Свобода, друже мій, священна, це одна з найбільших цінностей, яку ми повинні врятувати за будь-яку ціну.
Ернесто Сабато, аргентинський письменник, фізик і художник

Освоєння «цілини»

Передумови та обов’язкові до виконання механізми, що зроблять українців повноправними власниками прадідівської ріллі
13 листопада, 2018 - 11:05
ФОТО З АРХІВУ "Дня"

Доцільно окреслити ключові передумови й механізми, які мають стати обов’язковими до виконання. Переконаний, що без них не відбудеться, — ні повноцінної пропонованої реформи, — ні справедливого й зростаючого розквіту суспільно-економічних відносин, зокрема й у аграрному секторі економіки...

ДІЯ ПЕРША — «ПРОСВІТА»

Для освоєння «цілини» в гібридному заполітизованому середовищі, як і в кожній надважливій і відповідальній справі загальнонаціонального значення й масштабу, першочергову роль відіграє підготовчий етап (перша передумова), в процесі якого остаточно визначаються методи й засоби дієвої реалізації конституційних засад, формуються організаційно-правові та інші механізми досягнення цілей, розкривається ввесь спектр інтересів в усіх сферах життєдіяльності й державотворення. Особливе місце посідають віддані національним інтересам фахівці (кадровий потенціал), що звершуватимуть задуману реформу за всіма напрямами, включаючи національну безпеку й оборону, — оскільки земля та її природні ресурси як природні об’єкти ? головне національне багатство, не лише перебувають у відносинах з усіма й в усьому..., але й мають стати реальною (не декларативною) власністю й основним капіталом нації, тобто — всіх громадян України...

Основним рушієм мають стати всі свідомі й небайдужі українці до своїх конституційних прав, зокрема й ті, що поза межами України, — генетична, історична й культурна пам’ять яких пов’язана з життєдіяльністю предків на своїх етнічних теренах Руси-України впродовж усіх етапів боротьби. Адже, тіла «прадідів великих...», спочиваючи в неповторних ландшафтах по всій «Богом нам даній — українській землі». 

ДІЯ ДРУГА — «ПРАВИЛА»

Наступна дія як передумова — це наведення безапеляційного, достовірного і прозорого порядку в нашій «Національній земельній коморі України»...

Для цього одноразово й комплексно — по всій території держави (в межах кордону, враховуючи континентальний шельф, виключної (морської) економічної зони) проводиться суцільна інвентаризація і загальнонаціональний облік землі та її природних ресурсів (надр, ґрунтів, лісів, водних та всіх інших ресурсів) як природних об’єктів права власності Українського народу (всіх категорій земель) — основного національного багатства. Всі такі об’єкти (в процесі здійснення комплексних національних землевпорядних робіт та інших проектно-пошукових заходів) беруться на баланс нової позавідомчої Національної земельної установи України. Визначають їх стан та обґрунтовують подальше цільове функціональне (господарське) призначення — з позиції загальнонаціональних інтересі (суспільних потреб), зважаючи на глобальні виклики і місцеві особливості.

Водночас здійснюється суцільна ревізія всіх, створюваних від початку державотворення, земельних ділянок (меж) — за їх цільовим функціональним призначенням як об’єктів цивільних прав, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб чи держави (приватна, комунальна і державна),— не залежно від фактичного та юридичного їх (ділянок) перебування й використання... Матеріали ревізії є підставою для законного підтвердження (анулювання) прав на подальше володіння, користування і розпорядження такими ділянками та на здійснення природокористування (категоріями земель як природними об’єктами) — в межах таких ділянок.

Цьому сприятиме першочергове прийняття, розроблюваного мною, законопроекту України «Про право користування природними об’єктами права власності Українського народу». Такого закону вимагає стаття 13 Конституції України, і який (закон) необхідно прийняти в комплексі з іншими — до початку проведення суцільної інвентаризації.

Зауважу, що дилема, яка постійно «точиться» в суспільстві й має характер гібридизованої проблематики та зводиться до запитань: «У чию власність мають потрапити землі (земельні ділянки — межі)?» і «Яким чином?», нами розв’язується справедливо й дуже просто.

ДІЯ ТРЕТЯ — «ВЛАСНІСТЬ»

Зокрема, реальне розмежування, на основі чинних норм Конституції України, права власності Українського народу на основне національне багатство як на природний об’єкт (земельний капітал нації) від права власності на земельну ділянку (приватна, комунальна й державна) як на об’єкт цивільних прав (земельний капітал власника земельної ділянки), автоматично розмежовує відповідні вартісні частки земельних капіталів, а заодно й рентоузгоджувальні прибутки (доходи). При цьому доведено, що вартісна частки земельного капіталу нації не може бути меншою від вартісної частки земельного капіталу власника земельної ділянки.

Наприклад, результати розрахунків свідчать, що прогнозне співвідношення між цими вартісними частками в одному гектарі сільськогосподарських угідь (ріллі) середньої якості й продуктивності в Україні становить відповідно 0,65 і 0,35. За таких умов абсолютна вартість одного гектара ріллі середньої якості й продуктивності в Україні має становити 2934 євро (1907 (0,65) + 1027 (0,35), а на час виконання основного обсягу програми звершення земельної реформи в Україні зросте в цілому — до 6412 (4168 (0,65) + 2244 (0,35) євро проти середньої величини в країнах ЄС — 8000 євро/га. І приблизно таке ж співвідношення щодо всіх інших категорій земель.

Таким чином «контрольний пакет акцій», що поправу належить нації (українському народу), відіграватиме ключову роль у разі ухвалення збалансованих рішень, виходячи з національних інтересів. Це й є одним із реальних інструментів та ще однією передумовою українського успіху. Зокрема, дає можливість виправляти й помилки поспішної приватизації та забезпечити вимоги охорони й раціонального використання земель.

Оскільки власність українського народу на землю та її природні ресурси як на природні об’єкти зобов’язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ст. 13 Конституції України), а самі об’єкти — не в однаковій мірі приноситимуть прямі фінансові прибутки (доходи) нації, перш за все, ідентифікуються й сертифікуються всі природні об’єкти, які мають природно-заповідну, природоохоронну, оздоровчу, рекреаційну, історико-культурну та іншу цінність. Також визначаються всі ділянки, що підлягають залуженню, залісненню та мають ґрунтоводоохоронне значення тощо (прогнозується всього понад 5 млн га). При цьому до всіх встановлюються адекватні (безапеляційні) регламенти (вимоги) з подальшого використання.

Усі площі (земельні ділянки) цих категорій землі, в разі використання їх не за цільовим призначенням, підлягають безпрецедентному виведенню із теперішнього стану для першочергової трансформації і прозорого та публічного знаходження їм відповідного власника-господаря.

Оскільки перелічені категорії природних об’єктів є своєрідними й неповторними — в усіх без винятку природно-кліматичних зонах України, тому їх використання має максимально узгоджуватись із відповідним статусом (національного, регіонального, місцевого значення), для чого набувається право власності (користування) на відповідні земельні ділянки (межі), а саме на:

— усі нерукотворні природні об’єкти, що мають духовну (чудотворну), цілющу й життєдайну силу, історичну пам’ять і цінність (джерела, печери, скелі, балки, долини, купелі, парки, байраки, цвинтарі, місця перебування святих, преподобних, героїв тощо) не можуть використовуватися поза божественним ? духовним призначенням і мають перебувати в безстроковому (переважно в безоплатному) користуванні громад українського християнства та інших нехристиянських громад (етнічних меншин), які постійно проживають на певній території;

— усі інші природні об’єкти, що мають природно-заповідну, природоохоронну, оздоровчу, рекреаційну, історико-культурну та іншу цінність, не можуть використовуватися поза відповідним цільовим призначенням і повинні перебувати у відповідному безстроковому користуванні (громадян, їхніх об’єднань, юридичних осіб тощо).

Лише після виконання таких першочергових заходів, стосовно окреслених категорій земель, можна вести розмову про формування (реформування) прав суб’єктів права власності на земельні ділянки — на всіх інших землях (землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Саме тому філософія нової парадигми звершення земельної реформи в Новій Україні побудована на пріоритетному праві як безкомпромісній довірі використовувати основний національний капітал нації — лише дбайливим громадянам-господарям, які водночас є співвласниками землі та її природних ресурсів — основного національного багатства і безперешкодно ставатимуть (у процесі звершення земельної реформи) повноправними власниками земельних ділянок, споживачами продуктів і продукції та активними членами місцевих громад, на території яких розміщуватимуться їхні ділянки (Рис.).

Олександер КОВАЛІВ, доктор економічних наук
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments