Меркель-4

Схоже, в Німеччині нарешті завершилась більш ніж п’ятимісячна коаліціада з формування уряду після парламентських виборів наприкінці вересня минулого року. Це стало можливим після рішення членів Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) підтримати створення «великої коаліції» з блоком канцлерки Анґели Меркель ХДС/ХСС. Згідно з оприлюдненими в неділю результатами підрахунку голосів у берлінській штаб-квартирі СДПН, «за» створення «великої коаліції» проголосувало 66,02 % членів партії, «проти» — 33,98 %. Таким чином це рішення відкриває шлях до створення нового уряду в ФРН.

Канцлер ФРН Анґела Меркель привітала рішення членів СДПН підтримати створення «великої коаліції» з блоком ХДС/ХСС, зазначивши на сторінці в Twitter партії Християнсько-демократичний союз, що вона «з нетерпінням чекає на подальшу співпрацю на благо нашої країни».

У ЄС також вітали рішення СДПН. Президент Франції Еммануель Макрон назвав результати голосування соціал-демократів «доброю новиною для Європи». Хазяїн Єлисейського палацу зателефонував канцлеру Німеччини Анґелі Меркель та виконувачу обов’язків голови СДПН Олафу Шольцу і привітав їх.

Віце-голова Єврокомісії Франс Тіммерманс на своїй сторінці в соціальній мережі Twitter, обігравши німецьке позначення для «великої коаліції» GroKo, написав: «Уперед, коаліціє! За солідарність в Німеччині та ЄС!».

Схвально відреагував на створення коаліції й голова фракції консервативної Європейської народної партії (ЄРП) в Європарламенті Манфред Вебер. На його думку, це «добре», що німецькі соціал-демократи висловилися за «відповідальність за країну й Європу».

До схвальних реакцій на створення нового уряду в Німеччині приєднався й Президент України Петро Порошенко, назвавши в Twitter німецькою та українською мовами узгоджену коаліційну угоду «дороговказом для продовження політичної підтримки України та завершення російської агресії».

Тиждень тому на з’їзді ХДС було схвалено запропоновані Меркель кандидати на посади міністрів. У новому уряді посада міністра оборони ФРН залишиться за Урсулою фон дер Ляєн.

Міністром економіки стане колишній керівник відомства канцлера 59-річний Петер Альтмайєр, якого вважають одним із найбільш вірних соратників Меркель.

Міністерство охорони здоров’я очолить Єнс Шпан, а на чолі міністерства сільського господарства стане 45-річна заступниця голови ХДС Юлія Клекнер. У крісло керівника міністерства освіти сяде 46-річна Аню Карлічек.

Треба додати, що Меркель фактично вже обрала собі наступницю — Аннеґрет Крамп-Карренбауер, що відома також за своїми ініціалами АКК, яка стане генсеком ХДС. Адже сама Меркель свого часу — з 1998-го до 2000-го року — обіймала посаду генерального секретаря (ХДС). Голосування з переобрання Ангели Меркель на посаду канцлера Німеччини може відбутися 14 березня.

Як стало відомо, свої шість кандидатур на посади в уряді СДП назве цього тижня. При цьому буде витримано гендерний баланс, як це зробила ХДС призначивши три чоловіки і три жінки на посади міністрів. Унаслідок торгів соціал-демократам відійшли такі важливі посади як міністр фінансів та міністр закордонних справ.

«День» звернувся до експертів із проханням розповісти, чого слід очікувати Україні від уряду християнських демократів та соціал-демократів при ослабленій позиції канцлера Ангели Меркель.

«ОСНОВНІ РИСИ НІМЕЦЬКОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО УКРАЇНИ ЗАЛИШАТЬСЯ НЕЗМІННИМИ»

Андреас УМЛАНД, німецький політолог, старший науковий співробітник Інституту євроатлантичної співпраці:

— Затвердження німецької коаліції всіма трьома партнерами — ХДС, Баварським ХСС та СДПН означає, що Німеччина повинна мати досить стабільний уряд до 2020 року, коли нинішня коаліція здійснюватиме оцінку свого прогресу. Принаймні протягом наступних двох років Німеччина, мабуть, матиме уряд великої коаліції на чолі з Ангелою Меркель, і в такий спосіб в основному, слідуватиме тим самим зовнішнім та внутрішнім курсам, що й протягом останніх чотирьох років.

Для України найцікавішим питанням буде те, хто саме з СДПН стане новим міністром закордонних справ у коаліції. Хоча особистість цього нового міністра відіграє певну роль, основні риси німецької політики щодо Східної Європи, включаючи Україну, залишаться незмінними.

На наступні два роки залишатиметься два центральних питання, по-перше, чи буде ООН проводити суттєву миротворчу операцію в Донбасі — цю ідею повністю підтримував нинішній міністр закордонних справ Німеччини Зигмар Габрієль. Якщо така місія стане реальністю, то другою досить складною проблемою для українсько-німецьких відносин стане те, чи буде Україна готова до реалізації політичної частини Мінських угод. А ці вимоги німецькі дипломати та політики висунуть, коли для цього настане час.

Київ уже сьогодні повинен почати формулювати тлумачення політичних частин Мінських угод, які будуть прийнятними, наприклад, Міністерством закордонних справ Німеччини, а також іншими західними партнерами, з одного боку, та головними політичними силами України з другого боку.

«ІСНУЮТЬ РІЗНІ СЦЕНАРІЇ ПОДОВЖЕННЯ ПОТОЧНОГО КУРСУ НІМЕЧЧИНИ ЩОДО УКРАЇНИ»

Андре ХАРТЕЛЬ, DAAD доцент у НаУКМА:

— Очікування Києва від нової великої коаліції. Я думаю, що Україна може розраховувати на подовження поточного курсу, але існують різні сценарії. Проблемою останніх кількох місяців було те, що Меркель не могла використовувати політичний капітал і особливо через те, що Габріель намагався в той час використовувати її слабкість, щоб підготувати більш пристосований для Росії курс. Нині це припиниться і найкращий сценарій передбачає новий поштовх для реалізації Мінських домовленостей свіжим дуетом Меркель — Макрон.

Плюсом є те, що, здається, Габріеля не буде знову призначено на посаду міністра закордонних справ, а це означає, що його замінить набагато слабкіший політичний діяч у СДП, який не зможе переслідувати якусь іншу лінію зовнішньої політики.

Я хочу залишитися обережним: хоча Меркель найближчим часом буде переобрано на посаду канцлера, але вона стане ослабленою і має зосередитися більше на внутрішніх питаннях. Вона також побачить, що поточні кроки США проти Європи ускладнюють лобіювання жорсткого курсу проти Росії всередині Німеччини та ЄС (багато хто бачить помірний курс щодо Росії як необхідну відповідь — баланс щодо США).

Я вбачаю менший вплив цього сценарію і, як наслідок, продовження санкцій без більшого простору для тиску на Москву, щоб вона почала імплементувати Мінські домовленості.

Очікування Берліна у відносинах із Києвом. На щастя, за останні роки Меркель створила наратив, який значною мірою розділяє питання територіальної цілісності України від процесу внутрішніх реформ. Проте картина, яку змальовують німецькі новини про те, що відбувається в Україні, дуже негативна, і це, звичайно, заохочує/підтримує ті голоси, які хочуть більш примирювального курсу до Росії. Тут Київ рухається по тонкій лінії, і очікуване подальше уповільнення реформ/відсутність реальних дій проти корупції/більший вплив радикальних націоналістів можуть у найближчому майбутньому ускладнити Меркель захист власної позиції.

Відношення нової коаліції до Росії. Серед головних політичних сил Німеччини немає жодних ілюзій щодо Росії (хоча серед широкої громадської вони існують).

Росія сприймається як загроза і ревізіоністська держава (але ще не як невідворотна військова загроза). Відсутність довіри, що виникає внаслідок російської відкритої та гібридної війни (хакерські атаки), ставить під сумнів довгострокові проекти та інвестиції.

Проте Берлін ще не перебуває в тій ситуації, коли все це розглядається як незворотний процес. З одного боку (здебільшого СДП) сподівається, що Росія ще може бути якось інтегрована, з другого боку (МЗС, частина ХДС) прагматично розглядає довгострокові інтереси Німеччини та переважаючий військовий/геополітичний статус Росії. Отже, не слід очікувати повної зміни парадигми відносин з Москвою. Берлін продовжуватиме дивитись на Схід крізь російську призму насамперед через низьку відданість США Європі, як це спостерігається сьогодні.

Новий уряд, швидше за все, не матиме принципово іншої політики щодо України та Росії, оскільки це є продовженням великого формату коаліції, мабуть, під одним канцлером та міністром закордонних справ СДП, хоча поки що незрозуміло, хто це буде. Зовнішні чинники, такі як наближення США до цих країн, а також дії самої України та Росії, відіграватимуть важливу роль у визначенні не тільки німецької, а й європейської політики на схід у найближчі місяці. Берлін та Брюссель стурбовані стагнацією української реформи у сферах боротьби з корупцією.

«УКРАЇНІ ПОТРІБНО ДОСЯГТИ ЧІТКОГО ПРОГРЕСУ В ПРОВЕДЕННІ РЕФОРМ»

Сюзан СТЮАРТ, Німецький інститут із питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін:

— Новий уряд, швидше за все, не матиме принципово іншої політики стосовно України та Росії, оскільки це є продовженням великого формату коаліції, мабуть, із тим самим канцлером та міністром закордонних справ від СДПН, хоча поки що незрозуміло, хто це буде. Зовнішні чинники, як підхід США до згаданих країн, а також дії самої України та Росії, відіграватимуть важливу роль у визначенні не тільки німецької, а й європейської східної політики в найближчі місяці. Берлін та Брюссель стурбовані стагнацією української реформи у сферах боротьби з корупцією.

Загалом, східна політика, швидше за все, поступатиметься за важливістю в інших сферах політики, таких як міграція та проблеми внутрішньої безпеки, а також співпраця з Францією та майбутнє ЄС у цілому. Багато членів бундестагу, які мають досвід та інтерес до України та Росії, не потрапили до нього, тому відбудеться етап відновлення цього інтересу та знань, і це також може сприяти ігноруванню цих проблем у найближчому майбутньому. Отже, найкраще, що потрібно зробити Україні — це досягти чіткого прогресу в проведенні реформ у якомога більшій кількості областей, щоб переконати як новачків, так і скептиків, що країна заслуговує на більшу підтримку та увагу.

«ПОРА  ВЧИТИСЬ ПРАЦЮВАТИ З НІМЕЧЧИНОЮ ПОЗА МЕРКЕЛЬ»

Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Центру Нова Європа:

Незважаючи на те, що соціал-демократи підтримали “велику коаліцію” з партією Меркель,  у Німеччині залишається певний рівень невизначеності. Як підтвердили мої зустрічі у Берліні на минулому тижні, ми ще можемо спостерігати несподіванки щодо тих чи інших  призначень в уряді за квотою соціал-демократів.

Для України важливо, що ключові зовнішньополітичні позиції й надалі формуватимуться в офісі  федерального канцлера.  Ми й далі будемо спостерігати певні нюанси у позиціях щодо України з боку команди канцлера та МЗС Німеччини. Не виключено, що соціал-демократи все “більше показуватимуть” зуби у деяких питаннях, в яких вони свідомо намагаються дотримуватись іншої позиції, ніж християнські демократи – і з ідеологічних міркувань, і з політичних: щоб відмежовувати себе в очах виборців від партії Меркель, а не знову “розчинитись”  у “великій коаліції” з нею. Зокрема, це стосується питання санкцій щодо Росії, в якому навіть під час коаліційних переговорів соціал-демократи активно відстоювали позицію поетапного зняття санкцій.

Але для України не менше важливо розуміти, що в України є, грубо кажучи, два-три роки, аби скористатись політичним покровительством Ангели Меркель у вирішенні тих чи інших завдань. При цьому,  пора  вчитись працювати з Німеччиною поза Меркель.  Як тільки сформується остаточно уряд, важливо ініціювати третій візит держсекретарів німецьких відомств до України для того, аби якомога більше міністерств з обох боків налагоджували співпрацю подібну тій, яку вже встановили міністерства транспорту і інфраструктури двох країн. Важливо за ці кілька років налагоджувати контакт з тими політиками, хто визначатиме політику ХДС у майбутньому. Йдеться  і про Аннегрет Крамп-Карренбауер, яку сама Меркель, очевидно, наразі бачить своєю наступницею на чолі партії  і яку номінувала на пост генерального секретаря ХДС. Але йдеться і про відомого опонента Меркель  всередині партії – Єнса Шпана, якого під партійним тиском канцлеру довелось пропонувати на посаду міністра охорони здоров”я.

Поки що головним фокусом  для України має залишатись робота з Бундестагом. Саме тут у зв’язку з приходом нових  німецьких депутатів, які так чи інакше будуть опікуватись питаннями міжнародних справ, відкривається величезне поле для роботи. Потрібно багато речей пояснювати з нуля. Важливо для України, щоб  міжпарламентську групу дружби з німецького боку очолив представник ХДС. Треба посилювати й українську частину групи. Українсько-німецький  міжпарламентський діалог  лишатиметься крихким, поки депутати Верховної Ради та оновленого складу Бундестагу не почнуть регулярно спілкуватись між собою, не почнуть їздити одне до одного в округи. Доречно було б реанімувати ідею Днів України в Бундестазі, де брифінги про ситуацію в Україні для зацікавлених нових депутатів могли б проводити як їхні колеги з ВР, так і представники уряду та громадянського суспільства. Головне сьогодні не сприймати ситуацію в Німеччині на кшталт “Меркель залишається - значить все добре”.