Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Оптимізовано?!

Попри протести громадськості Донецька міськрада вирішила закрити школи
19 квітня, 2011 - 00:00

У своїх попередніх публікаціях зі «шкільної теми» «День» припускав, що у питанні так званої оптимізації освіти влада «шахтарської столиці» використовуватиме перевірену чиновницьку тактику зволікань та вичікування. У розрахунку на те, що протести обурених городян з часом вщухнуть, втративши гостроту. От тоді, мовляв...

На жаль, так воно і сталося. Наприкінці минулого тижня місцеві депутати зібралися на сесію, одним із питань якої було «Про ліквідацію донецьких загальноосвітніх шкіл №111, №121, №154». Заздалегідь попереджені активісти громадських організацій виставили біля міського «Білого будинку» пікети, проте народні обранці, які б мусили усіляко захищати права свого електорату, непомітно просочилися до будівлі через службовий вхід.

Майже півроку вели боротьбу за збереження своєї української школи батьки та учні ЗШ №111, розташованої у віддаленому шахтарському Петровському районі Донецька. Коли питання намагалися, було, вирішити на засіданні райради, «протестанти» блокували залу, погрожуючи вчинити акти самоспалення, і отримали тимчасову перемогу. Та, як виявилося, не остаточну.

На нинішній міський сесії секретар Микола Левченко, відомий своїми українофобськими витівками, усіляко переконував присутніх у необхідності «оптимізувати» саме 111-у школу. Мовляв, і будівля там стара, і наповнюваність класів лише 55% від планової, й спортивний майданчик відсутній, а система опалення зношена. А от коли дітей переведуть до сусіднього навчального закладу, то у звільненій споруді можна буде обладнати Центр позакласного виховання, і всі проблеми, виходить, самі собою знімуться.

Батьки учнів відразу ж спростували твердження чиновника з міськвиконкому: Й діточок у класах значно більше, ніж нарахували офіційні комісії, й поточні ремонти вони робили власним коштом. А школа, куди пропонують перемістити школяриків, зовсім не «поруч».

— Восени та взимку малюкам буде вельми непросто подолати цю відстань, — бідкається Олена Чорнобай, матуся однієї зі школярок. — Адже дороги на нашому периферійному мікрорайоні традиційно не чистяться від снігу і не ремонтуються, а про ліхтарі в темний час годі й говорити.

— Нас позбавляють нашого права, — доводить мати іншого учня школи № 111 Ганна Федорова. — На яких підставах? Вони хочуть зробити бидло з наших дітей, щоб вони швендялися містом, курили. Тепер доведеться вчитись у дві зміни. Нехай вони своїх дітей переведуть у наші школи й возять їх із центру.

Та до цих емоційних батьківських аргументів депутати не дослухалися. Гамузом, буквально за 20 хвилин і без докладного обговорення, було вирішено ліквідувати і школи №121 у Будьонівському та №154 у Пролетарському районах міста. Це також віддалені та занедбані околиці Донецька, і з нового навчального року тамтешнім учням доведеться щоденно мандрувати до нових класів на кілька кілометрів більше. Економія ж разом має скласти близько 2 млн. гривень на рік, проте значні суми доведеться витратити на придбання додаткових парт, іншого обладнання, а також на консервацію звільнених шкільних будівель, адже плани здати їх в оренду навряд чи здійсненні. Тож фінансові вигоди від кампанії «оптимізації» освіти по-донецькому виглядають зовсім мізерними. А ось у політичному підѓрунті скандальної акції в багатьох жителів Донецька сумнівів немає.

— За 22 роки в Донецьку відроджено тільки 18 шкіл з українською мовою, — веде сумний підрахунок заступник голови Донецької обласної «Просвіти» Марія Олійник. — А загальна кількість школярів, які навчаються державною мовою, складає всього 26,5%. Але й ці цифри страшенно налякали владу, і вони дали команду закривати українські школи.

В останній надії батьки скривджених школярів звернулися до прокурора Донецька Олександра Ольмезова. Той визнав, що крапку в гучній справі ставити рано, заявивши: «Скажу від себе, я б також обурювався, якби прийшов до директора із заявою — і раптом мені відмовляють. Усі ці питання заслуговують окремої уваги, я готовий вислухати кожного представника і громадські організації, заради Бога».

Сергій КОРОБЧУК, Донецьк
Газета: 
Рубрика: