Київ – без містичних ромашок

Візитівкою будиночка, що на вулиці Златоустівській, 35, кияни вважали дві білі ромашки. Квіткова ліпнина прикрашала фасад двоповерхової будівлі. Серед місцевих жителів ходила легенда, що ті, хто побував у старовинній садибі, зведеній ще 1910 року, незабаром знаходять свою любов і створюють міцні сім’ї. Усе через ромашки, котрі символізували кохання та юність. Хороша романтична казка з містичним акцентом, яку б з радістю взяли у свій арсенал оповідок столичні екскурсоводи, києзнавці чи просто любителі та цінителі історичного Києва.

Донедавна будиночок стояв пусткою, а довкола нього велись активні будівельні роботи. Практично вся вулиця Златоустівська за останні роки перетворилась в алею нових сучасних житлових та офісних будинків.  Садиба з ромашками трохи не вписувалася у цю модернову картину, хоча мала повне право на існування. Аж ні – днями її вщент зруйнували будівельники державної корпорації «Укрбуд», екс-керівником якої є колишній депутат Київради, а нині нардеп у парламенті Максим Микитась. Компанія вже зводить на Златоустівській, 27 житловий комплекс «Шевченківський», що, за словами «Укрбуду»,  «зручно розташувався у середмісті Києва». Вочевидь, для місцини, де стояв будинок з ромашками, запланована аналогічна історія.

«ЧИНОВНИКИ ВИРІШИЛИ, ЩО ОБ’ЄКТ ВТРАТИВ АВТЕНТИЧНІСТЬ ТА НЕ МАЄ НІЯКОЇ ЦІННОСТІ»

Однак руйнація будинку, котрий був пам’яткою архітектури, неймовірно обурила киян. Адже місто і так втрачає своє історичне обличчя, віддаючи забудовникам найласіші шматочки землі, часто там, де стоять унікальні пам’ятки історії, культури та архітектури. Аби зняти з себе відповідальність за руйнацію пам’ятки, забудовник домігся того, що ромашкову садибу на Златоустівській, 35 Департамент культури КМДА виключив із реєстру об’єктів культурної спадщини!

«Про це я дізналася лише кілька днів тому, - зазначає активістка, громадська діячка таа депутат Київради 7-го скликання Олена Єскіна. –  У нас була підозра про можливість знесення цього будинку, хоча у документах забудовник отримав вимогу зберегти цей об’єкт культурної спадщини, але його підпалили 23 лютого 2016 року, а потім Юрій Шулешко, спеціаліст Інституту «УкрНДІпроектреставрація», та його колега Ольга Пламеницька видали відповідні висновки, що цей об’єкт вже втратив свою автентичність, ніякої цінності не несе. Хтось каже, що на цих чиновників тиснули, але це не має жодного значення, тому що відповідно до Конституції жодна посадова особа не має права виконувати злочинні накази, якщо такі отримує».

Олена Єскіна картає себе, що не встигла разом з громадою нічого зробити, аби заподіяти знесенню пам’ятки. «Доки писала пост про ці ризики, будинок ще стояв, коли туди доїхала, через годину буквально, будинок уже знесли. Це неймовірно», - обурюється активістка.

МІСТО ВИМАГАЛО ЗБЕРЕГТИ ФЛІГЕЛЬ

У своєму акаунті у «Фейсбук» активістка виклала історію отримання забудовником земельної ділянки: земля на Златоустівській, 27 площею 1,13 га віддана київською владою у постійне користування ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» з цільовим призначенням для іншої житлової забудови, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з підземними паркінгами та гостьовою автостоянкою.

Однак у Департаменті містобудування та архітектури забудовник отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, серед яких зазначено: «забезпечити збереження об’єкту культурної спадщини, розташованого поряд із ділянкою проектування – пам’ятки архітектури та містобудування (флігель) на вул. Златоустівській, 35 (наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 10.06.2011 N10/34-11)».

Як бачимо, ця вимога повністю проігнорована. «Будинок віддали «Генеральній дирекції з обслуговування іноземних представництв», яка спеціалізується на реалізації подібних корупційних схем: бере в оренду за одну гривню безцінну київську землю, а потім її безкарно передає під комерційну забудову недобросовісному замовнику, часто бере землі, де розташовані пам’ятки, їх зносять без жодних юридичних наслідків, роблять це протиправним злочинним шляхом. Це при тому, що у видах діяльності дирекції написано, що вони займаються збереженням об’єктів культурної спадщини», - коментує «Дню» Олена Єскіна.  

ПІД ПРИКРИТТЯМ ПОСОЛЬСЬКОЇ РЕЗИДЕНЦІЇ

До речі, «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» уже не вперше потрапляє у подібну історію. Так відбулося з будинком по вулиці Мельникова, 51. Він був збудований на початку ХХ століття у стилі модерн та належав дворянці Олені Згорській,  однак знесли його так само за день, як садибу з ромашками на Златоустівській. Планувалось, що на місці дворянського будиночка спорудять резиденцію надзвичайного та повноважного посла Казахстану в Україні, хоча в посольстві цю інформацію спростовували. У результаті на Мельникова, 51 компанія «Інтергал-Буд» звела багатоповерхівку.

«Думаю, що керівник цієї дирекції має бути притягнутий до відповідальності разом із заступником міністра культури Тамарою Мазур, яка дала зелене світло для знесення цього будинку своїм листом від 16 червня 2016 року, де вона написала, що вважає недоцільним зберігати цей об’єкт. Негайно треба тиснути на міністра культури щодо цієї чиновниці. Якби вона не спрямувала цього злочинного листа до Департаменту культури КМДА, не було б жодних підстав для виключення цього об’єкту з реєстру об’єктів культурної спадщини».

«ПОКИ НЕ ПРИТЯГНЕМО ЧИНОВНИКІВ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ДОТИ НЕ ЗУПИНИМО БУДІВЕЛЬНЕ СВАВІЛЛЯ»

Відновити садибу з містичними ромашками навряд чи зараз вдасться, хоча було б доречним змусити забудовника саме до цього. Чи не єдине, що можна зробити у цій ситуації, це притягнути до відповідальності усіх, хто причетний до руйнації будинку. Активістка вже подала відповідну заяву до поліції та прокуратури. У списку винуватців – заступниця міністра культури, спеціалісти Інституту «УкрНДІпроектреставрація», керівництво Департаменту культури КМДА, керівництво ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» та керівництво корпорації «Укрбуд».

«Поки ми не почнемо притягувати до відповідальності чиновників, недобросовісних будівельників, доти не зупинимо будівельне свавілля та знищення об’єктів культурної спадщини. Відповідно до чинного законодавства ми маємо примусити усіх винних осіб вкласти кошти та відновити безпідставно знесений будинок. Бо з таким підходом у 2016 році після Майдану маємо те саме, що і при Януковичу, - додає пані Олена. – Громадськість має об’єднуватись та тиснути на владу, щоб покарати винних у знищенні культурно-архітектурної спадщини. Інакше ми нічого не змінимо».

Кияни у соцмережах з сумом відзначають, що вулиця Златоустівська практично втратила своє істинне обличчя, перетворившись на вулицю з новобудов. З «Вікіпедії» відомо, що забудова місцини почалася у 1830-х роках. «У другій половині XIX століття тут почали зводитися цегляні або змішані прибуткові будинки. Старовинна забудова збереглася частково. Це будинки №№ 2/4, 14, 28, 35, 53. Вулиця переважно забудована цегляними п'ятиповерхівками 1950—60-х років та сучасними багатоповерховими будинками 1970-х—2000-х років», - інформує інтернет-енциклопедія. Наразі окрасою вулиця лишилась колишня фабрика театрального реквізиту на Златоустівській, 53. Чи надовго?