалися, що лавандова історія не чужа для України, а зараз настав час для її переосмислення та нового дихання. До слова, репортаж про лавандовий день «Дня» ви можете прочитати тут.

З кожним роком все більше охочих відвідують лавандові поля, зокрема в Україні. Ба більше, в інтернеті та соцмережах, зокрема в Instagram, з’являється чимало людей, які займаються вирощуванням лаванди, власноруч виготовляють лавандове мило та іншу продукцію.

Наприклад, на Закарпатті, у селі Перечині, розташоване найбільше в Україні українське поле лаванди – фермерське господарство «Лавандова гора», яке займається вирощуванням пряних та лікарських рослин та подальшою їх переробкою в продукцію. Саше з лаванди, букети, ефірна олія, мило, лавандовий сироп і конфітюр, насіння, приправа, солодощі, чай… Це лише основний перелік продукції, яку можуть придбати відвідувачі «Лавандової гори», а в умовах карантину – через інтернет-магазин.

«Лаванда має лікарське, ефіроолійне та декоративне використання. Лавандова олія та гідролат (лавандова вода), які отримують із квіток методом парової дистиляції, застосовують в аромотерапії, парфумерії та виробництві косметики. Насадження рослини застосовують в озелененні та ландшафтному бізнесі (лаванда цвіте з кінця травня і до вересня), букети її продають як свіжими, так і запашними сухоцвітами.

На лавандових полях тепер стало модним проводити «гламурні» фотосесії (насамперед весільні), заняття йогою тощо – а це також приносить чималий прибуток власникам таких локацій», – поділилася Ольга РУДНИК-ІВАЩЕНКО, головний науковий співробітник лабораторії квітково-декоративних і лікарських культур Інституту садівництва НААН України для «Агробізнесу Сьогодні».

Вона додає, впродовж останніх років в Україні змінюється клімат, тому це впливає на агробізнес. А як відомо, лаванді властива посухостійкість. Іншою причиною пожвавлення інтересу до цієї квітки, на думку Ольги Рудник-Іващенко, стала окупація Криму, який до того був основним постачальником лаванди.

«Зважте, що з 1 кг сировини лаванди отримують лише 12 мл ефірної олії. Тобто з площі посадок в один гектар за сезон можна отримати тільки 60–70 кг олії. Тож не дивно, що ринкова ціна 1 л лавандової олії сягає 34 тис. грн, а гідролату – 1300 грн/л. Ринковий попит на лавандову сировину зростає, тому вирощування її зараз набуває характеру справжнього буму, який триває уже п’ять років. Обсяг світового ринку лаванди та продукції з неї щороку збільшується на 7,2%, або на 82 млн дол. США», – зазначає науковець.

Варто зауважити, що фермерам не завжди легко реалізовувати свою продукцію.

З одного боку, зацікавленість людей до лаванди зростає, а з іншого – продукцію потрібно збувати клієнтам, а їх спочатку потрібно знайти. Крім того, фермерам досить важко сертифікувати свою продукцію, бо це дорого. За словами Ольга Рудник-Іващенко, доводиться визнати, що в Україні склався стихійний ринок лаванди та продукції з неї, на якому вже й з’явився фальсифікат.

«Першим завданням щодо вирощування культур необхідно, щоб був ринок збуту. Якщо він буде, то можна вирощувати. Тому що виростити лаванду проблеми немає, а реалізувати її у вигляді квіткової рослини – це вже інша направленість. Необхідно, щоб ви визначились із тим, яку продукцію ви будете реалізовувати. Чи це буде продукція в зеленому вигляді, чи це буде продукція в підсушеному вигляді, чи це буде перероблена продукція.

І на сьогоднішній день є дуже багато способів отримання ефірної олії, але її якість буде різна, у залежності від цього і ціна буде різною», – зауважив Олег КОВАЛЕНКО, завідувач кафедри рослинництва і садово-паркового господарства Миколаївського національного аграрного університету, в рамках заходу «Лавандовий бізнес. Технології, переробка, ризики та можливості».

ВРАЖЕННЯ

«ЛАВАНДА – ПРИВІД, ЩОБ ПЕРЕОСМИСЛИТИ ПОВСЯКДЕННЯ»

Марія ЧАДЮК, кореспондентка відділу «Суспільство»:

– До поїздки в «Лавандовий гай», зізнаюся, була знайома з цією рослиною тільки через книги. Тож коли побачила наживо, то була заворожена її кольором. Мабуть, найяскравіше враження від цієї поїздки – це коли дивишся не тільки на лаванду, а й на той «ландшафтний контекст», у якому вона перебуває. Бо тоді усвідомлюєш, що українські земельні ресурси можна використовувати зовсім по-іншому, у спосіб, коли краса відіграє значну роль. І формувати такі осередки краси є дуже важливим.

Звичайно, я хотіла б, щоб якомога більше людей могли відвідати цю локацію і відчули цей «новий вимір повсякдення». Наступного року заплановано відкриття лавандового парку – мені видається, що це ще краща можливість, бо тоді можна буде сісти серед кущів лаванди на необмежений час і увібрати в себе не тільки аромати, а й спокій, що випромінює це місце, який доповнюється мелодійним гудінням бджіл. На щастя, така можливість є для жителів не тільки Києва та Київщини, а й багатьох інших регіонів, адже це не єдина локація в Україні, тож варто тільки пошукати. Цікаво, що хоч «Лавандовий гай» у лісостепу – це справді експеримент (доволі успішний, як на мене), проте й раніше в Україні, на Півдні, вирощували лаванду, тож це свого роду ще й відновлення наших давніх традицій.

Крім того, нині в історії дедалі більше набувають ваги студії з вивчення повсякдення, починаючи від того, чим харчувалися жителі країн, до того, як проводили свій вільний час. І коли я почала більше дізнаватися про лаванду, то подумала, що вона може бути чудовим, сказати б, інструментом для оповіді про повсякдення. Бо її особливість, незвичність дає змогу подивитися на щоденні, буденні практики, з якими вона пов'язана – ліки, косметика, кулінарія тощо – по-іншому, лаванда ніби виводить їх на новий рівень. А ще додає цікавості тим, хто буде вивчати ці теми (чого тільки варта історія, що сухі квіти лаванди римляни використовували у своїх термах, звідси й назва, адже lavare значить латинською «мити»). Тож чому б, завдяки лаванді, не переосмислити, зокрема, й наше повсякдення?

«ЧАС ДЛЯ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЛІ ЛАВАНДИ В УКРАНІ – ВЖЕ НАСТАВ»

Марія СТУКАНОВА, журналістка газети «День»:

– В мене з цією квіткою пов’язані особливі спогади. Під час навчання в Львівському університеті я захоплювалася флористикою. Після пар ми частенько з подругою йшли на Галицький ринок й купляли в бабусь цікаві квіти для букетів. І яким було наше здивування, коли ми одного дня вперше зустріли на ринку... лаванду! Адже до того здавалося, що ця квітка – лише в далекому й недосяжному для нас Провансі. Тоді ж виявилося, що і в нас, на півдні України вирощують лавандові поля. Того ж дня в парку Франка я склала свій перший лавандово-еустомовий букет, який досі залишається одним з найулюбленіших.

«Лавандовий гай» в Порадівці відкриває іншу Україну – шляхетну, романтичну та несподівану. Як зараз популярні мандри нашою країною показують людям, що в нас не гірші краєвиди, як за кордоном, так і лавандовий гай є свідченням того, що для знайомства з цією квіткою не обов’язково їхати у Францію чи Італію. Вона зовсім поряд – у Київській області. І час для переосмислення її ролі в Україні – вже настав.