Сила і ніжність
У Львові вшанували пам'ять Атени Пашко
Акцію, яка мала назву «Сила і ніжність», організував і провів Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Модератор – директор МІОКу Ірина Ключковська.Захід організований з нагоди 90-х роковин Атени Пашко – поетеси, громадської діячки, голови Союзу українок, дружини В'ячеслава Чорновола.
Довідково:
Атена-Святомира Пашко народилася 10 жовтня 1931 року в селі Бистриця, що у Дрогобицькому районі Львівської області.
Випускниця Львівського лісотехнічного інституту.
Від середини 1960-х років виступала на захист репресованих діячів української культури, за що зазнавала утисків і заборон.
З відновою незалежності України, у грудні 1991 року, обрана головою Союзу українок.
Після трагічної загибелі 1999 року чоловіка В’ячеслава Чорновола Атена Пашко продовжила втілювати політичні ідеї, спільні для їхнього подружжя. Авторка поетичних збірок «На перехрестях» (Мюнхен, 1989), «На вістрі свічки» (Балтимор-Торонто, 1991), «Лезо моєї стежки» (Київ, 2007). Нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня (1997), Орденом Свободи (2009).
Померла в Києві 20 березня 2012-го. Похована на Байковому кладовищі – поруч із чоловіком.
На зустрічі, що відбулася в Актовій залі «Львівської політехніки» у двох форматах (очному та онлайн – за допомогою сервісу Zoom), її учасники говорили про велику роль Атени Пашко в українському державотворенні, згадували відомі та маловідомі сторінки життєпису Атени Василівни. Звучали також поезії авторства достойниці.
Участь у зустрічі взяли донька Атени Пашко – театрознавиця, режисерка, канидатка мистецтвознавства, співзасновниця творчої майстерні «Театр у кошику» Ірина Волицька, заступниця директора Львівського музею історії релігії Зоряна Білик, голова СФУЖО (1992-2002 рр.) Оксана Бризгун-Соколик та почесний президент Українського ПЕН, правозахисник Мирослав Маринович.
«В Атени була незламна сила характеру, об яку обламалися зуби всіх кагебістів, – зазначив, зокрема, Мирослав Маринович. – Але при цьому вона не зачерствіла й не втратила особливого чару своєї ніжності й жіночності. Атена зуміла зробити найголовніше, що було важливе у дисидентському житті: обгородити свій ніжний внутрішній світ надійним заборолом, через яке не проникали підступи її карателів. Звичайно ж, вона, як жінка, страждала і часто щулилась від болю. Але свій ніжний поетичний світ таки оберегла і вихлюпнула його у поезію… Люди такого духовного гарту – рідкість у всі епохи. Нам бракує таких Атен і тепер... Ми сьогодні відзначаємо Атенине 90-ліття, і, ясна річ, померти у віці 80 років такій активній людині було занадто рано. Проте хай простить мене її донька Іринка, що висловлю доволі ризиковану тезу: мені здається, навіть Богові було б дивно, якби буремний дух Атени змушений був іще років двадцять знемагати в цілковито немічному вже тілі. Тому Він і визволив той дух з його тілесних кайданів, пустивши його ширяти небесними просторами Свого Царства. Хай же витає той дух у мирі й Божій любові, а ми тут, на землі, пом’янімо нашу дорогу Атену Пашко вдячним словом і тихою молитвою. Хай вона спочиває з Богом!».
Повну відеоверсію зустрічі «Атена Пашко. Сила і ніжність» можна переглянути тут.
Продовження теми – у наступних числах «Дня». І це будуть роздуми директорки МІОК Ірини Ключковської, яка дуже близько знала Атену Пашко, вважала її рідною людиною і духовною наставницею.
