Сеанс зразково-показової прочуханки
Генпрокуратура Росії показала, що за жодних обставин не збирається реагувати на заяви, прохання та ін., пов’язані з подіями навколо арешту голови фінансової групи «Менатеп» Платона Лебедєва, який, у свою чергу, є співвласником однієї з найбільших російських нафтових компаній — ЮКОС, що асоціюється з ім’ям Михайла Ходорковського. До трьох обвинувачень, пред’явлених Лебедєву раніше — у шахрайстві з цінними паперами, додали ще одне, в ухилянні від сплати податків. Все це відбувається на тлі повідомлень про те, що вже на початку серпня, очевидно, буде оголошено про початок злиття нафтових компаній ЮКОС та «Сибнефть» (яка асоціюється з ім’ям іншого олігарха — Романа Абрамовича, який недавно придбав футбольний клуб «Челсі»). Акції ЮКОСа, найбільшої за капіталізацією російської нафтової компанії, внаслідок останніх подій продовжують дешевшати. Пішли вниз котирування й інших нафтових компаній (ЛУКОЙЛ, «Сургутнефть»), що свідчить про вплив справи Лебедєва на російський фондовий ринок поки що тільки в нафтовій галузі. Ясності в діях російської влади не додається, публікації західної преси говорять про те, що як тільки потенційні інвестори почали вірити в Росію, їм знову показали, що з ними може статися насправді.
Думки численних спостерігачів, як російських, так і зарубіжних, сходяться на тому, що навколо ЮКОСа ведуть дивну гру, де лише в останню чергу мають значення озвучені для широкої публіки аргументи Генпрокуратури Росії та суду, який залишив голову «Менатепа» під вартою. З одного боку, як пише «КоммерсантЪ- Власть», «можливо, карту Платона Лебедєва з колоди генпрокурора витягли випадково. А можливо, він був потрібен, щоб розкласти якийсь хитрий політичний пасьянс».
Пасьянс справді хитрий. Голову «Менатепа» затримали за події багаторічної давності, пояснення сторін (його адвокатів і обвинувачення) не дають можливості зрозуміти, хто має слушність. Одним із аргументів прокуратури є те, що у Лебедєва виявлено два паспорти з відкритими візами у Велику Британію та Францію, і що він має постійний доступ до приватних літаків. Тобто може в будь-який момент улетіти. Прокуратура стверджує, що Лебедєв частину свого бізнесу перевів на Гібралтар та Кіпр, у Швейцарію та Ліхтенштейн, які вважають європейськими «офшорними» зонами.
Важко, однак, зрозуміти, чому у слідства саме зараз «дійшли руки» до Лебедєва, чому не дійшли до інших вельми впливових у бізнесі людей, до кожного з яких, як стверджують різні джерела у Москві, можна застосувати все, інкриміноване Лебедєву, і навіть набагато більше.
З іншого боку, судячи з публікацій російської преси, російське міністерство з антимонопольної політики та підтримки підприємництва не збирається чинити перепони оголошеному в квітні рішенню компаній ЮКОС і «Сибнефть» об’єднатися. Рішення нібито очікується на початку серпня, як і планувалося. Таким чином, завдаючи удару по Ходорковському, який вважається найбагатшим росіянином, з одного боку російська держава не заважає тому, щоб на ринку з’явився монстр, який стане провідною нафтовою компанією в Росії та четвертою — у світі. Угода, як очікується, завершиться до кінця року. Створення цієї компанії не може не збільшити політичної ваги як самого Ходорковського, який чесно казав, що збирається продовжувати фінансувати і СПС, і «Яблуко», і навіть КПРФ, і Абрамовича, новоспеченого власника «Челсі», близького, як вважається, до «сім’ї». До речі, натяки на те, що російські силові відомства планують незабаром зайнятися Абрамовичем, вже були.
Президент Путін мовчазно спостерігає за сутичкою «прокуратура проти олігархів», як це підносять обивателю. Прокуратура гнівно реагує на слова прем’єр-міністра Касьянова, що підозра будь-якої особи у скоєнні економічних злочинів не передбачає обов’язкового утримання його під вартою, вважаючи, що це — тиск на суд. Оскільки міра незалежності Генпрокуратури від Кремля відома, то це потрібно читати так: у цьому разі грають більші держателі акцій, ніж прем’єр-міністр, якого таким чином просять не турбуватися.
Однією з версій, що пояснює те, що відбувається навколо одного з лідерів нафтового ринку, був висновок: Ходорковському дають зрозуміти, що велика політика — не для нього. У пошуках причин можна піти набагато далі. Наприклад, пригадати, що в Росії незабаром пройдуть спочатку парламентські, потім і президентські вибори. «Партія влади», у цьому випадку — оточення Путіна, пов’язане із силовиками, — повинна для досягнення успіху вийти на них із чимось гучним і таким, що зрозуміле народу. Минулого разу це були чеченська війна та «мочити терористів у сортирі». Цього разу до списку може додатися війна із олігархами — і Ходорковський тоді скільки завгодно зможе доводити, що він чистий перед законом. Якщо це й не так просто, то все одно ситуація дуже схожа на боротьбу за владу так званими візантійськими методами, які звичайно після випробування в Росії застосовують в Україні. Зв’язок справи з Україною, до речі, не такий ефемерний, як може здаватися: ЮКОС сьогодні практично не представлений на українському ринку, поділеному між ТНК і ЛУКОЙЛом, хоч і не збирається упускати можливості на нього вийти всерйоз, і на відміну від інших російських гігантів, більш схильний наполягати на підвищенні ефективності використання наявних в України транзитних можливостей (зокрема, «Придніпровських нафтопроводів»), ніж вимагати негайного «реверсу» труби Одеса — Броди. Втім, це навряд чи було причиною початку цих зрушень.
Найімовірніше, в Росії вдячні глядачі мають можливість спостерігати першу частину зразково-показової постановки під умовною назвою «Велика прочуханка». Сьогодні роль жертви випало зіграти «Менатепу» та ЮКОСу. Завтра раптом виявиться, що й інші олігархи поводяться недобре. Потім розпочнеться боротьба з «перевертнями» із МВС, прокуратури тощо. А водночас і версія переділу власності виявиться не такою вже далекою від правди. Просто політика в розумінні підкилимної боротьби завжди попереду.
