Сьогодні святкуємо 29 років Незалежності України. Порівняно з багатьма країнами, що століття тому почали вільно й суверенно розвиватися, ми, хоч і маємо тисячолітню історію державотворення, стикалися з постійними перепонами на шляху до цілковитої незалежності. Однак, за ці 29 років ми пережили немало подій: три революції, анексію Криму,  економічні кризи, культурне становлення, демократизацію політики, вдалих, і не дуже, реформ. Досі переживаємо війну на Сході, і ще багато в нас попереду…

24 серпня в Києві відбулися урочистості зі святкування Дня Незалежності, на офіційному заході на Софійській площі, Президент Володимир Зеленський нагородив орденами військовослужбовців, лікарів, науковців та популярних виконавців, а також звернувся до українців із промовою, у якій закликав до єднання: «У нас буде країна, де жваві суперечки будуть лише про те, як назвати ракету, яку Україна запускає в космос… Створити країну мрії ми можемо лише разом. Всі ми — команда. Люди з кожної області — це збірна України, де кожен регіон важливий, сильний, як невіддільна частина пазлу. Відчуйте, що ви творці нової України. Ми маємо казати, що буде добре там, де ми є. Ідеальне місце на Землі там, де ти зараз стоїш. Нам пощастило народитися в Україні, просто не всі ще це зрозуміли», - зазначив президент.

Цікаво, чи розділяє молоде покоління його позицію? В той час, коли на Софійській площі тривав святковий концерт за участі відомих зірок – Тіни Кароль, Джамали, Монатіка, тощо, від парку Тараса Шевченка, у бік Майдану Незалежності йшла колона маршу захисників України, серед яких були:  військові, ветерани АТО, волонтери, громадські активісти. Вони скандували лозунги «Слава Україні», «Слава нації» та «Україна понад усе»!

Майбутнє української держави формуватиме нове покоління, ті, хто сьогодні тільки починає замислюватися про свою роль, але вже готові висловити позицію – молодь. За даними опитування, проведеного напередодні Дня Незалежності Фондом «Демократичні ініціативи»,  існує тенденція: чим молодші респонденти – тим більше серед них прихильників рішення про Незалежність. Молодь вважає, що позитиву за часів незалежності було більше, Відносна більшість опитаних є оптимістами стосовно майбутнього життя українців за 25–30 років. Понад 40% переконані, що умови життя стануть кращими. Як і з інших питань – молодь є найбільш оптимістичною.

Абсолютна більшість опитаних воліє будувати своє майбутнє життя в Україні – близько 70%. Найбільша кількість осіб, які хотіли би будувати своє життя за кордоном, якраз серед молодих людей до 40 років.

На День Незалежності ми пройшли центром Києва, спитавши молодих людей, що народилися вже після 1991 року, про їхнє сприйняття незалежності, історії його здобуття, а також бачення свого власного майбутнього в Україні. Отримали цікаві й неоднозначні відповіді, якими ділимося з вами:

Микола, 20 років: «Я нейтрально ставлюся до всіх процесів в країні, не слідкую за політикою, однак дуже вдячний усім чесним державним діячам. Це добре, що Україна є юридично незалежною державою, однак мені здається, що на нас впливає багато зовнішніх сил. Коли ми будемо дійсно економічно, політично, військово розвинутими – тоді можна буде казати про справжню незалежність. Мені складно назвати себе патріотом, бо у нас забагато проблем».   

Ілля, 19 років: «Для мене незалежність – можливість нашого народу зберегти свою ідентичність і вести свою зовнішню та внутрішню політику відповідно до власних бажань. Мої пізнання в історії не дуже хороші. Знаю, що ґрунт готували протягом багатьох років, мало не з часів, коли ми втратили нашу державність, що самі українці дуже довго не могли дати одностайну відповідь - потрібно це їм, чи ні, що більш активна сторона, яка прагне незалежності, хотіла досягти цього кров'ю, потом. Тож ця подія є дійсно великим досягненням. Хоча, на мій погляд, помилок було багато - Україна занадто сильно хотіла незалежності, настільки, що забула продумати шлях, яким вона має рухатися до розвитку. Мені подобається моя країна: природа, менталітет, мистецтво, мова, сподіваюся її чекає світле майбутнє».

Вікторія, 23 роки: «Незалежність України для мене, в першу чергу, потужний моральний поштовх, який має мотивувати та «заряджати громадян». Це свобода, можливість творити майбутнє. Проте це все буде реалізовано лише тоді, коли громадяни будуть більш свідомо ставитись до незалежності, а також поглиблять розуміння того наскільки це важливо. Адже знаю, що це був дуже нелегкий час та кардинальна зміна життя для народу, після потужної ідеології багато хто був розгублений, без орієнтирів для подальшого розвитку. Тим не менш, я впевнена, що незалежність це великий здобуток, адже свобода є цінністю, навіть якщо вона здобута у тяжкий спосіб. Коли є свобода - є можливість діяти.
Я вважаю, що людям потрібно розвиватись, працювати, сплачувати податки і розбиратись в політичних процесах – це допоможе країні. Цим власне і потроху й займаюсь».

Максим, 19 років: «Незалежність — це відповідальність. безвідповідальна людина — раб, безвідповідальна країна — колонія. Свобода ж накладає певні вимоги до розвитку держави, бо тоді вона має сама собі давати раду. Я точно знаю, що українська незалежність не була легкою прогулянкою та випадковим подарунком, як іноді нам хочуть це подати. Наша незалежність виборена й вистраждана: людьми, які не асимілювалися й зберегли ідентичність, козаками, діячами культури, повстанцями, підпільниками, дисидентами. Ми пройшли граніт 1990-го, помаранч 2004-го, вогонь 2014-го, проходимо війну і йтимемо ще довго… Незалежність не дається задарма, але хто визволиться сам — той буде вільним.  Я люблю свою країну й сприймаю її успіхи та невдачі як свої власні. Я переконаний, що саме такий стан — здоровий для людини. Якщо ви спитаєте, чи любить людина своїх батьків, своє дитинство,— вона відповість, що звісно ж так! А що ж це, як не патріотизм?».

Олексій, 25 років: «Я не відчуваю незалежності України, ми залежні від вливань у бюджет з-за кордону, країною керують олігархи та колишні клоуни. Україна має чудову культуру, мову, унікальність, і добре, що ми довели, що маємо свої кордони, однак це поки не відчутно. Я погано пам’ятаю історію України, мені складно щось тут розповісти. Я люблю свою країну, однак я б хотів поїхати і спробувати побудувати свою кар’єру за її межами. Вважаю, що розбудовою країни мають займатися політики та активні громадяни, але себе таким не вважаю. Зараз я закінчую медичну вищу освіту і далі маю три роки, ледь не безкоштовно працювати у обласній лікарні, з мого боку, цього для країни достатньо».

Олена, 29 років: « Незалежність для мене – цінності демократичного напрямку, правовий порядок у державі, щоб всі мали захист, змогу довести, що Україна має права, щоб не було олігархічно-кланової структури управління. Наша держава має бути сильною економічно на всіх рівнях. У нас непростий шлях, однак се буде добре у нас стовідсотково, я планую далі жити, працювати і розвивати Україну».

Ілля, 22 роки: « Незалежність є, передусім, нашим правом обирати свій шлях життя, встановлювати в країні власні порядки, а також – виконувати ті обов’язки, які ми для себе обрали, бо незалежність – не тільки про права, а й про те. Що ми маємо зробити на майбутнє. Знаю, що перш ніж здобути незалежність ми пройшли тисячолітній шлях становлення нашого менталітету, наших цінностей, духу. Лише у 1991 році перейшли у новий формат. Я планую пов’язати життя з Україною, вже роблю щось від мене залежне, щоб долучитися до її розбудови».

Чи зможемо ми дійсно примиритися зі своїми внутрішніми протиріччями, збудувати чітку стратегію державного розвитку і довести, що незалежність була здобута недарма – покаже час. Поки маємо вчитися на своїх помилках, і покоління за поколінням вибудовувати свою країну. Від того, якою буде молодь, що народилася вже після здобуття незалежності, буде видно, яким буде наш подальший рух.