У вівторок у «теплій» церкві Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відбувся День Острозької академії. Найстаріший виш країни, що цього року відзначає 440-річчя, запросив на урочисте камерне зібрання з нагоди ювілею коло друзів, партнерів та представників медіа. Місце зустрічі було обрано абсолютно невипадково – адже на території Дальніх печер лаври покояться мощі Феодосія Печерського – він же Федір Острозький, в Успенському соборі похований Костянтин Острозький. На жаль, цей факт нині відомий далеко не кожному киянину, а тим паче – українцю, тоді як внесок родини Острозьких у розвиток України надзвичайно великий. Гальшка Острозька та Василь-Костянтин Острозький стали засновниками першого вишу в Україні – Острозької слов’яно-греко-латинської академії.

РОЗПОВІДАЮЧИ ПРО ВЗАЄМИНИ «ДНЯ» Й ОСТРОЗЬКОЇ АКАДЕМІЇ, ІГОР ПАСІЧНИК ЗАУВАЖИВ: «МИ НАЗИВАЄМО ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА «ДНЯ» — НАША ЛАРИСА-ВОЛИНЯНКА»

Подія почалася урочисто – театральним виступом студентів-острожан, від час якого була «відтворена» історія заснування вишу та появи Острозької Біблії 1581 року. До речі, у ролі Василя-Костянтина виступив цьогорічний літньошколяр «Дня», студент-філолог Дмитро Байда.

НЕДООЦІНЕНІ ВІХИ ІСТОРІЇ

На недооціненості значення Острозьких князів та відповідно «невписаності» їх у загальну історію України наголошував у своєму вітальному слові ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник: «З одного боку, я пишаюся тим, що маємо відзначати 440-річчя вишу у стольному граді Києві, що можемо презентувати тут Академію. А з другого боку, я опечалений тим, що через 440 років ця славетна історія Острозької академії до цього часу належно не поцінована. Не займають належне їм місце і князі Острозькі, велика історія Острозького князівства. Думаю, доти, поки в загальній історії України не була вписана славетна сторінка князів Острозьких та Острозької академії, ми не матимемо цілісної історії».

Ректор нагадав віхи історії князів Острозьких, зазначивши, що своє величезне багатство вони здобули завдяки численним військовим перемогам. Зокрема війська Федора Острозького (до того, як він вирішив стати священиком) стали вирішальними під час Грюнвальдської битви, а Костянтин здобув велику перемогу в битві під Оршею. Понад 500 років тому у герці зійшлися «дві цивілізації», нагадав Ігор Демидович, з одного боку – Москвія, а з іншого – Європа (об’єднані війська Польщі, Литви, Білорусі та руські під проводом Костянтина Острозького). Московія виставила 75-тисячне військо проти 35 тисяч європейських. І Костянтин Острозький здобув перемогу, яка не перевершена до сьогодні, наголосив Ігор Пасічник.

Створюючи слов’яно-греко-латинську академію, Костянтин Острозький мав ідею вирощувати еліту суспільства, що успішно і відбувалося. Адже серед її випускників були люди, які змінили історію України – гетьмани війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний та Северин Наливайко; перший ректор Києво-Могилянської академії Іов Борецький; лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький; письменник, автор першої кириличної граматики Мелетій Смотрицький та інші.

Тим образливіше, що за радянського часу цю частину історії нашої країни було просто викреслено. У нації забрали перемоги і гуманітарну ауру, зазначив Ігор Пасічник. Завдяки тому, що в Острозі знаходилася лікувальна установа для психічно хворих, у краї навіть виникла своя знущальна приказка: «тобі в Остріг треба!», розповів ректор. Але «коли українці вивчать справжню свою українську історію, місто Острог стане українською Меккою, – переконаний Ігор Демидович. – Тому що це єдине місто, на території якого є замок князів Острозьких, де відроджена Острозька академія, яка має найславетнішу історію».

Ігор Демидович не шкодував слів подяки усім тим людям, хто доклав і докладає зусиль для повноцінного відродження академії і поширення її здобутків. А це – і чимало меценатів з діаспори, і подружжя Олени та Віталія Гайдуків, які, крім значної фінансової підтримки, подарували вишу відреставрований оригінал Острозької Біблії 1581 року, це і Євген Марчук, адже будучи міністром оборони, він передав академії закинуті військові казарми, які перетворились на студентське містечко та військовий ліцей. До речі, нагадав Ігор Демидович, під час одного зі своїх візитів до академії Євген Кирилович сказав, що всі кандидати в президенти мають складати публічний екзамен тут перед студентами з історії і мови своєї країни та питань, які відносять до компетенції керівника держави.

І це – газета «День» та її головний редактор Лариса Івшина, завдяки якій про академію заговорили у всій країні і виш знайшов багатьох зі своїх меценатів.

ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ І «ДЕНЬ»

Говорячи про роль жінок в історії України, Ігор Пасічник назвав трьох волинянок: Гальшку Острозьку, Гальшку Гулевичівну (засновницю Києво-Могилянської академії) та Ларису Івшину. До речі, Лариса Олексіївна є членом наглядової ради вишу і саме їй належить ідея створення Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді.

Головний редактор «Дня», вітаючи Ігоря Пасічника та всіх «острожан», сказала: «Острозькій академії – 440, а газеті «День» – 20. Думаю, що дві третини цього часу ми провели в найтіснішому спілкуванні з Острогом, його викладачами та студентами. Цей ювілей – важлива і вагома подія. Але, на жаль, більшість країни ще не може прийняти дорогоцінне світло Острога. Країна до цього не готова, і ще дуже багато треба докласти зусиль, щоб за «лекалами» Острога виліпити еліту. Острог дає шанс їй відбутися. Але, знаєте, я часто кажу, що Україна – це Британія слов’янського світу. Це можна довго розшифровувати, але наведу один штрих – Британія живе без конституції, а ми – без держави. Вміння творити середовища з надією, що колись ці острови створять колосальний запит на свою державу, – це і є велика мужність. Уміти зосередитися на праведних цілях. Маючи підтримку величезної аури, культури, інтелекту великої історії».

Лариса Олексіївна нагадала свою історію «знайомства» з Острогом, яке відбулося вже після 1994 року. «Пікантність цієї ситуації в тому, що я волинянка. Але той історичний ландшафт, у якому ми росли, виключав знання про велику минувшину України. Ні в школі, ні в університеті я нічого не чула про Острозьку академію. І навіть у поганому сенсі у нас могли говорити щось про Олику. Яка насправді теж є історичною величиною. Маркери нищення величної історії і її пониження були з маккіавелівською точністю нанесені на нашу карту», – зауважила Лариса Олексіївна. Відповідно треба було докласти величезних зусиль для активації уваги до цієї історії. Поїхати до Острозької академії Ларисі Івшиній запропонував літературознавець Микола Жулинський. «Як чемна дитина, я беззаперечно послухала Миколу Григоровича. І зараз мені надзвичайно приємно пригадувати той підвал, де тепер можуть демонструватися артефакти трипільської культури, роботи львівських митців... А тоді звідти виносили землю, фізично працюючи на відтворення цитаделі розуму. Так було відроджено величезну ауру науки і духовної просвітленості. Але навряд чи це могло бути так без набору внутрішньої висоти Ігоря Демидовича», – переконана Лариса Івшина.

«ЦЕ СПРАВДІ СУЧАСНИЙ, АВТОРИТЕТНИЙ І НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ВИШ»

Гостем презентації став Микола Жулинський, який, як наголосив Ігор Пасічник, очолював усі державні комісії з відновлення вишу і є незмінним головою наглядової ради НаУОА. «Щось у цьому є містичне, що за такий короткий період Острозька академія не тільки відродилася, а й стала сучасним університетом, – вважає Микола Григорович. – Як непросто було відродити традицію пам'яті, у широкому розумінні слова, першого університету у Східній Європі. Треба сказати про ректора: це просто Божий промисел у тому, що знайшлася людина, яка так загорілася ідеєю відродження і так сьогодні активно розбудовує університет. Це справді сучасний, авторитетний і науково-дослідний виш. Представлена тут виставка праць («острожани» зробили виставку свого наукового доробку в рамках акції – авт.) – це колосальна сума знань, яка відродилася і з’явилася вже в сучасній Україні. Україна ще не знає ні цієї історії вповні, ні про сучасний університет, але ці знання виростають, і йдуть передусім від молоді».

Інший друг академії, письменник Іван Драч, вітаючи «острожан», поділився своєю історією «знайомства» із старовинним містом. «Мене «носом ткнули» в Острог у 1962 році. Це відбулося завдяки професорові Григорію Логвину, великому знавцю архітектури. До речі, на обкладинці його великої книги, присвяченої Україні – кругла вежа Острога. Тобто він розумів, що це таке. І тоді Логвин привіз мене, Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Аллу Горську та інших людей, яких потім називатимуть шістдесятниками, до Острога. Тоді ми впритул відчули, що таке Острог». Ще один цікавий штрих від Івана Драча – хоч він і родом з півдня Київщини, проте два сусідні з Теліжинцями містечка свого часу були володіннями князів Острозьких.

Гостя заходу, ювелір і громадський діяч Людмила Гарарук розповіла: «Мій «роман» із академією триває лише рік. А знайомство відбулося завдяки газеті «День». Острозька академія для мене – це те, що дає натхнення. Натхнення дає і газета «День», тому що це величезний матеріал для того, щоб черпати ідеї». До ювілею академії пані Людмила разом із вишом влаштували фестиваль «Острог. Ренесанс», який проходив у травні-червні. Уже є плани щодо наступного, він буде присвячений родині Острозьких. А ще буде «Острог. Ренесанс» у Вінниці, Любліні, Києві…

МИСТЕЦЬКІ ШЕДЕВРИ

У рамках відзначення також відбулося кілька знакових мистецьких представлень. Історико-філософські картини іконописця Юрія Нікітіна «Острогіана: рефлексії очима сучасника» дуже гармонійно вписалися в інтер’єр Микільської церкви з оригінальними фресками із церкви Спаса на Берестові. До речі, сам автор картин приїхав на подію щойно з Острога, де він цієї ночі завершив портрети діячів, які творили Острозьку Біблію, на Тріумфальній арці, котру споруджує Острозька академія до свого 440-річчя. Як розповів художник-реставратор Державного історико-культурного заповідника Острога Микола Бендюк, Юрій Нікітін зацікавився містом ще 1988 року. Прикметно, що саме його персональна виставка започаткувала в академії 2000 року її мистецьке освоєння. І саме Юрій Нікітін помітив на сторінках Острозької Біблії образ козака-херувима, який тепер часто фігурує у його творах. Пан Юрій зауважив: «Острог – це місце і місто, яке надихає і змушує інтенсивно працювали інтелектуально. Перебуваючи в академії, я щоразу знаходжу підтвердження своєму переконанню, що Україна завжди була країною європейською і її розвиток ішов за європейськими стандартами».

Усіх присутніх вразив і прем’єрний показ срібно-бурштинових шахів українського ювеліра Августа Вольського «Князі Острозькі та турецькі султани». Над їх виготовленням майстер працював понад 7 років, використавши для цього 4 кг срібла та близько 1 кг бурштину. А вишуканий стіл з горіхового дерева син майстра Артем завершив лише позавчора. Пан Август зі Славути Хмельницької області, що по сусідству з Острогом. І він теж з прикрістю зауважив, що «за радянської влади у місті не чули про історичний Острог». Розповідаючи про свої унікальні вироби, на яких острожани «воюють» проти турків, Август Вольський наголосив: «Мені хотілося показати велич того століття, об’єднати двох великих українок – Росколану і Гальшку».

ПРОДОВЖЕННЯ «КИЇВСЬКОЇ» ІСТОРІЇ

Любомир Михайлина, генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, на території якого відбулася імпреза, розповів у коментарі «Дню»: «Острозька академія – це навіть не український, а європейський бренд. Це заклад, який має велику історію, який пов’язаний із знаковими для України людьми. Сьогодні це не тільки сучасний університет, що готує фахівців з різних галузей, але і певний духовний центр. Сьогодні відбувається відзначення цього ювілею в Лаврі, і ми, по-перше, цим пишаємося, а по-друге, це знакова подія в тому плані, що історія Острозької академії пов’язана з історією Києво-Печерської лаври через особистості. Тут похований Федір Острозький, а також і Костянтин Острозький. Зараз триває процес відновлення унікального надгробка князю, який був зруйнований разом із Успенською церквою під час Другої світової війни. Думаю, що сьогоднішня подія приведе до розширення наших зв’язків з Острозькою академією. Це можуть бути проведення спільних конференцій, обмін літературою, нашими науковцями і викладачами. Сподіваюсь, викладачі Острога будуть нашими частими гостями і знайомитимуть нас зі своїми розвідками передусім про родину князів Острозьких, але не тільки них. Можливо, наші співробітники теж будуть їздити в Острог і ділитися своїм баченням цієї славної родини. Знайдемо й інші форми співпраці, зокрема у нас щорічно відбувається конференція, присвячена музейній педагогіці, думаю, фахівці Острозької академії теж візьмуть у ній участь. Сподіваюся, нас чекають і спільні видання.