Політичний тиск — 190 на 120. Система в передінфарктному стані?

Рішення парламенту в «справі Лазаренка» ще занадто свіже для того, щоб iз цього приводу сформувалися тверді позиції. Але найбільш характерні точки зору вже є. Нижче ми наводимо думки українських політиків із приводу позавчорашнього голосування в парламенті.Євген МАРЧУК, депутат, екс-прем’єр-міністр:

— Я виступаю проти розгляду будь-яких справ без присутності обвинувачених. Безумовно, таке рішення депутатів не може не впливати на хід слідства, і це особливо погано, що одна зі сторін не змогла захистити свою позицію, а отже, відбувається одностороннє обвинувачення. Вже були такі не кращі прецеденти в діяльності ВР, коли депутати приймали рішення під впливом емоцій, а не скрупульозної юридично-правової експертизи. Це було, наприклад, у справі Ю.Зв’ягільського. У мене були запитання до П.Лазаренка, зокрема, чи цікавився Президент його фінансовими справами та рахунками за кордоном при призначенні його прем’єром?

Наталя ВIТРЕНКО, фракція ПСПУ:

— П.Лазаренко повинен відповісти за всіма обвинуваченнями суду, і тільки суд повинен перевірити — достатні, не достатні чи опосередковані докази його провини. Треба навести порядок у країні.

Олександр МОРОЗ, фракція «Лівий центр»:

— Я голосував проти згоди на притягнення Павла Лазаренка до карної відповідальності. Якби лідер «Громади» був присутнім на засіданні і виклав свої аргументи, очевидно, результат розгляду питання був би іншим. На мою думку, сьогоднішній день — день зведення особистих чи якихось інших рахунків на високому рівні. Хоч я і був сьогодні в меншості, але історія не раз підтверджувала, що бути в меншості не означає бути неправим. Зафіксуємо цей факт як такий, що здійснився, які будуть наслідки — подивимося. Доведе прокуратура більш серйозні зловживання — ухвалимо суворі рішення. У мене немає повної довіри до П.Лазаренка. Політично вигідно мені голосувати за надання згоди і притягнення його до відповідальності, але я цього не зроблю. Не можу підтримати організований, бездоказовий фарс, не хочу вставати на бік більш авторитетних злочинців. У нинішній ситуації ВР відводиться принизлива роль бути інструментом у розбірках між кланами. Я вважаю, що депутатам необхідно зажадати від Генпрокуратури інформацію про ситуацію на газовому ринку, в експортно-імпортних операціях, торгівлі зброєю. Навіть якщо Лазаренко буде притягнутий до відповідальності, де гарантія, що це не повториться? В Україні немає механізму, який дозволив би перебороти корупцію.

Віктор ШИШКІН, «Громада»:

— Те, що сталося 17 лютого, — великий подарунок для Банкової, який зробили КПУ та Рух. На Банковій навіть не чекали, що так легко доб’ються бажаного і позбудуться лідера опозиції. По-перше, в сукупності з іншими лідерами П.Лазаренко складав неабияку загрозу правлячому режиму, а його зникнення розриває цю конструкцію. По-друге, режим кинув кістку люмпенізованій частині нашого населення, яка жадала «розправи з корупціонерами». Ці 2 мільйони, якими оперував генпрокурор, ніяк не вирішують проблем багатомільярдної заборгованості з пенсій і зарплат. Можна припустити, що небезгрішна прокуратура й надалі виконуватиме політичні замовлення. Що ж до юридичних наслідків, то я гадаю, що ордер на арешт Павла Івановича було підписано ще 17-го увечері. І при поверненні в Україну його буде негайно заарештовано. Юридичний бік справи буде більше пов’язаний з реакцією на рішення ВР європейських правоохоронних структур. Чи буде цього досить для Інтерполу, щоб розпочати пошук П.Лазаренка в Європі, — поки сказати важко.

Олександр ВОЛКОВ, «Відродження регіонів»:

— Політичний резонанс буде дуже сильний: зрештою саме Президент першим підняв це питання і наполягав на тому, щоб парламент прийняв норму, що коли депутат винен перед законом, то незалежно від його політичного статусу, він повинен нести відповідальність. Але провину Лазаренка має довести суд, і ВР просто надала йому таку можливість. Я не сказав би, що «виведення» Лазаренка обов’язково зруйнує структуру опозиції. Ми не повинні плутати кримiнальний злочин з політикою. Ті люди, які були опозиціонерами, вони ними й залишаться. А говорити про те, що комуністи домовилися з владою, — цілковите марення.

Михайло СИРОТА, «Реформи-Центр»:

— Я хочу поздоровити українське суспільство з тим, що воно стає громадянським і показує, що ВР наближається до європейських норм парламентаризму. Для мене розв’язання питання по Лазаренку означає, що й виправдатися можна виключно через суд, а якщо ти здійснив злочин перед законом, то не зможеш сховатися за депутатськими стінами. Цей крок матиме дуже серйозне значення в майбутньому, оскільки в новому парламенті вже не буде такої кількості бізнесменів.

Сергій ГОЛОВАТИЙ:

— Гадаю, що політичні наслідки стануть зрозумілими після остаточного розв’язання цього питання. Правові ж наслідки залежать від результатів слідства та рішення суду. Але найбільша проблема тут у тому, що в Україні немає незалежного суду. І всі розмови депутатів про те, що «наше діло — дати можливість розібратися правосуддю», непереконливі. Ми знаємо, наскільки це правосуддя «справедливе», якщо Президент визначив місце Верховного суду. Адже справа такого масштабу неодмінно дійде до ВР. Залишається сподіватися, що «справа Лазаренка» буде слухатися вже при новому президенті, який, на відміну від Кучми, забезпечить незалежність судової влади.

За матеріалами агентства Інтерфакс-Україна та кореспондентів «Дня»