Росія дуже грамотно використовує слабкість українського керівництва

Не всі розділяють оптимізм Антона Бутейка щодо сучасного стану відносин між Києвом і Москвою. Народний депутат Євген Марчук, навпаки, вважає їхній нинішній стан дуже тривожним.

Зокрема під час зустрічі з виборцями він сказав, що українсько-російські відносини, які є святими для обох наших народів, нині переживають дуже серйозні випробування. З одного боку підписано великий міждержавний договір, парафовано програму співробітництва, почалися зустрічі президентів - із краватками, і без них. Приїзд Віктора Черномирдіна до Києва і майбутній візит Леоніда Кучми до Москви - все це позитивні ознаки.

Але те, що відбувається зараз у публічній частині цих відносин, викликає серйозну тривогу. Перш за все це заява Бориса Єльцина про підтримку Кучми на президентських виборах, навіть із поправками, зробленими минулої п'ятниці. Йдеться навіть не про те, що це - втручання у внутрішні справи України. За цю підтримку від України вже вимагають плати, на Київ справляють неприкритий тиск. До речі, Москва вважає, що має право на якусь "компенсацію" і за сам факт підписання великого договору з Києвом, в якому, за словами Єльцина, "Росія пішла на серйозні поступки Україні".

Елементом цього тиску безумовно є приїзд мера Москви Юрія Лужкова до Севастополя, його лексика і риторика. Згадаємо, що саме Лужков ініціював унесення до порядку денного засідання Ради Федерації питання про статус Севастополя. Це сталося саме тоді, коли намітився конструктивний діалог, з'явилася можливість підписати великий договір між двома країнами.

Деякі висловлювання Черномирдіна на адресу нашого уряду і стосовно боргів за газ, відповідь Рема Вяхірєва на натяк Валерія Пустовойтенка про погашення боргу акціями та облігаціями: "Нам облігації не потрібні, нам потрібні живі гроші" - все це тривожні симптоми.

І, звичайно ж, заява міністра закордонних справ Росії Євгена Примакова про "червону рису", фактично про те, що Україна перебуває в зоні стратегічних інтересів Росії. І на це немає жодної реакції з боку України, навіть від МЗС.

Росіяни дуже грамотно і узгоджено здійснюють нині тиск на Україну. Російський президент та уряд, парламент можуть мати різні погляди і вести дискусії щодо внутрішніх проблем, але на стратегічних зовнішньополітичних напрямках вони діють єдиним фронтом. Згадаймо голосування в Думі по статусу Севастополя. Навіть проурядова фракція "Наш дім Росія" підтримала провокаційне рішення.

Зараз усе повторюється: заява Єльцина, приїзд Лужкова до Севастополя, заява спікера Думи Олександра Селезньова. Можна було б закинути російським політикам брак винахідливості, якби цей старий прийом не виявлявся щоразу ефективним.

Дуже потрібна справа розвитку відносин двох країн нині затьмарена рисами великодержавності, що все виразніше проявляється у позиції Росії стосовно України.

І навіть чисто зовнішня поведінка керівників нашої держави свідчить, що вони не на висоті у публічних контактах на лише з російським президентом, а й прем'єром. Під час перебування Черномирдіна в Києві часом виникало враження, що великий начальник з Москви, скажімо секретар ЦК КПРС, прибув інспектувати стан справ в Україні. Не думаю, що Віктор Степанович, який взагалі-то нормально ставиться до нашої країни, робив це навмисно. Нашому Президентові і прем'єрові явно бракувало упевненості в своїх силах, внутрішньої самоповаги.

М'яко кажучи дивним виглядає те, що нині, коли українсько-російські відносини переживають такий бурхливий етап, коли в російській позиції з'являються неочікувані нюанси, коли потрібна реакція МЗС і його активна робота. А тим часом міністр закордонних справ і його перший заступник перебувають у відпустці як кандидати в народні депутати.

Це видається серйозним прорахунком і російська сторона, судячи з усього, це добре відчула і використовує ситуацію, що склалася.

Тиск, який буквально на всіх напрямках наростає на Україну, - дуже тривожний сигнал. І є пряма небезпека, що в рамках позитивного процесу розбудови українсько-російських відносин, нашій державі може бути завдано шкоди.

Тим більше, що все це розгортається напередодні офіційного візиту Леоніда Кучми до Москви.

І для нашої держави вкрай важливо, щоб йому і іншим членам делегації вистачило мужності і твердості продемонструвати: Україна, попри всі складності, що їх маємо, - це самостійна держава, а в політичному плані - рівноцінний партнер для Росії.