Тому, що я живу в своїй країні!
Не скажу, що із задоволенням прочитав листа Андрія Бурлюка «Чому?» («День» від 27 червня ц.р.). Уже сама постановка питання підтверджує, що частина громадян держави продовжує відчувати себе громадянами СРСР (читай Росії), зі зневагою ставлячись до корінного населення.
Чи задавався пан Бурлюк і іже з ним запитанням: чому, м’яко кажучи, так не люблять росіян на теренах колишньої радянської імперії? Чому росіяни змушені виїжджати з Прибалтики, Середньої Азії, Кавказу? Адже відповідь лежить на поверхні — тому причина зневажливе ставлення до культури, народу, традицій держави. Чому росіяни вимагають, повторюю — вимагають, щоб усі навкруги говорили, думали і жили так, як живуть вони? Варто нагадати пану Бурлюку, що ще древні говорили: «Cum fueris Romae? Romano vivito more cum fueris alibi? Vivito sicut ibi» (Коли будеш у Римі, живи за римським звичаєм, коли будеш в іншому місті, живи, як там живуть).
Це передмова до того некоректного запитання, яке ставить автор згаданого листа. Чи маю право я, корінний українець, говорити, думати, жити за своїми українськими законами? Сама постановка цього запитання є абсурдною. Адже я живу в своїй країні, і головна умова цивілізованої людини — знати мову, звичаї, життя свого народу.
Посилання ж п. Бурлюка на Канаду, Австрію, Швейцарію просто недоречні. Адже ніхто не нав’язував їм другу, чужу мову. Нам же протягом сотень років нав’язували чужу мову, звичаї, спосіб життя. Ця політика господарювання у чужому домі продовжується й зараз. Приклад тому — слова та дії віце-прем’єра РФ Христенка, мера Москви Лужкова. На превеликий жаль, ті малороси, котрих виховала Москва, нищать нашу культуру й мову.
Щодо майбутнього нашої співучої мови, то вона була, є й буде. Буде тому, що вона вище валуєвих, сталіних, лужкових та наших доморощених манкуртів. А відродження національної культури можливо за поєднання політичної та економічної політики. Кроки у відродження повинні бути поступовими, але вони принесуть максимальну користь. Варто тільки прийняти відповідні рішення про пільгове оподаткування ЗМІ, які виходять українською мовою, та про 10% спеціального оподаткування на розвиток української культури для ЗМІ, що виходять іноземною мовою.
