Хрещені порохом
Орден Слави за підбитий на Курській дузі танк, медаль за взяття Берліна, Орден Червоного Прапора за Київ: список нагород Олексія Івановича Дудниченка можна продовжити.
На свято Перемоги, яке пройшло в столичному Музеї Великої Вітчизняної війни, ветеран прибув аж із Бердянська.
Охоче ділиться спогадами з молодими слухачами, які оточили його: як форсували Дніпро, де зустрів Перемогу.
Як було страшно, коли в одну з ночей в селі Ясногородка, що в декількох десятках кілометрів від столиці (Лютізький плацдарм. — Ред. ), бачив заграву, чув жіночі та дитячі крики: у Києві, в Бабиному яру йшов масовий розстріл...
Військова медсестра Ольга Манілова страху на війні, за її визнанням, не відчувала.
«Ніколи боятися, треба було думати лише про головне: як перемогти.
І лише на це працювати», — говорить Ольга Іванівна.
...«Наркомівські» сто грамів і солдатська каша, яка щедро роздавалася на ветеранському святі курсантами прикордонних військ...
Для більш молодих поколінь, які відвідали свято, останнє — явна екзотика, за якою не гріх вистояти в півкілометровій черзі.
«У справжній польовій каші ще наявний смак пороху», — коментує, куштуючи кулінарний витвір прикордонників, Кирило Петрович Кочерга — «Слава Богу, звичайно, що в цій каші бракує даного компонента!»
