«Герої року – українські медики, які лише з почуття обов’язку рятували людей цілодобово»

Андрій ЛЮБКА, письменник:

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

 «Герої року – українські медики, які лише з почуття обов’язку рятували людей цілодобово»

Андрій ЛЮБКА, письменник:

1. Перемога Байдена на виборах у США, бо вона дає нам стриману надію на повернення до нормальності. До політики як справи честі й професіоналізму, а не шоу та емоцій. Хоча при цьому й не слід забувати, що Трамп набрав всього на кілька мільйонів голосів менше, тобто він програв, але це не фіаско – виборці навіть після абсурдних років його правління не зневірилися в ньому, і популізм досі є великою загрозою. Хочу сподіватися, що й Україну теж невдовзі чекає повернення до нормальності.

2. Герої року – українські медики, які лише з почуття обов’язку, без реальних доплат і адекватної підтримки медичної сфери рятували людей цілодобово. Антигерой року – Володимир Зеленський. Він, до речі, за півтора роки на посту значно краще опанував українську, але йому немає ЩО сказати. Немає думки, бачення, візії майбутнього для країни.

3. Моїм фаворитом завжди є сторінка «Українці – читайте», саме з неї я починаю читати газету, щойно вийнявши з поштової скриньки. Цьогоріч, крім традиційних історичних рубрик, дуже порадувала остання сторінка – з життя природи, цікавих заповідних місць в Україні, розповіді про тварин і птахів. Здавалось би, нічого особливого, але завжди цікаво. Хочу також відзначити цикл статей Анни Данильчук про кулінарну історію й філософію.

4. Насправді карантин подарував багато часу на роздуми, читання й неквапну роботу, для мене особисто це дуже продуктивний і позитивний рік. Найбільше через те, що в липні я став батьком і тепер вчуся у своєї доньки радіти кожному ранку.  

5. Цей рік пройшов під гаслом «Я радий вас не бачити». Мінімум соціальних контактів, скасування всіх планів, бронювань, поїздок і зустрічей, переведення подій у формат онлайн, коли ми спілкуємося через камеру. Тому якщо раніше було заведено казати «я радий вас бачити», то нині варто повторювати «я радий вас не бачити», адже не бачити когось означає берегти себе і ту людину. На жаль, цей формат спілкування також додав нам стресів і відчуття самотності, а протягом цієї зими точно виллється не в одну депресію. Тож головна цінність – люди, що живуть поруч із нами, наше джерело енергії й позитиву.

6. Це вже явище історії, тож не дивно, що чимало курсових робіт з журналістики й історії України пишуться саме через призму підшивки «Дня». А скільки разів, коли країна потрапляє в чергову кризу чи турбулентність, ловиш себе на думці: та ж «День» писав про це ще 15 років тому, попереджав! Тож можу припустити, що читаючи газету в 2021-му, ми будемо знати, що буде з Україною в 2036-му.