Два Велетні

Урочистості з нагоди освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового розпочалися із виставок «Патріарх Йосиф Сліпий» і «Папа та Україна» (йдеться про вікопомний візит понтифіка Івана Павла ІІ 2001 року до Києва і Львова). Експозиції розмістили в крипті (підвальному приміщенні) храму. Власне, тут планується перепоховання Патріарха — згідно його заповіту. Очевидці згадують, що це звучало швидше як наказ, аніж як прохання. Так, ніби тодішній глава греко-католиків знав, що Україна стане незалежною. Взагалі Йосиф Сліпий мав дуже сильну інтуїцію. (У Церкві вважається, що інтуїція — ознака сильної присутності Святого Духа). Ще до прикладу: зазвичай замовляв у друкарні великі наклади книжок, мовляв, частина з них знадобиться в Україні. Після падіння Радянського Союзу, звісно.

Йосифа Сліпого можна порівняти із Мойсеєм. Він зміцнив Українську греко-католицьку церкву (згуртував її в світі, тримав зв’язок із катакомбною частиною в Україні), а сам не дожив якихось п’ять років до виходу з підпілля.

На виставці представлено раритетні експонати: від копій родинних фото до копій листів, особистих речей Патріарха (подушка із заслання, окуляри, сорочка, піжама). Так само із експозицією про Папу Івана Павла ІІ, на якій презентовано плакати, листівки і прапорці з нагоди приїзду Святішого Отця в Україну (ними тоді рясніли Київ і Львів), знімки з людьми і посеред людей... І ще одне світлина: Папа Іван Павло ІІ, прощаючись з померлим Йосифом Сліпим, цілує його руку. Це, можна сказати, дуже сильний вияв людяності і резонансний політичний жест. Таким чином понтифік засвідчив перспективу УГКЦ і, ясна річ, свою симпатію. До речі, 2001 року згадане фото друкувалося в «Дні» (www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/nihto-ne-kazav-svitovi-stilki-dobrogo-pro-ukrayinu-yak-papa-slovyanin)

— Ці дві постаті невипадково представлено разом, — говорить куратор виставки Руслана БУБРЯК з Музею історії релігії (Львів). — Це — два Велетні. Це   — дві людини високого духу. Почну з Патріарха. Якось в Інсбруку він зустрівся з одним відомим австрійським художником і поетом. Патріарх настільки вразив митця, говорячи, що раніше чи пізніше радянська імперія розвалиться, а УГКЦ відродиться. «Наївний чоловік», — думав той. Як результат, зобразив Йосифа Сліпого в образі Дон Кіхота — у вічній мерзлоті, в лахміттях в’язня і льодорубом у руках. Тепер ми розуміємо, який пророчий дар і віру мав наш глава Церкви.

— Тепер щодо Папи, — продовжує пані Руслана. — Напередодні його візиту недруги України писали, мовляв, приїде старий немічний чоловік. А приїхав Велетень. Не важливо, що мав хворі ноги, і тому його часто тримали попід руки. Проте якого високого духу була людина! Ліна Костенко в своєму романі «Записки українського самошедшого» написала, коли Папа спускався трапом літака, складалося враження, що то білий янгол...

— П’ятирічною дитиною я співала перед Патріархом Йосифом під час його відвідин українців Великобританії. (Я народилася в Ноттінгемі), — ділиться враженнями Маруся ЮРКІВ-ЯРОЦЬКА з Австралії. — А моя покійна сестра Оля Юрків працювала в бібліотеці тодішнього глави УГКЦ в Римі. То я ходжу між експонатами, і на очі навертаються сльози. Все таке близьке. До того, як Україна здобула незалежність, тільки Українська греко-католицька церква утримувала тамтешніх українців від асиміляції. До речі, у 1960-х багато греко-католицьких парафій в США, Канаді, Великобританії розпочали переходити на англійську в богослужіннях. Церкву було розгублено: Шептицький помер, Сліпий — на засланні. Аж Сліпого повернули до Риму, і він, згуртувавши українських греко-католиків у світі, повернув літургії українською мовою.

— Для мене приїзд сюди — це подарунок Бога, — підсумовує Стефан ТИЦЬКИЙ зі Швеції. — Адже Патріарший собор Воскресіння Христового — центральний храм для українських греко-католиків цілого світу. Тут править наш глава — Блаженнійший Святослав (Шевчук). Якраз ці дві постаті — Патріарх Йосиф і Папа Івана Павло ІІ наближали цей день.