Свобода не може бути частковою.
Нельсон Мандела, південноафриканський державний і політичний діяч

Ярослав КСЬОНЖЕК: «При входженні до ЄС неможливо обійтися без потрясінь»

17 березня, 2005 - 00:00

Віднедавна Україна стала дуже популярною в світі. І недивно, що Польща, історія якої протягом багатьох століть була нерозривно пов’язана з нашою країною, виявила цікавість до подій, що спостерігалися у дні помаранчевої революції. Минулий рік був Роком Польщі в Україні, і він же став знаменним для поляків, яких прийняли до Європейського Союзу. 2005 рік офіційно названо Роком України в Польщі. Своєю думкою про те, що сталося у відносинах між Україною й Польщею за минулий рік і чого можна очікувати в майбутньому, з «Днем» поділився Генеральний консул Республіки Польща в Харкові Ярослав КСЬОНЖЕК.

— Завершився Рік Польщі в Україні. Які його підсумки в Харківському регіоні?

— Передусім слід сказати, що до сфери моєї уваги на території України входить не лише Харківська область. Крім неї консульство охоплює ще шість східних областей: Полтавську, Сумську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку та Луганську. Однією з головних цілей проведення року Польщі в Україні є популяризація у країні досягнень польської культури. На відміну від політики, на культурі знаються далеко не всі, в той час як вона є відображенням душі нації. Західні регіони України, близькі до кордонів нашої країни, з їхньою культурою та способом життя зрозуміліші полякам, ніж східні області, які здаються такими далекими і певною мірою «дивовижними». Мені завжди хотілося працювати на Сході, але поблизу від Батьківщини. Раніше я працював заступником посла Польщі в Південній Кореї, і коли дізнався, що призначений Генеральним консулом Республіки Польща в Харкові, був дуже радий, оскільки про Харків читав ще тоді, коли навчався у Варшавському університеті на історичному факультеті. Тоді мене зацікавив той факт, що в історії наших країн є багато спільних моментів. Незалежно від того, який зараз рік, ми завжди докладаємо всіх зусиль для того, щоб скоротити відстань між Польщею та Східною Україною. Завданням нашого консульства було показати Польщі, що ці регіони є не околицею, а економічним центром країни, і я вважаю, що з кожним роком нам це дедалі більше вдається, тим більше, що останнім часом події в Україні підвищили до неї інтерес не лише суспільний, а й інвестиційний.

— Україна й Польща доклали величезних зусиль у спрощенні візового режиму. Чи виникають досі проблеми і як вони вирішуються?

— Наше Генеральне консульство оформляє візи, як правило, тільки для жителів семи областей, і можу сказати, що порівняно із західними областями в нас великого ажіотажу не спостерігається. У день оформляємо приблизно 50 — 70 віз. Труднощів із видачею віз консульство не має, і ми лише йдемо назустріч бажаючим ближче познайомитися з нашою країною. Мета поїздки до Польщі в більшості людей зі Східної України — це туризм. Що ж до мене, то я намагаюся забезпечити такий візовий режим між Україною й Польщею, який був би найзручнішим і найнепомітнішим, що цілком успішно втілюється в життя.

— Які перспективи розв’язання проблеми правового статусу наших «заробітчан»? Чи має польська сторона дані про їхню кількість?

— Особисто я не можу надати жодних даних про кількість проживаючих у Польщі українців, які легально або нелегально заробляють собі на життя. Навіть якщо в Польщі виявляють українців, які занадто затрималися, то до них особливих мір покарання не застосовують. Зі Східної України до Польщі більше вирушають «човники», які збираються у групи, що ненадовго затримуються за кордоном і знають, як за себе постояти. А ось із жителями Західної України, які в подорожі за кордон вирушають всерйоз і надовго, справи набагато складніші. У будь- якому разі, якщо людина перебуває на законних підставах у Польщі, то держава їй допоможе — в нас існують відповідні організації, якщо ні, то, як і в будь-якій іншій державі, такий громадянин муситиме залишити межі країни.

— Українців досить часто залякували розповідями про те, як погано живеться тепер полякам, після того, як вони вступили до Європейського Союзу. Що насправді відбувається зараз у Польщі й чого слід побоюватися Україні?

— Минуло менше року, як Польща увійшла до Євросоюзу, і тому говорити про підсумки, як і про кризу поки що нічого. Польська продукція нині досить успішно продається на західних ринках. Звісно, ціни дещо підвищилися, тож для поляків, які живуть у містах, це може бути проблемою. А ось у сільськогосподарського сектора, який був найбільш критично налаштованим, євроентузіазму помітно побільшало. Фермерські господарства тепер отримують прямі доплати. На заході Європи, звісно, ці доплати майже вдвічі більші, але навіть така сума дотацій краще, ніж взагалі нічого. Я можу запевнити, що бюрократія в Європі набагато складніша, ніж польська, але той, хто зможе оформити всю документацію, отримає гроші за те, що він фермер. Є перспектива, що через кілька років ця сума збільшиться. Можливо, гроші не найголовніше, але вони виявилися істотним моментом, що посприяв тому, що люди почали розуміти просту істину — до входження в ЄС у них нічого цього не було, а тепер є. Однак у польському суспільстві залишилося ще багато суперечливих думок, і основна тема для обговорень — майбутнє країни в Європейському Союзі.

— Скільки, на вашу думку, необхідно часу для підготовки Україні, щоб якомога безболісніше для економіки країни увійти до Євросоюзу?

— На це запитання я не можу відповісти як офіційний представник польської держави. На мою особисту думку, найголовнішим має бути не лише бажання, а й певні дії для того, щоб Україна захотіла загалом увійти до Євросоюзу. Неможливо зовсім обійтися без потрясінь при підготовці або входженні до ЄС. У Польщі нині досить високий рівень безробіття, але там живуть краще, ніж мешканці багатьох східних країн. Більша частина польського народу з 1989 року мала однозначну думку — йдемо до Євросоюзу! В українському суспільстві ще немає однорідності думки щодо необхідності членства в ЄС. Слід зазначити, що поляки йдуть на захід не проти когось, а тому що зацікавлені в приєднанні до Євросоюзу. Потім виявилося, що є багато проблем із реструктуризацією банківської та фінансової сфер і багато інших проблем, яких навіть не очікували. Ми чекали 15 років, а тому впораємося і з цими проблемами. А для України я хотів би сказати: «Спочатку забажайте!» Я вважаю, що слід спробувати. Ми увійшли до Євросоюзу заради інтересів Польщі, які цілком успішно захищаємо досі. Під час українських передвиборних перегонів я бачив плакати, котрі залякували народ, що прийде НАТО та Євросоюз, які принесуть із собою лише безробіття, нещастя, проституцію та гніт. Я скажу вам так: у Польщі я таке бачив у музеях 50-х років. Я чув висловлювання, що воєнна машина НАТО загрожує кордонам України. Найголовніше треба показати, що Європа не ворог, а можливий союзник і співробітник, який до того ж і живе набагато краще. Життя показало, що цей «ворог» прийшов і життя розвивається, хоча й не без проблем.

Марина ГОЛІНА, Харків
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments