Кожен експонат має свою історію

У музеї можна побачити усе спорядження, яке використовували і  використовують українські спелеологи під час дослідження печер – це спеціальні комбінезони, рукавиці, каски, ліхтарі, фотоапарати, робочі інструменти. Стеля музею обклеєна рукописними картами печер, жодної копії – усі оригінали. Серед них є карти 60-х років, які малював спелеолог Мирон Савчин. Його стенд з особливою гордістю представляють у музеї.

– Мирон Петрович Савчин - людина, на мою думку, з найбільш великим спелеощастям у світі. Тому що він відкрив два великі гіганти – печеру “Озерна” у 1963 році, а в 1966-му –“Оптимістичну”. У цьому музеї зберігається його унікальне особисте спорядження, – каже спелеолог Богдан Маркович.

У музеї зібрані особисті речі чернівецьких, львівських, тернопільських спелеологів. Тут можна побачити еволюцію спорядження, світла, шахтарські акумулятори та інші цінні речі. Музей ще розширюватиметься.

 “Нічого подібного на теренах колишнього Радянського Союзу не існує. Тут є усе, що використовували спелеологи, починаючи з 60-их років і до сучасної історії. Ми хотіли відтворити повністю картину початку дослідження спелеології в Україні. Тут дух тих людей, які носили це спорядження, тим і є унікальний цей музей”, – каже Богдан Маркович.

Кожен експонат має свою історію і передає певну частину розвитку української спелеології.

“До 60-х років спелеологія була вертикальною, існувала на драбинах, потім спелеологи перейшли на мотузки, цей перехід зробив ось цей самохват. Колись польські спелеологи привезли в Україну перший жумар (це зроблено французами) і показали Мирону Савчину. Мирон Петрович хотів купити за великі гроші, але вони не продавали, тому що він у них був єдиний. Тоді з того самохвата зняли ескіз і інженери зробили його на заводі. Будь ласка, перший самохват,  яким радянська спелеологія перейшла з драбин на мотузки. Якраз з нього почався перехід”, – показує Богдан Маркович.  

Ідемо в печеру

За офіційними списками, які опрацьовані на сьогодні, у печері “Оптимістична” працювали орієнтовно 2 000 осіб. Не кожна печера в Україні може пишатися такою кількістю дослідників. Каска і ліхтар – це обов’язкові атрибути, які повинна мати людина, яка заходить в печеру. Окрім цього, потрібно вдягнути спеціальний комбінезон, рукавиці і гумові чоботи. Головне правило – не виносити з печери нічого! Якщо щось візьмеш, обов’язково поплатишся за це. Так навчили старі спелеологи молодих.

Єдина учасниця нашої експедиції, якій не потрібно дотримуватися правил безпеки, – це спелеособака Черешня, за чотирма плечима якої є вже два підземних табори. Черешня дуже добре орієнтується у печерному лабіринті, самостійно ходить в “Оптимістичній” без повідка та ліхтарика, і ще жодного разу не заблукала. Черешня долучається і до процесу розкопування печери не характерним для собак способом.

“Завжди собаки копають під себе, а вона спирається на свої задні ноги, вперед виставляє і так копає. Черешня дивувала ще тим, що вона приходила в табір на 40 хвилин раніше за нас”, – каже керівник Львівського спелеоклубу “Циклоп” Наталія Юдіна.

Перші хвилини в печері – повна темрява, під ногами глина, щоб пройти далі, доводиться повзти на колінах через тісні стіни. Це хвилини самоорганізації, боротьби зі страхом і здійснення вибору – я зайду у печеру і обов’язково повернуся назад. І починається мандрівка у підземному світі: кристалізовані стіни медово-коричневого кольору, скульптури  міфологічних персонажів. У нас заплановано відвідини двох  пунктів – мінералогічного музею і озера, де є питна вода.

У печері “Оптимістична” дослідженого лабіринту - 238 кілометрів, які нанесені на карту. Печера умовно ділиться на три поверхи – середній ярус, в якому основний лабіринт печери, нижній ярус і верхній. Верхні яруси називаються горищами, нижні – підвалами, середні – ямою. За словами Богдана Петровича, нижній ярус більш-менш проявлений, а верхній –частково. Верхні яруси не відображені на картах взагалі, це десятки кілометрів. Наша експедиція іде по середньому ярусі. Фотоапаратом, який несу зі собою, починаю фотографувати кристалізовані стіни. Вже на місці бачу: усі світлини браковані, жодна з них не передає краси, яку створила природа у печері.

– Усе найцінніше, що є в печері, сховано дуже далеко. Для того, щоб люди мали можливість подивитися ексклюзивні мінеральні утворення, ми зробили мінералогічний музей, перенесли ближче у ходову частину, – каже Наталія Юдіна. – Музей вторинних утворень унікальний тим, що нічого не виносимо на поверхню. Усі взірці були взяті в печері, вони обламані лежали на землі.

Краса печери відкривається поступово – глина, гіпс, кристал… Незабаром з’являються русалки, грифон, – скульптурні експозиції, які розтягнуті по всій печері, створили студенти художніх закладів України. В “Оптимістичній” уже два рази були скульптурні експедиції.

Тут є унікальні для України геликтити, великі гіпсові криштали по півметра довжиною, а також озера з мінеральною прісною водою, яка збагачена гіпсом. В середньому ярусі печери знаходиться фактично весь лабіринт. Він облаштований крупнокристалічним гіпсом, а в так званих підвалах – дрібнокристалічний гіпс і майже білі стіни. “Вони відрізняються і морфологією, і кольором, дрібнокристалічний гіпс майже білий, тому і стіни майже білого кольору, а на горищах є вилиті такі труби різного діаметру, які об’єднують колодязі. Але цього на карті не існує”, – каже Богдан Маркович.  

«Між “Оптимістичною” і “Озерною” 600 метрів, з півночі на південь тече річка Серет з правого боку, а річка Нічлава ліворуч. Умовно з заходу на схід тече річка Дністер. Між цими трьома річками утворився найбільший у світі гіпсовий  блок, найбільший за своєю морфологією, він закристалізований. Його площа 100 квадратних кілометрів. “Озерна” знаходиться на початку блока, потім іде “Оптимістична”, потім відкривається сам блок. Якщо об’єднати “Оптимістичну” і “Озерну”, вони займають лише 7 відсотків цього блоку. Досвідчений карстолог Ігор Турчинов спрогнозував, що це система на десятки тисяч кілометрів. Тобто вона однозначно найбільша у світі. Просто треба її досліджувати», – зазначив спелеолог Богдан  Маркович.

Тамта ҐУҐУШВІЛІ, Королівка – Тернопіль
Фото автора