Днями в Міжнародному центрі культури і мистецтв Федерації профспілок України (колишній Жовтневий палац) відкрилась виставка «Пробація. Можливості для змін». Це фотоісторії про людей із умовними термінами покарання, які успішно пройшли пробацію — систему соціально-виховних заходів, не пов’язаних із позбавленням волі — та отримали шанс на нове життя без конфлікту з законом.

Щороку в Україні через службу пробації, а це 800 підрозділів, проходять близько 100 тисяч людей, які вчинили легкі та середньої тяжкості злочини (покарання за які передбачає до шести років позбавлення волі). Суть такої практики зрозуміла: практично ніхто з засуджених, які відбули покарання в колонії, не став кращим, тому людині потрібно дати шанс без ув’язнення.

ПОКАЗАТИ ІНШЕ ЖИТТЯ ТА ПІДТРИМАТИ

17-річний Станіслав із Луцька, один із героїв виставки, був двічі судимий за крадіжки, і вже півтора року перебуває на обліку в секторі ювенальної пробації. Займається громадською роботою, навчається в Луцькому інституті розвитку людини.

«Під час пробації я знайшов себе в благодійній роботі в громадській організації «Ми+». Почав розвиватися, кинув наркотики та алкоголь. Працюю з такими самими людьми, яким я був півтора року тому — наркозалежними, а також із дітьми-сиротами, допомагаю витягувати їх з прірви. Мені дуже приємно щось підказати людині, підтримати. Це круто, — ділиться Станіслав. — Коли в мене виникають якісь сумніви, то я оглядаюся назад і бачу шлях, який уже пройшов. Тоді ще більше мотивуюся йти. Якби не органи пробації, не знаю, де я був би сьогодні».

На відміну від кримінально-виконавчої інспекції, пробація починає працювати з людиною ще на етапі судового розгляду: вивчає всі обставини її життя, те, що спонукало до скоєння злочину. Інформація аналізується спеціалістами органу пробації, й у запропонованому плані виховної роботи, створеному спільно з людиною, якій допомагають, прописуються всі особливості. 

«Орган пробації співпрацює з багатьма державними і недержавними організаціями. Залежно від потреби, залучаються різні фахівці. Людина відвідує всі заходи, які увійшли в розроблений індивідуальний план, спрямований на профілактику повторної злочинності. Неабияке значення має мотивація — наскільки людина хоче змінитися. Органи пробації лише допомагають, у них є інструменти, методи роботи — як показати людині інше життя та підтримати її в прагненні змінити ситуацію», — розповідає Катерина ДЕНИСЮК, керівниця відділу комунікації з громадськістю державної установи «Центр пробації».

СТАВКА — НА ПЕРСОНАЛ

Служба пробації працює в Україні вже три роки, діє на базі кримінально-виконавчої інспекції. Протягом умовного терміну представник служби пробації є представником засудженого при спілкуванні з державними та громадськими організаціями, які можуть надати потрібні послуги. Всі зміни відбуваються в співпраці.

«Це реформа, якої ми прагнули з 2002 року, коли з’явилися перші ідеї щодо впровадження пробації в Україні. Тоді ще ніхто про це не думав, але нам дозволили проводити дослідження, вивчати досвід. Це — дітище тих, хто в нас працює, це — наше бажання, а не нав’язана політична реформа. Хоча політичний зміст дещо присутній у тому, що ця реформа спрямована на євроінтеграцію, адже пробація працює в усій Європі», — акцентує Олег ЯНЧУК, керівник «Центру пробації».

За словами Олега Янчука, більшість персоналу в пробації є представниками кримінально-виконавчої інспекції, тому що одна з функцій пробації — контроль за виконанням вироків, не пов’язаних із позбавленням волі. «Це єдине, що подібне,— зауважує очільник «Центру пробації». — Ми зробили ставку на персонал, і нам дуже пощастило, адже зробити з нуля таку службу, набрати понад три тисячі людей і навчити їх — ніхто не чекав такого, й ідея могла померти на початку. Натомість із тих працівників, які захотіли цього, ми створили службу пробації: розробили інструменти, не гірші за європейські, почали готувати програми. Ті, хто хотів вчитися і працювати, почали працювати як представники пробації. За три роки ми пройшли шлях, який інші країни проходили десятиріччя».

ПОЗИТИВНА СТАТИСТИКА

За офіційними даними, сьогодні в Україні на обліку органів пробації перебуває 94,3 тисячі засуджених, лише 1,63% із них під час проходження випробувального терміну скоїли повторні злочини. Фахівці кажуть, що мотивація — дуже серйозна річ, без неї зміни неможливі. 

ВОЛОДИМИР, 53 РОКИ. ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ

«Навіть якби ми помножили цю кількість (тих, хто скоює повторні злочини. — Ред.) на десять, це був би дуже добрий показник, бо в Європі показники рецидиву — від 30 до 60%. Йдеться саме про повторні злочини людей, які перебували на пробації, — коментує Олег Янчук. — Якщо людина не навчилася самостійно справлятися з проблемами, брати на себе відповідальність за своє життя, то після закінчення пробації є ймовірність, що вона вдасться до повторення злочину. На жаль, у нас немає можливості відстежувати те, що відбувається з людьми після пробації за два-три роки, як це в Європі. Але сьогодні вже створюють єдину електронну базу засуджених та ув’язнених, у якій ми вестимемо справи наших суб’єктів пробації».

«Я СТАВ КРАЩЕ РОЗУМІТИ КРАЇНУ»

Для фотопроекту «Пробація. Можливості для змін» його організатори — проектний офіс Міністерства юстиції України за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади — обрали успішні історії. Ключова мета — привернути увагу громад до переваг служби пробації, адже саме в громаді відбувається ресоціалізація людини, яка перебуває в конфлікті з законом. Отже, громада може потурбуватися про власну безпеку.

«Як людині мені був цікавий досвід спілкування з цими героями. Дуже цікаво встановлювати контакт із представниками того прошарку, з яким у житті немає причин перетинатися, — ділиться один із авторів фотопроекту Олександр КОСМАЧ. — Вразили долі людей: коли читаєш їхні біографії, то дивуєшся, в яких умовах вони жили й виживали, Ба більше, — як знайшли сили влаштувати своє життя. Й уже це досягнення. Я став краще розуміти, з чого складається наша країна, з яких людей і доль. Також усвідомив, що якою б страшною не була доля — це не кінець».

Виставка «Пробація. Можливості для змін» триває до 10 грудня.