Книги «Дня» їдуть на батьківщину Президента

Минули лише два тижні після офіційного представлення цьогорічної книжкової новинки «Дня» на Форумі видавців у Львові, а вже «Сестра моя, Софія...» отримала запрошення від Ізмаїла — найбільшого осередку болгарської громади на Одещині. На запрошення Ізмаїльського державного гуманітарного університету представлення видання відбудеться 30 вересня о 12.00 у конференц-залі вишу (вул. Рєпіна, 12). За дорученням головного редактора «Дня» книгу представлятимуть її співупорядник, редактор відділу історії газети Ігор СЮНДЮКОВ та автор однієї зі статей, доктор історичних наук Володимир РИЧКА. Модеруватиме захід, що відбуватиметься як перша подія фестивалю «Дунайська Січ», президент Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День» Микола ГРИЦЕНКО.

Того ж дня на представлення книги чекають і в Болграді — на батьківщині Президента України Петра Порошенка: о 15.00 в залі урочистих подій Болградського районного будинку культури (вул. Поштова, 30). «Дуже важливо, що відома газета проводить таку серйозну роботу, — говорить «Дню» голова Болрадської районної ради Дмитро ДИМИТРОВ. — Відвідати цю подію і долучитися до обговорення книги вважаю обов’язковим».

«Наш університет — єдиний державний виш на півдні Одеської області, — розповідає ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету Ярослав КІЧУК. — З огляду на те, що Ізмаїл — це неофіційна «столиця» українського Придунав’я, наш університет виконує не тільки функції суто професійної підготовки у сфері вищої освіти, а ще є науковим, культурним, освітянським центром українського Придунав’я. У нас постійно відбуваються різні культурні події, виставки, фактично ми є реальним осередком здійснення проукраїнської політики в нашому регіоні. Волонтери, громадські діячі — у нас така «творча майстерня». Ми зацікавлені в тому, щоб нести більше інформації в культурному, просвітницькому сенсі. Наприклад щойно відкрили в університеті виставку «УПА: Історії нескорених», хоча це дуже сприймається гостро в регіоні, але ми мусимо знати правду».

Говорячи про необхідність представити ще «гарячу» новинку «Дня» саме в Ізмаїлі, Ярослав Валерійович аргументує: «У нас орієнтовно 10% жителів ідентифікують себе як болгари. В Ізмаїлі найбільше національно-культурних болгарських об’єднань, тобто це потужна громада. І позиція цих об’єднань — проукраїнська. Ми запросили на представлення представників влади, засобів масової інформації, громадянського суспільства, болгарських національно-культурних організацій та інших національно-культурних організацій. Сподіваюся, що дискусія пройде жваво. Напевно, будуть і гості з Болгарії. Це перша така книжка, що присвячена українсько-болгарським історичним зв’язкам, тому це дуже для нас важливо. За будь-яких обставин  ви можете розраховувати на нашу підтримку». Нагадаємо, «Сестра моя, Софія...» розкриває історичні паралелі розвитку українського та болгарського народів від часів виникнення першої болгарської держави та Київської Русі до початку ХХІ століття, коли Болгарія стала членом НАТО і ЄС.

А те, що книги «Дня» в Ізмаїлі потрібні, підтверджує директор центральної бібліотеки ім. І. Котляревського Галина ДОЙКОВА. Минулого року завдяки партнерам Благодійного фонду газети «День» бібліотека та її філії отримали книжкові набори Бібліотеки «Дня». «Ці книжки «живі», люди ними зацікавились і читають, — розповідає Галина Анатоліївна. — Так само дуже важливі відомості щодня нам подає газета». Директор комунальної установи «Болградська районна централізована бібліотечна система» Тетяна АДАМОВА підтримує колегу і каже, що в Болграді чекають на дуже цікаве обговорення. «У нашому багатонаціональному краї є чимало болгар, які шанують свою культуру і традиції. Є народні колективи, центр болгарської культури, міста-побратими в Болгарії. Тому тема нової книги «Дня» дуже актуальна для нашого краю».

Відтак Болградська районна централізована бібліотечна система виявила бажання придбати повний комплект Бібліотеки газети «День». Книжкову новинку «Дня» вже замовили і громадські товариства болгар Ізмаїла та Болграда, колектив Ізмаїльського державного гуманітарного університету.

А в межах фестивалю «Дунайська Січ» набори книг Бібліотеки «Дня» і, зокрема, «Сестра моя, Софія...» від Благодійного фонду сприяння ініціативам «Дня» та організаторів фестивалю будуть передані Ізмаїльському прикордонному загону, українським прикордонникам на острові Зміїний, Дунайському пароплавству, освітнім закладам міст Рені, Ізмаїла, Вилкового. Окремі подарунки з книжкою «Сестра моя, Софія...» та фотоальбомами «Дня» отримають активісти і громадські діячі Придунав’я, які підтримують і розвивають український простір у регіоні.

***

За два тижні після представлення редакція розповсюдила вже майже 400 примірників своєї новинки — книги «Сестра моя, Софія...». І вже отримує відгуки на неї — від авторів статей та перших покупців. Пропонуємо вам долучатися до обговорення, адже закладені у виданні смисли — не просто про болгарсько-українські відносини, а й про те, як нам набрати «нову Висоту» (Л. Івшина).

«ДЛЯ БАГАТЬОХ ЦЯ КНИЖКА СТАНЕ ПОВОРОТНИМ ПУНКТОМ...»

Роман ЯЦIВ, проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв, професор:

— Як на моє розуміння, концепція цього видання є, поза сумнівом, великою несподіванкою навіть для фахівців — істориків та культурологів, оскільки проблематика відносин між Руссю-Україною та Болгарією раніше була прописана лише щодо окремих епізодів політичної історії та культури. На моє переконання, вперше реалізується спроба побачити ці аспекти в історичній динаміці на широкому фактологічному тлі.

Знайти відповідний ракурс для висвітлення площини спільних для України і Болгарії артефактів допомогла гострота сучасної історичної ситуації, коли розпадаються всі надумані псевдонаукові конструкції про вирішальну роль Москви в поширенні освіти і культури на великому просторі руських земель після хрещення Русі. Очевидно, необхідно було змінити опцію розгляду численних історичних фактів, які донедавна приховувалися або висвітлювалися в парадигмі типового московського лицемірства.

Після осмислення проблематики книги «Повернення в Царгород» український читач отримує шанс швидше перебудовувати стратегію свого історичного мислення, відкриваючи для себе принципово нову якість знань про генеалогію українства у складних культурно-цивілізаційних контактах з іншими суб’єктами історії. «Сестра моя, Софія...» нагадує нам про те, що ми маємо бути відповідальнішими щодо наших власних інтелектуальних запитів. Для багатьох ця книга стане поворотним пунктом у світоглядно-ціннісних шуканнях. Саме такими фундаментальними видавничими проектами можна сприяти реальним змінам у системі національної освіти на тривалу перспективу в спільному європейському домі.

Взагалі хочу сказати, що проектами «Дня» дуже грамотно вибудовується сучасне бачення світу і України. Лариса Івшина долучає молоде покоління, знаходить той баланс у наших поглядах на розуміння України, сутності історичних подій. Редакція вміє знайти ключові пункти, де ми можемо мати позитивний опір, і для мене особливе відкриття останніх років — як вибудовувалась філософія підготовки видання.

«БОЛГАРІЯ «ЗАЗВУЧАЛА» ДЛЯ МЕНЕ ПО-НОВОМУ»

Софія СТАРИЦЬКА, фармацевт, Львів:

— Дедалі більше «День» розширює горизонт пізнання України, демонструє приклади того, як на складному історичному етапі іншій країні вдається вистояти і йти далі, позбутися давнього ярма і стати європейською державою. Таким чином у книжці «Сестра моя, Софія...» редактори показують напрямки розвитку, що необхідно зрозуміти і засвоїти й нам. Дуже влучно зазначив Андрій Любка, що однією з передумов визволення Болгарії стало те, що болгари змогли усвідомити: причиною їхніх бід є аж ніяк не зовнішні обставини, а те, що причина в них самих, і покладатись можна лише на свої сили. Це, як на мене, має бути дороговказом і для України.

Зізнаюсь, Болгарія «зазвучала» для мене по-новому, адже раніше у мене було викривлене бачення цієї країни, сформоване зі стереотипів. І це допомогло мені зрозуміти: часто буває так, що країну неправильно сприймають через закостенілі судження. Вивчення сторінок історії Болгарії дає змогу глибше пізнати й ідентифікувати свою країну і вкотре доводить, що потрібно протистояти пропаганді морально обґрунтованою позицією та особистісним самовдосконаленням.

«Сестра моя, Софія...» приємно здивувала, як і всі книжки Бібліотеки «Дня». У роботі над цією книгою команда видання, як і в попередніх проектах, виявилася на висоті.

«ПРОВЕДЕНІ ПАРАЛЕЛІ ДАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ВИБУДУВАТИ ВЛАСНУ СТРАТЕГІЮ НА МАЙБУТНЄ»

Тарас БУКРЄЄВ, історик, Херсон:

— Коли з’явився анонс видання «Сестра моя, Софія...», одразу зацікавився цією книжкою. Якось незвично, що «День» стільки уваги приділив історії іншої країни. Як історик, я знаю, що Україна та Болгарія мають багато спільного в історичному поступі. Коли книжка потрапила мені до рук і я мав нагоду ознайомитися з її змістом і прочитати передмову, то одразу зрозумів, що попереду години цікавого та корисного дозвілля. Адже я навіть уявити не міг, що наші країни мають так багато спільних історичних «вузлів».

«Сестра моя, Софія...» — чудова нагода для українців відкрити й пізнати для себе Болгарію. Нова книга Бібліотеки газети «День» дає можливість відповісти на низку запитань з історії та сьогодення України крізь призму вивчення проблем становлення Болгарської держави. Проведені паралелі в «Сестра моя, Софія...» дають можливість не тільки краще пізнати нашу державу, а й вибудувати власну стратегію на майбутнє, прокласти шлях до вільної Європи, спираючись на досвід близької до нас країни.

Така книжка допоможе українцям краще пізнати для себе країни ЄС, котрі свого часу доклали зусиль, щоби здобути власну державність, і подолали шлях до об’єднаної Європи. Книжкова новинка «Дня» є цікавою під кутом зору пізнання того факту, як країна, яка тривалий час була залежною від Москви, змогла скинути упродовж останніх десятиліть із себе пута «русского мира».

Тут зібрано статті дуже сильних дослідників, зокрема істориків, філософів та філологів. І матеріал подано так, що видання буде цінним не лише для фахівців, а й для пересічних громадян. Зважаючи на те, що статті охоплюють всю історію Болгарії від зародження й до сьогодення, то книжку можна вважати дуже сильним науково-популярним виданням з історії Болгарії. Якщо не помиляюся, це перша всеосяжна розвідка з історії Болгарії та взаємовідносин між нашими країнами, видана в Україні.

Перші два розділи цікаві в контексті пізнання витоків Болгарської держави, становлення самобутньої культури і зародження перших «вузлів» між нашими братніми країнами. У третьому розділі зацікавили статті Петра Кралюка «Вплив давньоболгарської культури на культуру Київської Русі» та Юліани Лавриш «Духовна автокефалія: чому Болгарії вдалося? Досвід Болгарської православної церкви у контексті боротьби за українську автокефалію». Також цікавими були статті з четвертого розділу, а саме Ірини Еткіної про Болгарію між двома світовими війнами та Бориса Соколова «Болгарія у Другій світовій війні: між двома диктатурами» — в контексті проведення паралелей в історії країн упродовж ХХ століття. Крім того, цінною є наявність хронологічної таблиці «Найважливіші дати з історії Болгарії в контексті історії України» наприкінці книжки.

Раджу читати всім, хто хоче пізнати для себе Болгарію і зрозуміти проблеми непізнаної української історії за допомогою проведення паралелей з історією братньої балканської країни.

І наостанок: шкода, що наша влада мало робить для побудови таких от культурних «мостів» з історично близькими і дружніми до нас державами. На жаль, серед пріоритетів влади та української еліти далеко не на першому місці є представлення реальної картини про сучасну Україну, передусім у країнах так званого православного світу, зокрема в Болгарії. В цьому контексті хотілось би бачити й підтримку інтелектуальних кіл, зокрема і журналістів, книговидавничої справи «Дня». Наші медіа часто не помічають хороших ініціатив від колег або помічають виключно «своїх». Але ж такі проекти, як показує досвід «Дня», спрямовані на прояснення темних плям в українській історії: як для самих українців, так і в плані пізнання України світом. А це нам сьогодні вкрай необхідно. Тому ще раз дякую газеті «День» за щорічні інтелектуальні новинки і бажаю тримати такий же високий рівень.

Підготували: Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон; Оксана ГРУБА, Львів