Проблеми парламентської «пакетології»

17 травня диктор УТН сповістив про намір чотирьох фракцій парламенту (Руху, НДП, СДПУ(о) та ПЗУ) виступити з вимогою про «пакетне» обрання керівництва ВР. У разі відмови лівих підтримати цю ідею чотири фракції погрожують заблокувати вибори спікера, відмовившись від бюлетенів.

Хоча ще 15 травня, на момент висунення кандидатур, ультиматум не був оприлюднений, однак, анонс, який прозвучав на офіційному телебаченні, підказує: виконавчі структури поставили «загороджувальні загони» за спиною правоцентристів, щоб не допустити саботування ними дорученого завдання — за будь-яку ціну заблокувати обрання лівого спікера.

19 ж травня замість очікуваного ультиматуму чотирьох у парламенті поширено «жовтий листок» під назвою «балашівська думка», де тему блокування виборів спікера розгорнуто в пародійній формі під рубрикою «ми повинні жити у красивій країні». Тим часом автор відозви цілком серйозно вважає, що коли у правоцентристів немає можливості зупинити «червоний наступ» шляхом висунення й обрання єдиної узгодженої кандидатури, то політична доцільність дозволяє діяти за принципом: так не діставайся ж ти нікому.

Як відомо, у лівих, навіть якщо рахувати ПСПУ, бракує власних голосів, щоб провести свого главу парламенту. За простою логікою (враховуючи формальну кількість лівих і нелівих), саме лівим потрібно було блокувати вибори шляхом відмови від бюлетенів, оскільки такі методи вибачаються лише меншині. Однак ліві не вдаються до них, справедливо вважаючи, що блокування роботи парламенту перетвориться для них на очевидну самодискредитацію і буде використано Президентом для репресій проти парламенту загалом.

Правоцентристи ж чомусь удають, що репресій Президента на їхні аналогічні дії не буде. Дійсно, від них вимагається створення умов не стільки для розгону Ради, скільки для виведення її з робочого ладу на якомога триваліший термін, протягом якого економікою країни Президент керуватиме указами, не обов’язково конституційними.

Що ж до очікуваного ультиматуму, то він, ймовірно, з’явиться лише після дводенного обговорення 14 кандидатур — безпосередньо перед голосуванням. Відсутність логіки у такій «процедурі» визнають члени всіх фракцій-підписантів.

Наприклад, член фракції Руху Р. Зварич погоджується, що поправка до регламенту про пакетне обрання керівництва має дуже мало шансів на затвердження без запланованого тиску: саме тому вона досі не виносилася на порядок денний і не голосувалася. А член НДП А.Білоус визнає, що мало хто з ініціаторів ультиматуму уявляє собі персональний склад знаменитого «пакету». У результаті отримане від Президента завдання виглядає таким чином: «Піди туди — не знаю куди, принеси те — не знаю яке».