Цього року внутрішні компаси усіх охочих побачити життєпис України були спрямовані на Будинок кіно. Саме там експонувалася ХХІ фотовиставка газети «День», яку вже відвідали тисячі людей, але й в день закриття активність не зменшилася. Тим більше, що була й додаткова причина – традиційно саме тоді стають відомі імена переможців у номінації «Приз глядацьких симпатій».

Наприклад, відвідувачка Олена Колесова уже визначилася з власними фаворитами. Найбільше їй запам’яталися серія «Після полону» Зої Шу, а також фото «Гувернер» Михайла Маркова, «Перша скрипка» Романа Віленського, «Ти що, смертник» Ксенії Лугової. «Газета «День» – це віконце правди», – зазначила відвідувачка й подякувала за виставку.

Киянин Євген назвав і своїх претендентів: «Завжди очікувана, яскрава, повчальна, неймовірна фотовиставка газети «День» потішила шанувальників і цьогоріч. Особливо впадають в око промовисті роботи Миколи Тимченка, Бориса Корпусенка, Руслана Канюки. Чимало оригінальних світлин представлено на ХХІ Фотовиставці «Дня» в номінації «Світ очима дітей». Зичу газеті неодмінно зустріти і гідно відзначити «срібний», «золотий» і «діамантовий» ювілеї!».

«БАЧИТЬ ТЕ, ЧОГО НЕ БАЧАТЬ ІНШІ»

Після тривалого підрахунку голосів (скриньки були переповнені) стало зрозуміло, що цього року «Приз глядацьких симпатій» отримує Зоя ШУ за серію робіт «Після полону». «Моєю метою є за допомогою фотографії внести в інформаційне поле долі людей, які пережили страшне насильство. Насправді цих людей тисячі. Адже герої цих світлин репрезентують не тільки себе, а й тих багатьох, які також мають цей жахливий досвід, але мовчать, – розповідає Зоя Шу. – Чому для мене це важливо? Це не просто мій гуманістичний погляд на світ. Важливо розуміти, що тисячі цих людей є частиною нашого суспільства. А щоб країна розвивалася нормальними темпами дуже важливим є здоров’я нашого суспільства – і фізичне, і психологічне. Бо інакше замість того, аби використовувати свої сили, щоб розвиватися далі, будемо використовувати їх, щоб подолати стрес, спричинений тяжким потрясінням».

Фотограф розповіла про те, як була на воркшопі з журналістики в Сараєво. І бачила, як сувенірами були гільзи, а під час екскурсій розповідали, де саме були снайпери. «У мене було таке враження, що вони й досі проживають цю війну, вже 20 років після цього. І я не хотіла б, щоб у нас таке було. Але в нас таке, напевно, теж буде, і потрібно вже зараз (а краще було б і раніше почати) про це думати. Дуже важливо, щоб держава й суспільство звернуло на цю тему увагу, – поділилася Зоя Шу і додала: – На мою думку, фотограф – це інструмент. Я спробувала в доступній для масового глядача формі пояснити, чому важливо займатися людьми, які повернулися звідти. Тільки здається, що в них усе добре, але насправді так не є. Дякую газеті «День», що хоч я беру участь вперше, отримала такі визначні нагороди. Це дуже серйозна й престижна виставка та фотоконкурс в Україні. І чудово, що ви її проводите вже 21-й рік» (нагадаємо також, що окрім призу глядацьких симпатій, Зоя Шу – володарка Призу призів «Золотий День»).

Процес зйомки це для Зої Шу – це не просто кадри. Буває, що власне фотографуванню передує чотиригодинна розмова. Дмитро Клугер, герой одного з її фото, розповів про свої відчуття від співпраці. «Вона бачить те, чого не бачать інші, і це їй вдається сфотографувати й передати. Зоя вміє створити таку атмосферу, щоб людина відкрилася, була сама собою. Вона знає, як зменшити цей фоновий шум навколо, їй вдається створити навколо людини ніби окрему сферу, де вона може дивитися сама на себе, – зазначає Дмитро Клугер. – Зоя називає себе провідником, який фотографує. Я вважаю, що вона провідник, який знаходить шляхи. Вона навіть вміє бути поруч у такий спосіб, щоб не створювати враження для людини, що на неї хтось дивиться, чи на неї спрямована чиясь увага»

Загалом, у цьогорічному виборі глядачів урівноважено трагічні для України події та світлі й радісні моменти життя. Наприклад, друге місце відповідно до голосування відвідувачів посіла робота Анастасії ФАСТОВЕЦЬ «Три грації» (робота представлена в номінації «Світ очима дітей», оскільки авторці всього п’ятнадцять років). Третє місце здобув Олександр ХОМЕНКО зі знімком «Марш захисників», а четверте – фото Аліни КОМАРОВОЇ «Маріуполь – це я». Заключним у п’ятірці лідерів є фото Руслана КАНЮКИ «Чорнобильська зона. Кольори».

«СИМВОЛ МАЙБУТНЬОГО ПОКОЛІННЯ НОВОЇ МИРНОЇ УКРАЇНИ»

Під час церемонії закриття було вручено ще одну нагороду – від Центру інформації та документації НАТО в Україні. Її здобув Михайло МАРКІВ за роботу «Він і Вона». Приз вручала особисто директор Центру Барбора МАРОНКОВА: «Ми одразу побачили у цьому фото кілька шарів-рівнів, що допомагають репрезентувати те, що ми, НАТО, робимо вже протягом багатьох років. Це фото важливе для нас, оскільки це про чоловіка й жінку, гендерну рівність, яка для нас дуже важлива. А також тому що вони молоді – це для нас символ майбутнього покоління нової мирної України. Це те, як ми інтерпретували це фото».

«Я прогулювався біля Верховної Ради, здається, це був травень. Бачу – йдуть закохані. Вразило те, що вони у військовій формі. Це пара, у якої є спільна ідея, яка їх об’єднує. Це люди, які не байдужі до долі країни. Я хотів би, звичайно, знайти їх і подякувати. Сподіваюсь, що майбутнє за такими людьми – які закохані в одне одного й у свою справу, – розповідає Михайло Марків історію фото. – Мені приємно бути учасником фотовиставки газети «День». І фотографії я надсилаю сюди не заради призів, яких багато, а просто щоб бачити, що мої роботи висять поруч з роботами інших авторів. Тут представлені дуже поважні фотографи – Анатолій Степанов, Олександр Клименко, Анна Чапала і багато інших. Ці роботи побачить багато людей: виставка поїде багатьма містами України. Це поважна подія, і я маю за честь, що мої роботи тут теж представлені. Фото для мене це і робота, і хобі, і життя загалом».

ВРАЖЕННЯ

«ЯСКРАВА ІЛЮСТРАЦІЯ ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ, СУСПІЛЬСТВІ ЦЬОГО РОКУ»

Барбора МАРОНКОВА, директор Центру інформації та документації НАТО в Україні:

– Центр інформації та документації НАТО в Україні підтримує газету «День» і цю фотовиставку вже протягом кількох років. Щороку ми вибираємо фото, яке, на нашу думку, найкраще репрезентує сферу, у якій НАТО підтримує Україну – це сектор оборони та безпеки. Водночас, звичайно, наш переможець – один із багатьох, яких репрезентує цьогорічна фотовиставка газети «День». Я вважаю, що ці фото – яскрава ілюстрація того, що відбувається в Україні, суспільстві цього року. Ми бачимо багато фото політичних лідерів України, оскільки в країні були вибори, а також багато фото, що репрезентують молодих чоловіків і жінок, які продовжують захищати Україну на Сході.

«ЗАВДЯКИ ФОТО ВІДОБРАЖАЄТЬСЯ НАША ІСТОРІЯ, УКРАЇНЦІ, ПОДІЇ, ЕМОЦІЇ…»

Тетяна КРАСНАЯ, представник компанії Радіо-MAX:

– Ми взяли участь у цій виставці вперше. І були приємно здивовані. Роботи дуже цікаві, відображена й історія, і видатні події, і відомі люди. Багато дитячих робіт. Це виставка, що викликає неймовірну кількість різних емоцій: і позитивних, і складних, оскільки на Донбасі триває війна, і є багато робіт на цю тему. Дуже приємно, що завдяки фото відображається наша історія, українці, події, емоції. Усе це передано через фото. Вдячна фотографам і всім організаторам. Дуже приємно було взяти участь і подивитися фотовиставку.

«МИ ГОТОВІ ЗДОЛАТИ СОТНІ КІЛОМЕТРІВ, ЩОБ ДО ВАС ПРИЇХАТИ»

Юлія ХАРЧЕНКО, журналістка, м. Сміла:

– Дуже вдячні, що ви є. Я передплачую газету весь час, завдяки їй ми втілюємо дуже багато ідей. Свого часу ми купили чорнобривці, які продавали у скриньці скарбів «Дня» з музею Франка в Нагуєвичах, і посадили їх в себе в школі. Вони виросли, і ми за ними тепер доглядаємо. Ми готові здолати сотні кілометрів, щоб до вас приїхати, і так уже років шість-сім їздимо. Я у захваті від виставки. Цьогорічний формат її проведення у Будинку кіно мені навіть ближчий, більш камерний, душевний, відкритий. Спасибі вам! Те, що ви робите – це безцінно. Я маю ще ваші перші фотоальбоми. У нас у Будинку школяра є гурток юних кореспондентів, і ми  використовуємо ваші альбоми для своїх занять. Так само показуємо альбом карикатури Казанського, бо зараз такого жанру практично ніде немає. Ваші проєкти – чудові!

«ДУМАЛА, ЩО ЗАЙДУ НА ВИСТАВКУ НА ПІВ ГОДИНИ, А ВЖЕ ДВІ ГОДИНИ ТУТ…»

Людмила УСЕНКО, літератор:

– Думала, що зайду на виставку на пів години, а вже дві години тут. Декілька разів усе обійшла, сфотографувала, а потім побачила, що є ще один поверх. Просто фантастика. Особливо мені запам’яталися фото «Олег Сенцов. Повернення», «Київська Русь. Осмислення», «Я іду в перший кла-а-ас!».

«ЖИВУ І ДИХАЮ З ВАМИ В УНІСОН»

Наталія КУРИЛЯК, вчителька:

– Історія у світлинах – багатогранна, подекуди безжальна, трагічна, а все ж оптимістична. Кожна фотомить – це частинка мого свідомого сприйняття світу. Живу і дихаю з вами в унісон. Читаю ваші книги. Намагаюсь популяризувати ідеї, факти, які так необхідні для усвідомлення щоденної реальності, у якій ми живемо. Низький уклін Ларисі Івшиній за працю будівничого української свідомості. Многая літа авторам, журналістам, фотографам! Будьте!

Усім, хто не встиг побачити виставку найкращих світлин Міжнародного  фотоконкурсу «Дня» 2019 року або хоче оглянути її ще раз – радимо: слідкуйте за нашими анонсами, незабаром ми повідомимо приємну новину!