ПРЯМА МОВА ЛЕОНІДА ДЕРКАЧА

«Капітал»: Деркачами в народі називають дерев’яні тріскачки...

Л. Деркач: Є птах деркач. А ще деркач — це старий віник, який час викидати (віддамо належне почуттю гумору — ред. «Дня»).

«К.»: Ви навчалися на одному факультеті з нашим Президентом. А потім працювали на одному заводі. Це допомагає вам у роботі?

Л. Д.: Ми навчалися в різні часи. А на заводі в нас були суто робочі контакти. Що стосується факультету, то це справді допомагає. Ледарів там не тримали. А всі студенти виховувалися в дусі самовідданого ставлення до роботи, любові до професії.

Якщо говорити про той час, коли працював із Леонідом Даниловичем, то доводилося бувати на оперативках, які він проводив і о першій ночі, і о третій, і о п’ятій ранку. І ніхто не говорив, що хочеться спати. Всі знали — це необхідно. Незважаючи на цілодобову зайнятість, знижки на це не робилося. Питали дуже серйозно. І кадрової проблеми не було — всі хотіли потрапити туди на роботу.

«К.»: Чи є у вас ідеал керівника?

Л. Д.: Не вдаючись до абстракцій і не заглиблюючись в історію, думаю, що в ставленні до справи й обсягу виконуваної роботи, всі чиновники можуть рівнятися на Президента.

«Капітал». №12. 97 р.

Зі статті «Команда Президента. Рік по тому», «Новости» 26.07.95 р. Свого часу вважалося, що за автором цієї статті стоїть колишній голова адміністрації Дмитро Табачник. «У виборчому штабі Леонід Деркач займався питаннями безпеки, з його допомогою було виявлено не один пристрій для підслуховування. На посаді першого заступника голови СБУ послідовно відстоював президентську лінію перед Валерієм Маліковим, який фактично грав у команді Мороза».