Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Про «інтелектуальну мужність» у школі

Як розвиток критичного мислення змінює дітей — розповідає професор Олена Пометун
17 серпня, 2017 - 09:36
ФОТО НАДАНО ОЛЕНОЮ ПОМЕТУН (З ОСОБИСТОГО АРХІВУ)

Нині в Україні багато говорять про розвиток критичного мислення. Зокрема, це пов’язано з тим, що кількість інформації, з якою повинна справлятися сучасна людина, зростає з кожним днем. Але критичне мислення — це не тільки інформація. Це — певні риси характеру людини, її щоденний вибір, життєва позиція. Найкраще навички критичного мислення розвивати в дитинстві, коли формується особистість — тоді потреба в осмисленні інформації, у вільному обстоюванні власної позиції стане частиною життєвих цінностей дитини.

Деякі українські школи вже знайомі з курсом «Основи критичного мислення», авторами якого стали українські експерти освітньої платформи «Критичне мислення». Цього року вони запропонували спеціальну програму підготовки вчителів з розвитку критичного мислення учнів початкової школи. Про те, як відбувається навчання, який запит учителів та учнів на таку програму, і про результати уроків критичного мислення у старших класах — «День» розмовляє з доктором педагогічних наук, професором, експертом платформи «Критичне мислення» Оленою ПОМЕТУН.

«ДИТИНА ЖИВЕ В СИТУАЦІЇ ВИБОРУ ТАК САМО, ЯК І ДОРОСЛИЙ»

— Олено Іванівно, розмови про необхідність критичного мислення, про його важливість — не рідкість. Як ви обґрунтовуєте актуальність формування у людей таких навичок та яке визначення даєте цьому поняттю?

— Справді, сьогодні існує такий тренд, і — не лише освітній, а й суспільний. Кількість інформації, яка до нас щодня надходить, зростає, в Україні на це накладаються умови інформаційної війни. Тому критичне сприйняття інформації часто ототожнюється з критичним мисленням: таким чином розуміння дещо звужується до протистояння маніпуляції з боку ЗМІ. Дуже часто це пов’язують з поняттям медійної грамотності: сукупністю умінь працювати з інформацією та не піддаватися маніпуляційним впливам. Але, звичайно, це звужене поняття, бо насправді критичне мислення — це якість людини, риса її особистості, яка проявляється не лише у сприйнятті інформації. Це риса, яка проявляється в повсякденному житті щодня, адже щодня ми робимо безліч виборів, і чим більш осмисленими вони є, тим більш розвинуте в людини критичне мислення.

Критичне мислення починається з дуже простих речей: купувати-не купувати, що вдягати, кого слухати, на що орієнтуватися... У некритично мислячої людини обмежень у мисленні набагато більше. Адже відкритість нашого мислення пов’язана з тим, наскільки ми намагаємося поставити під сумнів те, що говорила мама, які настанови робили батьки, чого вимагають релігійні погляди, наскільки ми намагаємося відповідати групі, в якій перебуваємо... Що більше ми відкриті й незалежні у виборі, то краще у нас розвинуте критичне мислення. Така людина наділена певною інтелектуальною мужністю, вона вперта, вірить у силу розуму і намагається побудувати своє життя більш раціонально.

— Як методологічно ви розвиваєте критичне мислення на уроках?

— З педагогічної точки зору критичне мислення треба розбити на багато складників — адже це сукупність мисленнєвих операцій, які дитинка може навчитись виконувати. Наприклад, коли читає текст, вона повинна розуміти що читає, повірити або не повірити автору, пояснити, чому з одним вона погоджується, а з іншим — ні. Виходити з того, що інформація є істиною лише тоді, коли є фактом. Відкритість розуму може розвиватися змалечку, дуже добрим для цього є дошкільний вік. Наприклад, прочитали казку і з’ясовуємо з дитиною, що є казковим, а що — реальним, що подобається, а що — ні. Бо дитина живе в ситуації вибору так само, як і дорослий.

«ЧАСТО ВЧИТЕЛЯМ СТРАШНО ПОСТАВИТИ ВІДКРИТЕ ЗАПИТАННЯ»

— Зараз Міносвіти у «Видавництві Старого Лева» видало хрестоматію «Сучасна українська література». Дякуємо, добру справу зробили, там є дуже цікаві нові тексти молодих українських письменників, з якими можна працювати. Проте наявність текстів ще нічого не вирішує. Як показав наш досвід, часто вчителі намагаються відшукати разом з дітьми лише одну відповідь на будь-яке питання. Наприклад, вчителі на тренінгу працювали над віршем «13-й трамвай». У трамваї їдуть звірі, відбувається сварка. В якийсь момент автор вірша, який теж є героєм, виходить із трамвая. Ми запитуємо у вчителів, чому він так зробив. Вони дають одну відповідь: бо йому не сподобалася сварка. Хоча в тексті про це не говориться. Тоді ми шукаємо варіанти: можливо, він уже доїхав до своєї зупинки, чи сів не на той трамвай, чи в салоні було спекотно... На жаль, вчителі у більшості випадків ставлять дітям закриті запитання й очікують однозначних відповідей. Тут — основна проблема: часто їм страшно поставити відкрите запитання, щоб діти дали різні відповіді. А раптом буде така відповідь, що я не знатиму, що з нею зробити...

Система навчання, яку ми подаємо вчителям на тренінгах, — відкрити всі таємниці, всі «коробочки» методу, показати, що це не складно. Йдеться і про те, як працювати з текстом, і як розвивати критичне мислення на уроках природознавства, математики, літератури та інших предметів. Така методика є сукупністю конкретних дій, які має виконувати вчитель на уроці, насамперед — ставити запитання, а не розповідати все самому.

За рік на освітній платформі пройшли навчання понад 900 вмотивованих учителів. Ми починали зі старшої школи, а тепер розробили тренінг для вчителів початкової школи, на 1 вересня буде готовий «Методичний порадник для вчителів: як розвивати критичне мислення в учнів початкової школи».

Цього року в початковій школі відбулась перевірка читацької компетентності учнів, експертами проводились вибіркові зрізи. Завдання були західні — з міжнародних систем. Аналіз цих завдань показує, що аби їх виконати, дитина повинна мати навики критичного мислення. На жаль, сьогодні традиційна система цього не дає. Отже, критичне мислення — це не примха, а те, на чому побудовані розвинуті освітні системи Європи та США. Там — інша система мислення, відкритість суспільства набагато сильніша. Вони від самого початку перебувають на іншому рівні — діти і вчителі. А ми починаємо з простих речей: що дитина повинна помилятися, тому що ніхто не може навчитися, не помиляючись.

«ОДНИМ IЗ КЛЮЧІВ ДО СУЧАСНОГО НАВЧАННЯ Є ВМІННЯ ЧИТАТИ ОСМИСЛЕНО»

— Олено Іванівно, які результати дало навчання критичного мислення старшокласників?

— Діти, які опановують цей курс, краще встигають з усіх предметів. Підвищується їхній загальний рівень розвитку і навчальних досягнень: вони починають читати більш осмислено, а, все-таки, ключем до сучасного навчання є вміння читати осмислено і шукати, відбирати, структурувати і представляти інформацію. Також ці діти почуваються впевненіше, бо навчання здійснюється так, що їх постійно спонукають аргументовано висловлювати власні думки. Все навчання — через обговорення, дискусії, перевірку, пошук інформації, якої не вистачає. У таких дітей формується інша система пізнавальних навичок. А вчителі, які працюють із цим курсом, стверджують, що у дітей на 30% зростає якість навчальних досягнень і вони на 20% краще здають ЗНО.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: 
Рубрика: