«Коли ми знімали цей фільм і взагалі стежили за історією Олега та Олександра, то вирішили підрахувати усю російську географію, яка покриває їхню справу. На двох сумарно вийшло майже 20 000 кілометрів, а це половина шляху довкола Землі за екватором», — каже Ангеліна Карякіна, співавторка документального фільму «Етапом через пів-Землі: Історія ув’язнення Сенцова і Кольченка» на прем’єрі стрічки в кінотеатрі «Жовтень». Фільм є проектом «Громадського телебачення», крім Ангеліни, над ним працювали Наталія Гуменюк, Анна Цигима і Наталя Каплан, двоюрідна сестра Олега Сенцова.

«Це не просто розважальна математика, це ще раз підтверджує тезу, що «справа Сенцова і Кольченка», як і в принципі усі «кримські справи», надзвичайно важлива для Росії, — продовжує Ангеліна. — Цих людей хотіли покарати показово жорстоко. Бо доправити людину за Північне полярне коло, де сонячне світло і тепло бувають лічені дні, в місто, куди можна дістатися лише з Салехарда, якщо пощастить, узимку — через кригу по річці, якщо ні — то на гелікоптерах чи катерах, — це катування».

«САМЕ ІНТЕРЕС ДО ДОЛІ ОЛЕГА, САШІ ТА ІНШИХ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ, САМЕ ЦЯ ПІДТРИМКА ЗМУШУЮТЬ СПОДІВАТИСЯ, ЩО ЦЕ ПЕКЛО ЗАКІНЧИТЬСЯ І ЗАКІНЧИТЬСЯ ПОЗИТИВНО», — ГОВОРИТЬ СЕСТРА ОЛЕГА СЕНЦОВА НАТАЛЯ КАПЛАН

ХТО ДОПОМАГАЄ «БРАНЦЯМ КРЕМЛЯ» В РОСІЇ

Олега та Сашка затримали в Криму в травні 2014 року. Катували. Потім доправили в московське СІЗО «Лефортово». Після — судові засідання в Ростові-на-Дону, вирок за тероризм, 20 років колонії суворого режиму для Олега, 10 років — для Сашка. Далі — етапування. Саша відбуває покарання в колонії в Копейську, це поряд із Челябінськом. Не курорт. До того ж донедавна в колонії жорстоко знущалися над в’язнями, 2012 року вони навіть влаштували там мирний протест, після чого змінилось керівництво установи і стало легше. Олега спочатку доправили до Якутії, а потім вирішили ізолювати ще сильніше. З осені 2017 року Сенцов відбуває покарання в колонії «Білий ведмідь» у Лабитнангі, це Ямало-Ненецький автономний округ РФ. Олег прикув до себе і решти «бранців Кремля» особливу увагу, коли 14 травня оголосив голодування. Нагадаємо, він вимагає звільнення усіх українських політв’язнів у Росії та Криму, а їх, за даними правозахисників, сьогодні 70 осіб. Сашко Кольченко теж оголосив голодування 31 травня, але минулого тижня припинив його через слабкий стан. 

«Я їздила тільки на Урал, але мене і це вразило. Ми більш-менш розуміли, куди їдемо. Плюс, і до того бували в Росії, зокрема в Ростові, висвітлювали суд. Не було якоїсь супернесподіванки. Але інша річ, коли ти розумієш усю логістику, пов’язану зі спілкуванням із політв’язнем. Чого варті передачі, листи, побачення,... — каже Ангеліна Карякіна. — Ми не могли поспілкуватися з Сашею Кольченком напряму. Приїхали до міста, де розташовується колонія, були поряд із нею, познімали, від Сашка вийшов адвокат і одразу з нами зустрівся. Ми отримали листа, щойно ним написаного. Це вразило мене суто по-людськи».

У Сашка Кольченка, як і в Олега Сенцова, є непублічний адвокат, який приносить і забирає листи, вирішує певні процесуальні питання. «Цим людям справи українських політв’язнів можуть коштувати кар’єри, тому вони намагаються не робити з цього розголосу», — пояснює Ангеліна. Також загал регулярно дізнається про Кольченка від правозахисників Тетяни і Миколи Щурів. Раніше, коли вони були у складі російської Громадської спостережної комісії, могли навіть бачитися з Сашком. Та 2016 року Щурів виключили з цієї структури, тепер вони працюють через адвоката.

«ВАЖЛИВО, ЩО ТУТ Є СПРАВЖНІ ЕМОЦІЇ»

На показ прийшло чимало можновладців. Зокрема, міністр закордонних справ Павло Клімкін, міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш, голова представництва ЄС в Україні Хюґ Мінґареллі.

«Фільм суперовий, ідея суперова. Важливо, що тут є справжні емоції. Коли працюєш над такою темою, залучаєш інших, особливо намагаєшся пояснити нашим друзям, про що це — ти ніколи не поясниш це раціонально. А цей фільм — емоція, — ділився після показу Павло Клімкін. — Ми домовились, що після дубляжу англійською спробуємо розкрутити цей фільм не тільки серед усіх політиків, а й там, де в принципі можемо». До речі, фільм «Етапом через пів-Землі» вже можна подивитися на YouTube-каналі «Громадського телебачення».

«Звільнення Сенцова просувається дуже важко. Але чому тільки Олега? Завжди кажу, що ми не можемо визначати, що хтось важливіший. Олег — унікальна людина. Коли я виступаю на різних майданчиках, то просто цитую один абзац із його листа — чому він почав голодування. Коли усі чують, що насправді він голодує не за себе, а за звільнення усіх політичних в’язнів і заручників, це справляє зовсім інше враження», — додав міністр закордонних справ.

Нещодавно Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова повідомила журналістам, що планує відвідати українських політв’язнів у Росії та Криму. Насамперед — Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Станіслава Клиха, Миколу Карпюка, Романа Сущенка та Ресуля Веліляєва.

«Те, що вдалося домовитись про відвідання наших в’язнів пані Денісовою, для нас є можливістю просто подивитися, в якому стані наші хлопці — і в фізичному, і в психологічному, якось їх підтримати, — зазначив Павло Клімкін. — Я багато разів намагався додзвонитися Олегу. Один раз, на його день народження, була надія, а за десять хвилин це все одно скасували. Тобто такі контакти дуже обмежені: його сестра Наталя, адвокат... Але перед чемпіонатом світу з футболу ми маємо посилити тиск, причому будь-який: політичний, медійний, людський, з боку громадянського суспільства. Росії не байдуже, як відбудеться чемпіонат. Ми всі розуміємо, чому Олег обрав саме цей момент, і маємо цей час використати».

«БУДЕ СИН УДОМА — ВІДЧУЮ ПОСТУП»

Петру Вигівському, батьку Валентина Вигівського, якого в Росії абсурдно засудили до 11 років колонії за шпіонаж, фільм «Етапом через пів-Землі» сподобався. Він вважає, що такі фільми треба знімати про усіх «бранців Кремля».  «Бо весь світ знає про Сенцова, Кольченка, а в нас же є ще майже 70 людей, про яких мало хто знає. Й їхні родичі не можуть за них боротися, бо не мають доступу ані до медіа, ані до наших керівних органів», — пояснює Петро.

Валентин відбуває покарання в колонії в Кіровській області РФ. Рідні не мають зв’язку з ним із лютого цього року, коли чоловіка посадили в ЄПКТ, єдине приміщення камерного типу. За що — Петро Вигівський не знає. «Український консул був у Валентина десь трохи більше  ніж місяць тому. В нас мало бути тривале побачення з сином, але через ЄПКТ є обмеження в побаченнях, переговорах. Обмежень у листуванні немає, але його листи не випускають з колонії. Він деякі наші листи отримує, зі слів консула, а ми від нього — ні, — розповідає Петро. — Право на нове побачення отримаємо десь восени, якщо сину не подовжать перебування в ЄПКТ. А є ймовірність, що це покарання можуть подовжити до року. Раніше син сидів у одиночній камері, але без обмежень, а зараз — в одиночній камері меншого розміру і з усіма обмеженнями. Не можна телефонувати додому, немає ані телевізора, ані радіо, ані газет. Чотири стінки, їжа, іноді прогулянка — і все. Ми присилали книжки — не передали жодної з них. Хіба можна брати ті, що є в бібліотеці». 

На запитання, чи відчуває якийсь поступ у питанні звільнення політв’язнів, адже після початку голодування Сенцова відбулось кілька міжнародних зустрічей на цю тему, Петро Вигівський каже: «Буде син удома — тоді відчую». Наостанок Петро закликав українців не їхати на чемпіонат світу з футболу в Росії.

* * *

Один із найтяжчих моментів у фільмі — коли Наталя Каплан стоїть за парканом біля території колонії в Лабитнангі. Сестра Сенцова розмірковує, що от її брат перебуває буквально за кількасот метрів, але витягти його з неволі неможливо. І немає різниці, яка відстань розділяє: десять тисяч кілометрів чи оці метри. «Це дає розуміння, що таке неволя, особливо несправедлива», — каже Ангеліна Карякіна.

До речі, під час показу в «Жовтні» збирали кошти на допомогу родинам українських політв’язнів. Зібрали понад 19 тисяч гривень — по суті, стільки, скільки кілометрів подолали Сенцов і Кольченко на етапі. Ви теж можете підтримати близьких «бранців Кремля», переказавши кошти за такими реквізитами:

Код за ЄДРПОУ: 41757119

Одержувач:

БО «БФ «Родичі політв’язнів Кремля»

Розрахунковий рахунок: 26006300032429

МФО банку: 322669