Похорон конкуренції?

В країнах, які прийнято називати цивілізованими, фахівці похоронної справи (вельми прибуткової й за нинішніх часів) очікують настання «золотої ери» свого бізнесу. Ця ера, згідно «залізних» законів демографії, які вони, судячи з усього, ретельно вивчають, має настати, коли прийде час закінчувати свій земний шлях «бебі-бумерам», тобто дітям, що з’явилися на світ під час бумів народжуваності — спочатку довоєнного (до другої світової війни), а потім і повоєнного. Вже зараз там, наприклад, в моду входять так звані космічні похорони, тобто коли за допомогою ракет на орбіту навколо Землі виводяться труни із прахом спочилих людей, розробляються плани створення цвинтарів на Місяці. Зауважимо попутно, що на Заході ритуальний бізнес є, як правило, приватним і дуже часто сімейним, причому існують похоронні доми із віковими традиціями. У нас же приватний капітал у такій делікатній сфері змушений торувати собі дорогу через терни чиновницьких рогаток і обмежень.

Власне, про це і йшлося на конференції керівників ритуальних фірм, проведеній наприкінці минулого тижня в Києві під егідою Всеукраїнської асоціації працівників похоронних організацій, яка об’єднує передусім представників приватного сектора, але не тільки останніх. На думку президента ВАРПО Ірини Сапарової (потім в різних варіантах подібні твердження звучали й у інших виступах), в разі прийняття в теперішньому вигляді ряду підзаконних актів, проекти яких розроблено Держкомунгоспом (насамперед Типового положення про ритуальні служби в Україні), в цій сфері може встановитися монополія й навіть диктат комунальних ритуальних служб. Чому? З тієї простої причини, що вони самі надаватимуть ритуальні послуги, а крім того, виступатимуть у ролі посередника між замовниками та іншими виконавцями, ще й контролюватимуть останніх. Використовуючи свої прерогативи, впевнені приватники, ці служби забезпечуватимуть режим найбільшого сприяння як собі самим, так і спеціальним (знову таки комунальним) комбінатам, які існують при міськрайкомунгоспах і зараз, або «ручним» приватним фірмам. Інші ж муситимуть піти з ринку ритуальних послуг. Тобто будуть порушені конституційні права цих «інших» на підприємницьку діяльність, на рівноправну конкуренцію. Хоча в різних містах існують приклади нормальної співпраці комунальників і приватників. В тон прогнозам і прийнята конференцією резолюція, в якій передбачається, зокрема, звернутися до Держкомунгоспу з пропозицією перегляду підготовлених проектів з метою врахування інтересів підприємств усіх форм власності, направити запити до Адміністрації Президента, Кабміну, інших державних органів щодо відповідності цих проектів Конституції України, діючим законам, зокрема прийнятому в липні нинішнього року Закону «Про поховання та похоронну справу». У випадку, якщо посадовці не зважать на ці звернення, приватні похоронники збираються шукати захисту в Конституційному Суді або навіть у Міжнародному суді в Гаазі.

Директор приватної ритуальної фірми «Злагода» (однієї з тих, що працюють у рідному автору Житомирі) Тетяна Годовська зізналась «Дню», що її спроби розширити свій бізнес на головному відкритому кладовищі міста на Корбутівці поки не знайшли відгуку в мерії. До речі, загалом в Україні спроби приватників закріпити за такими структурами право на приватну власність на ділянки в межах кладовищ, встановити поділ певних ділянок за рівнем благоустрою та сервісу (так звану розрядність) поки не увінчались успіхом. Новий закон теж не дав їм такого права.

В той же час заступник начальника управління житлово-комунального господарства Житомирського міськвиконкому Людмила Бублик в розмові з «Днем» висловила думку, що з початком дії згаданого закону (це станеться з 1 січня наступного року) саме місцевому комунальному спецкомбінату будуть надані права ритуальної служби, головним чином в частині суттєвого розширення функцій в організації похоронної діяльності й контролю за нею. Але вона заперечувала, що в зв’язку з цим приватним ритуальним фірмам (їх в Житомирі кілька) доведеться зазнати утисків, оскільки, згідно з їхніми статутами, принаймні донедавна, вони повинні були займатися передусім виготовленням і реалізацією відповідної поховальної атрибутики. Її особиста позиція чітка й однозначна — задля порядку на кладовищах міста там має бути один господар, той же спецкомбінат.

Тільки не сталось би так, що, зайнявшись занадто щільно впорядкуванням відносин на межі цього та потойбічного світів, чиновники, за висловом одного з представників приватного похоронного бізнесу, не перебрали б на себе права командувати не тільки нашим життям, але й нашою смертю. Задля власної користі, зрозуміло. Якщо ж справдяться найгірші прогнози приватників, то солідні похоронні доми, глави яких будуть ревно шанувати як честь сімейної справи, так і кращі традиції ремесла — думка про необхідність їхнього створення рефреном звучить на зібраннях останніх — з’являться в нашій країні не скоро. І тим більше не скоро розвинеться в нас такий вид ритуальної послуги, як похорони на орбітах планет чи Місяці. А шкода: можливо, додаткові замовлення на засоби доставки, ракети-катафалки космічній галузі не завадили б.