Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

«Їм треба навчитися жити без мене...»

22 вересня, 2005 - 00:00
БІЛЯ КАБІНЕТУ ТИМОШЕНКО: ПОДАРУНОК ЧАСІВ ЄЕСУ / ФОТО З «УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ»

Учора ж інтернет-видання «Українська правда» опублікувало «не завізоване», як зазначили журналісти «УП», інтерв’ю Юлії Тимошенко. Пропонуємо кілька фрагментів з цієї розмови.

— Ющенко ще згадував справу про списання 8 мільярдів боргів «Єдиних енергетичних систем України». Ви кажете, що це було зроблено за рішеннями суду. Коли вони були ухвалені?

— Половина рішень була прийнята за часів Кучми з великими репресіями по відношенню до суддів, і половина рішень була прийнята в післякучмовський період. Мені здається, рішення суду треба виконувати всім. Я дійсно з 1997 року абсолютно не маю ніякого відношення до «ЄЕСУ». Це мертва організація, яка не має ніякого шансу на життя. І в мої плани не входить її реанімація. Бізнес з мого життя пішов давно і однозначно.

— Як у «ЄЕСУ» опинилися векселі «Нафтогазу» для погашення боргів перед Міноборони Росії, про що стверджував голова компанії Олексій Івченко?

— Я не знаю, про що він говорить. Об’єктивно не знаю! І не ставлю собі за мету розібратися. Бо ці хлопці мають сумбур в голові, такий саме сумбур у них в роботі. І такий же сумбур у викладенні своєї позиції. Я навіть не звертаю увагу на такі незначні заяви...

— Історія з Березовським: в ефірі ICTV він сказав, що знає вас довго і навіть захоплюється вами. Коли ви з ним познайомилися і яка історія ваших відносин?

— Це ще з часів, коли він був виконавчим секретарем СНД, офіційним політиком... У мене не було з ним ні бізнес-, ні політичних справ. Мені приємно, що він дає високі оцінки, бо в нього є час спостерігати...

— Але Давид Жванія каже, що гроші Березовський давав під ваше ім’я, а не під їхнє...

— Будь-яка тверезомисляча людина розуміє, що це були не президентські вибори Тимошенко. І навіть, якщо б я захотіла зібрати під свої ім’я гроші, навряд хтось би їх дав. З іншого боку, мені дуже подобається, як це оцінив один з наших політичних партнерів. Він сказав: «Коли нормальним людям страшно, вони кричать «мама!» А коли погано нашоукраїнцям, вони кричать «Тимошенко!». З приводу і без нього. Тому їм треба навчитися жити без мене...

— Питання про ваші гроші: де ви їх зберігаєте, якщо ви кажете, що вони є, але при цьому вони не відображені в декларації про прибутки ні в розділі «акції підприємств», ні «рахунки в банку», ні «цінні папери»?

— Вони сьогодні вкладені в бізнес мого чоловіка.

— Станом на минулий рік, за який ви показали декларацію, ваш чоловік бізнесом не займався.

— Як правило, це були обігові кошти підприємств, які працювали. І там не настільки багато грошей, щоб про це говорити. Це суми, зрозумілі для кожного пересічного громадянина Україна.

— Але…

— Все, що потрібно читати — ви можете прочитати в моїй декларації.

— Такі питання особистих фінансів перших осіб — це одна з причин нинішньої кризи. Якщо ми кажемо, що в політиці ми чесні, то вказуємо всі свої статки в декларації. Коли Юлія Тимошенко вказує 60 тисяч гривень і квартиру в Дніпропетровську площею 32 квадратних метри, а у чоловіка на рахунку три тисячі доларів — то у це складно повірити. І ви потім виходите на прес-конференцію і кажете: так, у мене є гроші, зароблені в ЄЕСУ…

— Я не сказала «в ЄЕСУ». Я сказала, що ми займалися бізнесом багато років, і це трансформувалося в бізнес, яким займається мій чоловік. Крапка! Мені нема чого до цього додати!

— Чому ви не дасте відповідь, яка б зняла питання раз і назавжди?

— Думаю, декларація мого чоловіка за 2005 рік дасть відповідь на це питання.

— Чи є ваша донька акціонером якихось підприємств?

— Вона самостійна доросла людина, і я буду вітати, якщо вона займатиметься бізнесом.

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ