Придністров`я - Молдова: протистояння триває

Стосунки між Молдовою і Придністров`ям, розірвані збройним кровопролиттям, відновити сьогодні нелегко. Проте, за словами Євгена Левицького, повноважного представника Президента України в Республіці Молдова, феномен ПМР гідний потрапити до підручників. Адже збройний конфлікт на цій землі не лише не затягнувся, а й за п`ять років перейшов у процес переговорів.

- Євгене Вікторовичу, чи змінилася сьогодні офіційна позиція Кишинева стосовно незалежності Придністровської Молдавської Республіки?

- І сьогодні, і вчора, і, мабуть, ще й завтра офіційна позиція Кишинева не зміниться. Молдова бачить ПМР невід`ємною частиною своєї держави. Кишинів готовий надати Придністров`ю особливого статусу, але в рамках територіальної цілісності Молдови. Це регіон, де повинен бути високий рівень самоврядування. Це щось, на зразок ширшої автономії.

Але Придністров`я бачить стосунки з Кишиневом як союз двох рівноправних міжнародних суб`єктів. Це - конфедеративний союз. Для Кишинева ця ситуація неприйнятна. Позиція України викладена у спільній заяві президентів України і Росії за участю діючого голови ОБСЄ 8 травня 1997 року. Вирішення питання між Кишиневом і Тирасполем не повинно суперечити нормам міжнародного права і не може тлумачитися сторонами всупереч цим нормам і тим державно-правовим актам, що їх на сьогодні прийнято у світі. Одночасно Україна виступає за територіальну цілісність Молдови і за особливий статус Придністров`я, який ми зобов`язалися гарантувати.

- Сьогодні в російський Державній думі і в Молдові йде обговорення російсько-молдовського договору. Цей документ сприймається Тирасполем як загроза. Яка роль у ньому відводиться ПМР?

- Іще 1990-го року між союзними республіками було підписано базовий договір. Молдова ратифікувала його, а Росія - ні.

Ситуація зараз загострилася, тому що Придністров`я виступає проти ратифікації цього договору. Відбулися і слухання в комітетах російської Державної думи. Є різні позиції, різні бажання. Одне з них - рекомендувати Борисові Єльцину переглянути текст договору. Жодна держава у світі не заявила про підтримку Придністров`я у тому числі Росія. Інша річ, що "проблему Придністров`я" часто використовують різні політичні сили у своїх інтересах.

- Україна є гарантом особливого статусу Придністров`я. Проте вона теж виступає за територіальну цілісність Молдови. Чи не в цьому криється причина нарікань із боку лідерів ПМР щодо невиконання країною-гарантом своїх зобов`язань?

- Мова йде і про воєнні гарантії. На території Придністров`я уже є російські миротворчі сили. Україна повинна мати такий же рівень представництва. Було запрошення і Кишинева, і Тирасполя, а це вже є юридичною підставою для нас. Консультації з ОБСЄ засвідчили, що ця організація позитивно оцінює можливість участі українських миротворчих сил у врегулюванні придністровського конфлікту.

Нині обговорюються оптимальні шляхи участі українських миротворців у конфлікті. Пропонувалося, наприклад, що наші миротворчі сили матимуть свої ділянки відповідальності в зоні безпеки. Це може бути частина траси Кишинів - Полтава, яка має прямий вихід на Балкани, Південно-Західну Європу. Сьогодні цією дорогою, практично, не користуються, оскільки не відновлено мости.

- З липня 1992 року на цій землі не пролунало жодного пострілу. І в цьому заслуга української і російської дипломатії. П`ять років - це не так багато. Війна не так просто стирається з людської пам`яті. Тому природно, що в кожної зі сторін залишаються й певні побоювання.