«Якщо прищепиш дитину, вона стане аутистом!», «З’їж ГМО – будеш мутантом», - на жаль, це не першоквітневі жарти, а поширені міфи. Вони ускладнюють нам життя аж до того, що псують здоров’я. Щоб звільнити людей від цих стереотипів, Асоціація студентів-біотехнологів Національного авіаційного університету влаштувала Фестиваль наукового абсурду, який за підтримки корпорації Arterium 31 березня пройшов на території ІТ-фабрики UNIT.Factory. Поруч працювали два майданчики – з лекціями та демонстраціями дослідів, тож цікаво було і дорослим, і малечі.

«НЕМАЄ ЖОДНИХ ДАНИХ ПРО ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ ЧЕРЕЗ ГМО»

«Коли нещодавно в Україні був спалах кору, ми з командою, Асоціацією студентів-біотехнологів НАУ, вирішили, що необхідно зробити щось таке, щоб якомога більше людей дізналися про проблеми, пов’язані з різними міфами. Це стосується вакцинації, ГМО, СНІДу, питання критичного та некритичного мислення», - розповідає Владислав Касьяненко, головний організатор Фестивалю наукового абсурду.

Ініціатори події прагнуть донести до людей якомога більше корисної інформації. «Наприклад,  що вакцинація – це не страшно, у нас є якісні вакцини, якими можна і треба користуватися, - додає Владислав. - Один із головних міфів стосується генетично модифікованих організмів. На багатьох продуктах є наліпка «Без ГМО», а це взагалі маркетинговий хід. І немає жодного доказу або інформації, що людина, яка спожила ГМО-продукт, мала проблеми зі здоров’ям».

ЯК ПОБАЧИТИ ДНК У ДОМАШНІХ УМОВАХ

Побачити ДНК, з якою працюють у генній інженерії, можна було під час одного з дослідів у зоні демонстрацій. Анна Дражнікова, асистентка кафедри біотехнологій НАУ, пояснює: «Ми показуємо, як у домашніх умовах продемонструвати дітям, що всі клітини мають ДНК. Це доволі проста загальноприйнята методика. Дослід можна показувати на будь-яких продуктах: на яблуці, банані, овочах. Треба зруйнувати мембрану клітини детергентом, простим миючим засобом, потім нагріти продукт, щоб зруйнувати білки, а після - осаджувати охолодженим спиртом. Аналогічна методика застосовується у наукових лабораторіях, це її спрощений варіант для демонстрацій».

Анна переконує, що використання ГМО важливе у харчовій промисловості і фармацевтиці. На генетично змінених організмах, наприклад, на бактеріях і дріжджах, виробляють дуже потрібні фармацевтичні продукти, зокрема інсулін. «Як довести людині, що ГМО не треба боятися? Нагадувати основи біології, - розмірковує Анна. - Так, ми є продуктом рекомбінації генетичного матеріалу наших батьків, у продуктів селекції рослин ДНК змінюється природним чином. Сьогодні біологи здатні змінювати ДНК штучно. Це така сама зміна, як і природня, при еволюції або селекції. Єдиний ризик щодо ГМО – можна створити алерген, до якого будуть чутливі певні люди».

«КОРАЛ» ЗА СІМ ХВИЛИН

Дітлашня з батьками товпиться біля хіміка Сергія Примаченка, який перетворює досліди на захопливе шоу. Приміром, Сергій показав і розказав, як виростити «корали» із солей металів. «У сільськогосподарському магазині можна взяти, наприклад, хлорид заліза або мідний чи залізний купорос. Найкраще проростають солі мангану і кобальту, вони дають яскраві кольори. Хлорид кобальту, хоч і рожевий, даватиме фіолетові проростки. Ще нам знадобиться силікатний клей, його можна придбати в господарському магазині, називається «рідке скло натрієве», - перераховує Сергій. - Засипаєте солі в ємність. Якщо силікатний клей доволі брудний, можна профільтрувати його через пористу і не дуже цупку тканину. Розводите клей із водою у співвідношенні 1:1. Заливаєте цією рідиною солі металів, і вони на очах починають проростати. Важливо не бовтати це: проростки доволі ніжні, тому можуть зламатися».

Коли солі металу заливають водою із силікатним клеєм, утворюється силікат кобальту, нікелю тощо. Ця сполука створює напівпроникну мембрану. Вода із зовнішнього середовища проникає через цю мембрану, і проросток солі металу, «підживлюючись» водою у ємності, починає проростати. Це триває близько хвилин сім. До речі, можна брати солі різних металів – тоді отримаєте строкатий «корал».

«Цей дослід описує будь-який підручник з неорганічної хімії, розділ «Силікати», - додає Сергій Примаченко. - Є дуже гарна книжка з неорганічної хімії, яка підійде і для нехімічних спеціальностей, видавництва Львівської політехніки. Там наприкінці описані різні експерименти – до 30. Знаходите речовини і з ними хімічите. Головне – дотримуватися правил техніки безпеки!»

ДОВІРТЕСЬ УКРАЇНСЬКИМ ЛІКАМ

Часто людям здається, що іноземні дорогі ліки кращі за українські. Чому це не так – пояснювали на своїй лекції Наталія Глущак та Анна Єнджиєвська з корпорації Arterium.

Виявляється, за даними за 2017 рік, в Україні існує 620 фармацевтичних компаній. Щоправда, це з урахуванням невеликих підприємств, які, наприклад, виготовляють рослинні препарати. Великих компаній близько 30. Причому, у топ-10 найбільших у країні фармкомпаній шість – саме українські.

Анна Єнджиєвська каже, що така кількість безпрецедентна для пострадянського простору. Серед причин, як не банально, багатство українських земель на різні мінеральні води, мінеральні солі та лікарські рослини. Ще у ХІХ столітті почали з’являтися аптечні виробництва, які згодом ставали осередками потужних компаній і заводів. А у 1950-х роках в Україні існувала величезна мережа фармацевтичних виробництв, де разом із розвиненим світом почали виробляти, наприклад, антибіотики та протитифозні вакцини. Тож із набуттям незалежності було від чого відштовхнутися.

Сьогодні при запуску нових ліків у лабораторіях контролю якості наші фармацевти керуються Державною фармакопеєю України. Це величезне видання з описом вимог до лікарських засобів, методів контролю якості тощо, Анна Єнджиєвська називає його «книгою рецептів» для фармацевтів. Українська фармакопея гармонізована з європейською, яка є однією з провідних у світі. Тож стандарти для українських ліків такі ж високі, як і для європейських.

РЕІНКАРНАЦІЯ ТРОХИМА ЛИСЕНКА

Деякі наукові міфи, здається, давно розвінчані, проте виявляються дуже живучими. Про це ми дізналися на лекції нейрофізіолога та координатора Днів науки Олексія Болдирєва. Серед іншого він згадав про академіка Трохима Лисенка, ідеї якого приваблюють деяких учених досі.

«Трохим Лисенко створив теорію еволюції, в якій можливо все. От інколи у гнізді дрібного птаха, шпака, раптом з’являється велетенське яйце, з якого вилазить зозуленя, яке виростає втричі більше за названих батьків. Гніздовий паразитизм. А з точки зору Трохима Денисовича - чому б тому дрозду не еволюціонувати за одне покоління у зозулю? Лисенко був ближче до рослин, сільського господарства, але загальні його ідеї десь так і виглядали, - розповідає Олексій Болдирєв. – Перший його дослід з озимою пшеницею був доволі цікавий, але далі його понесло вгору по політичних сходах, його фантазію ніхто не міг обмежити. Погано, що все фінансування пішло у цей бік. Справжні наукові дослідження закривалися, люди, які намагалися опонувати, мали великі проблеми. Людина реально загальмувала розвиток радянської генетики, що, певно, в Україні  відчувається і сьогодні».

У наші дні окремі люди стверджують, що Лисенко робив все правильно. «Один із сучасних російських генетиків, Лев Животовський, написав 2016 року книжку «Невідомий Лисенко». І це не поодинока робота, зараз таких все більше і більше, - зазначає Олексій Болдирєв. -  У Росії відбувається реабілітація цієї людини, начебто була змова і багато років тривало очорнення цієї школи. Там іде ренесанс всього радянського, зокрема цього».

***

Люди вірять псевдонауковим твердженням насамперед через слабку освіту і привабливість конспірологічних теорій. Проте науково-популярні події у тренді, щороку все більше українців цікавляться просвітницькими фестивалями, лекціями науковців тощо. А значить, у здорового глузду є шанс.