Боротьба з корупцією: головне, щоб США повірили?

30 квітня 1998 року Конгрес США заслухає держсекретаря Мадлен Олбрайт. Законодавці повинні будуть вирішити, чи варто й далі надавати фінансову допомогу Україні. Для України позитивна відповідь означатиме отримання другої частини від $225-мільйонного пожертвування та збереження партнерських відносин із Америкою, що стає особливо актуальним після скандального припинення кредитної програми МВФ.

Нагадаємо, рівно рік тому, під час обговорення в Палаті представників Конгресу умов надання фінансової допомоги державам колишнього Радянського Союзу, отримання Україною чергової порції американських грошей було поставлене в пряму залежність від успіхів боротьби з корупцією. Поява в американській пресі серії критичних статей, де Україну представлено країною, де бізнес можливий тільки за допомогою хабарів і підкупу держчиновників (що, до речі, заборонено американським законодавством) не лише не дозволило українському лобі добитися планованого розширення допомоги, а й реально призвело до посилення контролю з боку Америки за дотриманням узятих українським урядом зобов'язань. Саме тоді й було визначено річний термін для підготовки позитивної відповіді на риторичне запитання: "Чому гроші слід виділяти країні, в якій так поширена корупція?" Водночас українській стороні рекомендовано розібратися з усіма конфліктними справами американських підприємців.

Пані Олбрайт, побувавши в Києві і з метою підготовки до слухань у Конгресі, спробувала з'ясувати, наскільки успішно країна розв'язує проблеми, що постали торік навесні. Через кілька тижнів у Вашингтон вирушив віце-прем'єр С. Тигипко. Українська делегація кілька днів знайомила американських законодавців із ходом реформ в Україні, із заходами, яких вживає уряд, аби поліпшити інвестиційний клімат. Але схоже, в Америці не вельми повірили аргументам українців, і розбиратися з ситуацією на місці минулого вівторка прибув спеціальний радник президента США з питань нових незалежних держав Річард Морнінгстар.

Як відомо, 10 квітня 1997 року Президент ухвалив Національну програму боротьби з корупцією, яка й повинна була створити передумови для остаточної і безповоротної перемоги над хабарництвом у ешелонах влади. Згідно з Програмою, ще торік мали звільнити нечистих на руку урядовців, перевірити на предмет законності продаж зброї, приватизацію, обмежити контролюючі функції податкових органів тощо. Чи виконували Програму насправді, ви можете вирішити самі, зазирнувши в будь-який номер будь-якого періодичного видання.

У свою чергу Світовий банк, що представляє інтереси міжнародного капіталу в Україні, в листі до Л. Кучми запропонував перелік короткотермінових і довготермінових заходів, які поліпшать інвестиційний клімат у державі. Знаменно, що МБРР вважає повсюдне хабарництво на рівних із надмірним оподаткуванням і "зашморговим" держрегулюванням (що виявляється у величезній кількості підзаконних актів та інструкцій) основною причиною економічної стагнації в країні. З переліку заходів, рекомендованих МБРР на найближчу перспективу, а саме, "призначити посадову особу, підлеглу Президентові й відповідальну за розв'язання конфліктних ситуацій із приватними інвесторами, спростити і знизити податковий прес на підприємства, створити централізовану службу поліції для боротьби з організованою злочинністю, припинити довільне застосування торговельних обмежень", лише спрощення правил ліцензування більш-менш повноцінно почне діяти 29 квітня 1998 р. А стосовно довготермінових заходів, таких як цілковитий перегляд податкової та пенсійної систем, гармонізація зовнішньоторговельного законодавства зі стандартами Міжнародної організації торгівлі, постійне спрощення правового поля для приватного підприємництва, прискорена приватизація держпідприємств, цілеспрямовані заходи, спрямовані на скорочення корупції в державних службах, реформа держсектора", то до них в уряду поки що просто не дійшли руки.

Отже, як міг переконатися читач, протягом року Президент і Уряд мали у своєму розпорядженні широку програму боротьби з корупцією, яку в наших умовах водночас можна вважати й програмою поліпшення інвестиційного клімату в країні. Спробуємо тепер розібратися, чи може розраховувати Україна на прихильність стратегічного партнера США, тим паче, що спеціальний радник американського президента Р. Морнінгстар поки що відповів на запитання журналістів: "Не знаю". Навіть попри те, що "більшість конфліктів американських інвесторів урегульовано".

Безумовно, протягом зазначеного періоду і Президент, і уряд, і Верховна Рада не раз заявляли про свою зацікавленість у боротьбі з корупцією. Та чи була це боротьба за оздоровлення правового простору, за поліпшення інвестиційного клімату? Очевидно, ні. Торішні антикорупційні операції, переважно було спрямовано або на підрив фінансової могутності окремих осіб, або на дискредитацію потенційних конкурентів на парламентських виборах. Цього року боротьба з криміналітетом загалом набрала відвертого передвиборного забарвлення. Варто либонь пригадати з'ясувки з газотрейдерами, виробниками спирту, торговцями нафтопродуктами чи конфлікти в Криму, Дніпропетровську, Донецьку, аби збагнути: від такої боротьби з корупцією останньої явно не поменшає.

І все-таки, напевне в діалозі з Америкою Президент не пропустить нагоду подати розправу над конкурентами як найсправжнісіньку боротьбу з корупцією. Набагато важче йому буде пояснити, чому в Україні так повільно проводяться реформи. Проте, не виключено, що урядові й тепер удасться приспати пильність стратегічних друзів. Зміг же він, урешті-решт, торік умовити знов-таки МВФ "заплющити очі" на порушення попередніх домовленостей щодо $2,5-мільярдного кредиту EFF, отримавши завдяки цьому $550-мільйонний кредит stand-by на максимально прийнятних для урядовців умовах. До речі, й цими днями йде схожа гра з МВФ. Правда тепер усе навпаки: грубі порушення програми stand-by, які спричинили її припинення, пробують подати як мотив для отримання більш вагомого кредиту EFF.