2016 для української економіки

За 25 років Україна зібрала щедру колекцію економічних помилок. Рахунок за них , який ми продовжили оплачувати у 2016-му, — надзвичайно високий — бідність та війна.

«Чому одні східноєвропейські країни після розвалу Союзу і Варшавського блоку стали багатими, а інші залишилися бідними? За рахунок чого держави, що стартували з одного рівня економічного розвитку, за 25 років досягли таких різних результатів? Для прикладу, в 2015 році ВВП на одного жителя Польщі був майже в 3,5 разу більший, ніж на жителя України, а різниця в доходах між середньостатистичним естонцем і українцем перевищила шість разів. І чи можуть аутсайдери вирватися з «колії невдах»?». На ці питання, кажуть експерти, є багато правильних відповідей — швидкість і глибина реформ, роль особистості, якість інститутів, спадщина Радянського Союзу, допомога західних партнерів і багато іншого. Та в них один спільний корінь — якість прийнятих рішень.

Після публікації інтерв’ю з всесвітньо відомим економістом Еріком Райнертом «Україна сьогодні — це Перу 1979-го» («День» від 12 жовтня 2016 року), я мимоволі опинилась в епіцентрі священної війни «лібертаріанців» з «дирижистами». За поради мого співрозмовника — відмовитися від порад МВФ, активно зайнятися індустріалізацією України і головне — припинити наївно вірити в священну силу «вільного ринку» — його, і мене заодно, один поважний в українському медіа середовищі експерт назвав «пропагандистами комуністичних ідей». Але, хоч як це дивно, цей матеріал знайшов підтримку у людей. Його передрокували десятки ЗМІ, більше 2,5 тисячі користувачів соціальних мереж зробили репост собі на сторінки. Особливо запам’ятався мені один коментар:  «Я нічого не тямлю в економіці, але варто спробувати те, про що говорить Райнерт»

В Україні багато років багато громадських організацій, які на грантах західних донорів лобіюють певні реформи. Ці організації, як правило, дотримуються лібертаріанської позиції: так званої теорії невидимої руки — все регулює ринок. І більшість представників нинішнього уряду дотримуються тієї ж логіки, принаймні, на публіку: держава неефективний власник, тому потрібно максимально  продати всі державні активи і ліквідувати всі контролюючі органи, «які нездатні довести свою потрібність» (цитата Голова Офісу ефективного регулювання (BRDO) Олексія Гончарука).

Доктор економічних наук, старший науковий співробітник Тбіліського державного університету імені Джавахішвілі Георгій СIГУА в коментарі «Дню» заявив, що ці ідеї не просто не здатні вивести України з кризи, вони неминуче приведуть молоду державу до загибелі. «Лбертаріанці — це праві анархісти, — каже експерт. — Ліві анархісти абсолютизують ідею рівності. Це призводить до троцькізму-ленінізму: Куба, Північна Корея. А праві анархісти (лібертаріанці) — абсолютизують ідею безмежної свободи. Для лібенртаріанців держава — теж зло. Тому вони притримуються ідеї мінархізму — тобто мінімальної участі держави. Це для сучасної України згубна теорія».

Історія з націоналізацією ПриватБанку стала не просто тестом для прихильників лібертаріанців, який вони успішно провалили, вітаючи цей крок. Вона вкотре довела, що в державі без ефективних інститутів (Антимонопольного комітету, Державної фінансової розвідки, НБУ, Генеральної прокуратури) не можна покладатися на порядність і добросовісність приватного капіталу.

КОМЕНТАР

Володимир ПАНЧЕНКО, директор Інституту імені Олександра Поля, керівник Агенції розвитку Дніпра:

— 2016 рік став роком мікростабілізації на тлі катастрофічного падіння економіки у 2014 — 2015 рр. Це можна простежити за інфляцією, яка, на відміну від двох попередніх років, проходила у заданому коридорі. Відбувалось помірне відновлення промислового виробництва, що пов’язано переважно з підвищенням цін на сировинних ринках. Водночас продовжилось зв’язування грошей Національним банком, який дестимулює банки кредитувати економіку. Також, скоріше за все, Нацбанк завершив процес зачистки банківського ринку, останнім акордом якої стала націоналізація ПриватБанку. Тепер можна спробувати знизити відсоток за вкладами з одночасним зниженням кредитних ставок. Тільки за дуже жорсткого контролю над цільовим використанням.

Влада зупинилась за крок від здачі мораторію на експорт лісу-кругляка в обмін на смішні, з огляду навіть на нинішній потенціал економіки, 600 млн євро.

Рік ознаменувався кадровою ротацією уряду, який, на відміну від Кабміну Яценюка, хоча б перестав говорити про єдиний вихід — це скорочення видатків і затягування пасків. Як наслідок, були створені мінімальні стимули для розвитку економіки — експортно-кредитне агентство.

Дешева українська робоча сила як стимул для притоку іноземних інвестицій — ще одне розчарування року. Дешевизна робочої сили нівелювалася дефіцитом кваліфікованих кадрів, частина з яких виїхала з України.

У світовій економіці на тлі зростання азійських економік відбувся відкат до економічного консерватизму, що проявляється переважно через посилення захисних і протекціоністських методів. Ще одна характерна ознака цього року — перегляд умов участі ба навіть відмова від участі в торговельних об’єднаннях, зокрема зонах вільної торгівлі. Перемога Трампа та його консервативна риторика, економічна політика Угорщини й Польщі, яку вони самі називають «економічним консерватизмом», — зайве свідчення цієї тенденції.

2017 року очікується подальше оживлення сировинних ринків, відтак українська економіка поступово відштовхуватиметься від дна. Урядовий прогноз економічного зростання — на рівні 3%, який підтвердив учорашній прогноз The Economist, — на мою думку, близький до реальності.