Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Калчо ТАНЄВ: Членство в Альянсі — своєрідний сертифікат безпеки для інвесторів

18 серпня, 2007 - 00:00
ФОТО АВТОРА

Чи легко давалося Болгарії рішення вступити в НАТО? Які аргументи переважили на користь рішення вступити в Альянс? Чого чекали від цього кроку в Болгарії й чи виправдалися очікування? Як вплинув на болгарську оборонну промисловість вступ країни в НАТО? Чи є на території Болгарії НАТОвські бази і чи може становити загрозу Росії тимчасове розміщення американських військ на деяких болгарських військових об’єктах? Як розвиваються відносини між Болгарією й Україною у військовій і військово-технічній сферах? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю аташе з питань оборони Посольства Болгарії в Україні, генерал-майора Калчо ТАНЄВА.

ВІД «СПОЖИВАЧА» ДО «ГЕНЕРАТОРА» МИРУ Й БЕЗПЕКИ

— Насправді, це рішення було результатом тривалих громадських дискусій, які привели до твердої упевненості, що для забезпечення національної безпеки немає кращої альтернативи, ніж членство країни в Організації Північноатлантичного договору. При обговоренні цього питання довелося вийти за рамки суто національних інтересів і розглядати безпеку країни в контексті колективної системи безпеки та оборони. А це зажадало нового підходу в стратегічній оцінці суті й відповідальності Болгарії за безпеку і оборону в новому глобальному середовищі безпеки, що динамічно змінюється, в якому переважають нетрадиційні ризики і загрози. І тоді стало зрозуміло, що тільки своїм реальним і ефективним внеском в Організацію Північноатлантичного договору Болгарія змогла б побудувати те поєднання умов, можливостей і оперативних можливостей, які в комплексі забезпечать необхідні гарантії нашої національної безпеки і дозволять Болгарії бути не «споживачем», а «генератором» миру і безпеки.

У жодному разі не можна говорити, що вибір Болгарії щодо приєднання до Альянсу давався легко і просто. Це рішення супроводжувалося тривалим та інтенсивним процесом проведення важких і часто непопулярних реформ, успіх яких вимагав сильної політичної волі й значних зусиль народу. Слід відзначити, що Болгарія встановила постійні дипломатичні зв’язки з Альянсом у липні 1990 року, а за чотири роки приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру». На практиці ж серйозні кроки до здійснення стратегічного курсу на повноправне членство нашої країни в Альянсі були зроблені в лютому 1997 року, коли болгарський уряд офіційно подав заявку на вступ країни в НАТО. І вже за місяць була прийнята Національна програма підготовки і приєднання Болгарії до НАТО.

БОЛГАРСЬКІ «ЗА» І «ПРОТИ»

— Чого чекали від цього кроку в уряді, міністерстві оборони і загалом у народі? Чи враховувалась урядом громадська думка, перш ніж приймати рішення про вступ у НАТО?

– Стратегічний вибір Болгарії відносно приєднання до НАТО був зроблений з чітким розумінням двостороннього характеру відносин з Альянсом. Це означало, що поряд з очікуваними вигодами від членства, Болгарія недвозначно усвідомлює і готова прийняти всі зобов’язання, що з цього випливають. Безсумнівно, ставши членом НАТО, вона, передусім, розраховувала ефективно гарантувати національні інтереси в сфері безпеки. Такі гарантії дає 5 стаття Вашингтонського договору. З погляду політичного керівництва, членство Болгарії в Альянсі створювало нові можливості для підвищення ефективності болгарської зовнішньої політики і політики безпеки.

А це тягне за собою реалізацію інтересів країни в цій області, а також посилення її впливу на спільні зусилля для розв’язання глобальних проблем в галузі безпеки.

Вступ до НАТО розглядався і як крок до поліпшення безпеки і стабільності в регіоні. Як член НАТО, ми розраховували поліпшити свої можливості й розширити механізми впливу в боротьбі проти нових загроз безпеці, які постали перед Південно-Західною Європою.

Звичайно, не на останньому місці був розрахунок на те, що членство в Альянсі вплине на поліпшення інвестиційного клімату в країні, що призведе до збільшення прямих іноземних інвестицій. Нарівні з цим враховувалися можливості доступу до нових технологій і сучасних ноу-хау, які Болгарія отримала б як член Альянсу. З економічного погляду, не можна було не зважати і на поліпшення перспектив щодо отримання фінансування для реалізації великих інфраструктурних проектів на території країни.

Відповідаючи на другу частину запитання, треба підкреслити, що ефективне інтегрування в євроатлантичну систему безпеки та оборони можливе тільки за наявності стійкого політичного консенсусу і стабільної суспільної підтримки.

У цьому сенсі ключове значення для забезпечення широкого політичного і суспільного консенсусу з питання європейської та євроатлантичної інтеграції Болгарії, перетворення цих процесів на безповоротні, мала Декларація про національну згоду, прийнята 8 травня 1997 року Народними Зборами. Цей документ визначив членство в НАТО, як мету Болгарії у сфері зовнішньої політики та політики безпеки на найближчу перспективу.

— Чи складно було вести інформаційну роботу щодо переконання громадян у необхідності приєднання країни до іншого військово-політичного блоку, вже не до Варшавського договору?

— Важливо зрозуміти, що членство в НАТО — це стратегічний вибір для всієї країни, а не для облагородження тієї чи іншої політичної партії. На практиці це означає визначення загальноприйнятого ясного бачення пріоритетів в області оборони та безпеки. А це, в свою чергу, створює сприятливе середовище для проведення потрібних реформ. Слід визнати, що успіх багаторічних зусиль, спрямованих на інтегрування в євроатлантичну систему безпеки та оборони, істотно залежить від ефективності роботи з громадськістю. При цьому суспільна підтримка більшою мірою є функцією національної стратегічної культури. Тому для таких суспільств, як наші, із зашкарублими стереотипами і закладеним апріорі неприйняттям зближення з тим чи іншим військовим союзом, особливо важливим є ініціювання на самому ранньому етапі національної кампанії, спрямованої на підвищення інформованості та підтримки суспільством НАТО. Міністерство оборони Болгарії має дуже хороший досвід в реалізації комунікаційної стратегії в області оборони, спрямованій на посилення громадянського контролю і створення кращих умов для залучення суспільства в питання оборони.

Потрібно звернути увагу на значення неурядових організацій, які за допомогою ключових послань різним групам суспільства впливають на формування політики в сфері оборони і позитивного ставлення до членства в НАТО.

КОНСЕНСУС — КЛЮЧ УСПІШНОСТІ НАТО

— Чи використала Болгарія, перебуваючи в структурі НАТО, право вето на прийняття яких-небудь рішень? Якщо ні, чи може Софія реально скористатися цим правом?

— Це питання торкається виключно важливого аспекту, що має критичне значення для правильного розуміння суті Альянсу — а саме, процесу прийняття рішень у НАТО. Майже 60-річна історія Альянсу недвозначно доводить його життєвість як союзу для колективної оборони демократичних держав, де рішення приймаються на базі принципу консенсусу. Консенсус — одна з характеристик НАТО, що сприяла його перетворенню на успішну організацію і що відрізняє його від Варшавського договору. Для суспільств, що отримали в спадщину закладений принцип більшості, іноді важко розуміти логіку досягнення загальноприйнятої позиції через проведення реальних дебатів. Саме дискусії, консультації й переговори наповнюють змістом процес становлення консенсусів НАТО з проблемних питань в сфері міжнародної безпеки. Завдяки йому союзники мають можливість не «нагадати» про себе, а оцінити, як сильно залежать одне від одного. Тому виключно важливим є факт, що кожний союзник має створену культуру консенсусу і відповідальну поведінку відносно досягнення політичної єдності. Відмова від поділу на «маленькі» і «великі» держави, не означає, що хтось із союзників, в тому числі й Болгарія, хотів би поставити нереальні вимоги або опинитись у ситуації ізольованості, тим більше за наявності єдності відносно таких фундаментальних питань союзу, як місії, завдання, ризики, загрози.

«ЧЛЕНСТВО В НАТО ДОКОРІННО ЗМІНИЛО ПОЗИЦІЇ БОЛГАРІЇ...»

— Чи можете тепер ви сказати, що виправдалися очікування від вступу країни в НАТО: з точки зору військових, громадян і уряду? Що конкретно приніс країні цей крок, як позитивного так і негативного?

— Отримання запрошення до вступу в НАТО відкрило перед Болгарією один із інструментів, що дозволяє їй перетворитися на генератор власної безпеки. Членство в НАТО докорінно змінило позиції Болгарії у стратегічному середовищі безпеки. У відповідності до статті 5 Вашингтонського договору, у разі загрози агресії або прямої агресії проти об’єктів на території країни, Болгарія розраховуватиме не тільки на національні оборонні можливості, але й на своє право просити і використати інтегровані оборонні можливості Альянсу для захисту свого суверенітету та територіальної цілісності.

У той же час наш вступ у Північноатлантичний альянс привів до трансформування наших зовнішньополітичних зв’язків у плані військових обов’язків, реалізація яких прямо веде до реалізації збройними силами нових місій і задач. Виконання прийнятих країною зобов’язань дозволило Болгарії утвердитись як активному і цінному союзнику, послідовному в своїй політиці й гнучкому в підходах. А це, відповідно, розширило наші можливості щодо реалізації національних інтересів і гарантування національної безпеки. У цьому випадку процес інтеграції Болгарії в колективну архітектуру безпеки і захисту перетворився в найнадійнішу дорогу до досягнення ефективної, плідної й прийнятної національної системи оборони та безпеки.

А факт членства Болгарії з початку цього року і в Європейському Союзі, безперечно, свідчить про позитивні зміни і поліпшення загального клімату країни. Від членства Болгарії в НАТО — до даного моменту іноземні інвестиції в країні збільшилися приблизно в 5 разів. Наше членство в Альянсі — своєрідний сертифікат безпеки для інвесторів.

«... ІМПУЛЬС ДЛЯ РОЗВИТКУ ОБОРОННОЇ ІНДУСТРІЇ»

— Чи позначився вступ Болгарії в НАТО на болгарській оборонній промисловості? Яка зараз доля цієї галузі?

— Членство Болгарії в НАТО швидше можна визначити як один із чинників, що сприяв подоланню важких часів, які переживала наша оборонна індустрія в перехідний період. У останні декілька років у цій галузі спостерігається підйом. На сьогодні оборонна промисловість майже повністю приватизована. Перехід від державної регульованої і централізовано керованої економіки до економіки, що базується на ринкових принципах, виявився важким і хворобливим процесом. Нам все-таки вдалося зберегти традиційно хороші можливості болгарської оборонної індустрії в таких областях, як радіоелектроніка і оптико- електроніка, виробництво легкого озброєння і боєприпасів, а також деяких елементів захисту платформи й інфраструктури. Членство країни в НАТО безумовно дало імпульс для розвитку цих областей і оборонної індустрії взагалі. З одного боку, підвищився інтерес провідних світових фірм до спільної з болгарськими підприємствами участі в процесі модернізації болгарської армії за стандартами НАТО і це, природно, приводить до технічного оновлення наших підприємств. З іншого боку, Альянс пропонує промисловості держав-членів можливості для участі в деяких спільних високотехнологічних проектах. А це спричиняє трансферт технологій до фірм, які пропонують дешеву, але кваліфіковану робочу силу.

Варто відзначити той факт, що болгарські фірми успішно представляють себе на промислових виставках, що супроводжують різні форуми Альянсу, в тому числі й саміт у Ризі минулого року. Продукція, що демонструється, і технології, особливо деякі нові технологічні рішення в області захисту від терористичних атак, викликають особливий інтерес.

Можна з упевненістю сказати, що приєднання Болгарії до Північноатлантичного альянсу зіграло стимулюючу роль для нашої оборонної індустрії. Проте представники української оборонної індустрії і ваші читачі можуть відвідати Міжнародну виставку оборонної продукції «Хемус 2008», яка пройде наприкінці травня 2008 р. в місті Пловдів (Болгарія), і самі пересвідчитися і в здатності болгарських фірм, і в широкому полі для співпраці з болгарською оборонною індустрією.

ПРО НЕНАТОВСЬКІ БАЗИ І ЕЛЕМЕНТИ ПРО США

— Російські ЗМІ стверджують, що Болгарія вже перетворилася на базу НАТО і США, і таким чином натовські бази наблизилися до Росії. Чи так це, і чи становлять ці бази загрозу для Росії?

— Угода між урядом Республіки Болгарія і США про співпрацю в галузі оборони була підписана 28 квітня 2006 року в Софії. Вона визначає рамки посиленого партнерства і співпраці між двома країнами. І Росії добре відомо, що дана Угода передбачає використання існуючих військових споруд (не баз НАТО і США) на болгарській території військовими формуваннями США і болгарською армією для проведення навчань і спільних тренувань. Основна мета — підвищення оперативної сумісності болгарської армії з арміями країн Північноатлантичного пакту. Очікується, що застосування Угоди сприятиме процесу трансформування болгарської армії.

Хочу підкреслити, що використання спільних споруд і пов’язана з цим присутність військ США на болгарській території не спрямовані проти третіх країн, в тому числі й проти Росії.

— Як Болгарія ставиться до планів США розмістити в Європі елементи протиракетної оборони?

— Оголошені США наприкінці 2006 року плани розміщення елементів ПРО в Європі (перехоплювачі в Польщі і радар у Чехії), безсумнівно, викликали широку дискусію в суспільстві. Болгарія розглядає ці плани в контексті спільних зусиль Альянсу, зроблених в рамках створення натовської системи ПРО. Наша позиція засновується на прийнятому в НАТО принципі неподільності оборони і безпеки держав-членів. Саме тому ми підтримуємо такий підхід до створення протиракетного щита, який забезпечить в однаковій мірі захист усіх союзників і який базуватиметься на прозорості й максимальному діалозі з Росією. А це приведе до посилення спільної безпеки і дозволить уникнути будь-якого дестабілізуючого впливу на існуючі взаємовідносини. Ми вважаємо, що подібний підхід дозволить забезпечити адекватну відповідь на наростаючі загрози розвитку і поширення ракетних технологій, що супроводжуються поширенням зброї масового знищення, регіональними конфліктами, тероризмом і нестабільними державами.

«... БАГАТО СПІЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ У РЕГІОНАЛЬНОМУ І ГЛОБАЛЬНОМУ МАСШТАБАХ»

— Якщо можна, детально розкажіть про стан відносин між Болгарією й Україною у військовій та військово- технічній сферах.

— У військовій сфері Болгарія й Україна мають багато спільних інтересів в регіональному і глобальному масштабі. Дві країни співробітничають у різних ініціативах в рамках ООН, ОБСЄ, НАТО, ради міністрів оборони Південно-Східної Європи (SEDM), Оперативної групи військово-морської співпраці в Чорному морі (BLACKSEAFOR), заходів зі зміцнення довіри і безпеки у військово-морській області в районі Чорного моря тощо.

Членство Болгарії у Північноатлантичному договорі, створена спеціальна Комісія «НАТО-Україна», як і участь України в процесі післявоєнного відновлення Іраку, розширюють базу контактів і обміну досвідом у військовій області. Активно відбувається взаємодія двох країн в рамках ініціативи «Партнерство заради миру».

З підписанням нової рамкової угоди про співпрацю між двома міністерствами оборони (6 грудня 2005 р., Вашингтон) відкрилися можливості розширення співпраці з Україною в сфері оборони та безпеки. Ця угода дозволила збільшити кількість спільних заходів на період 2006—2007 року.

Існують перспективи розвитку співпраці у військово-технічній і військово- економічній областях. Зараз завершується підготовка до підписання двосторонніх документів — таких як Угода про військово-технічну співпрацю, Угода про взаємне визнання державної гарантії якості оборонної продукції, Протокол між міністерствами оборони Болгарії і України про співпрацю в області військової географії і Протокол між міністерствами оборони двох країн відносно надання болгарської консультативної допомоги Міністерству оборони України.

Микола СІРУК, «День»
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ