Стокгольм: перемога чи поразка?

Це — один із результатів розгляду газової суперечки між українським «Нафтогазом» і російським «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі.

Нагадаємо, у грудні 2017 року арбітри винесли рішення щодо частини контракту, яка стосується постачання газу.

За контрактом, підписаним у січні 2009 року, Україна мала закуповувати 52 млрд кубів російського газу щороку. Передбачалося також, що за певних обставин ці обсяги можуть бути зменшені на 20%.

Проте арбітри визнали цю умову несправедливою, і відхилили вимоги російської сторони до «Нафтогазу» виконати принцип «бери або плати», що могло б коштувати Києву 56 млрд доларів.

Водночас вони вирішили, що до кінця дії контракту у 2019 році «Нафтогаз» таки має закуповувати у «Газпрому» обсяги газу, співставні з потребами ринку. Йдеться про 4—5 млрд кубів, які Україна має купити у Росії у цьому і наступному році.

Як заявив голова НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв, імпорт щонайменше 4 млрд кубів є обов’язковим для виконання рішень Стокгольмського арбітражу.

«Рішення про купівлю є як логічним, так і обов’язковим» — сказав він. Також Коболєв вважає, що не виконувати це рішення — все одно, що «постріл собі в ногу».

В «Газпромі» ж вважають, що тепер — до кінця дії контракту, тобто до 2019 року, НАК зобов’язаний щорічно оплачувати і відбирати 5 млрд кубометрів.

Проте в уряді дещо по-іншому дивляться на перспективу повернення до імпорту російського газу. Як заявив у парламенті міністр енергетики Ігор Насалик, «уряд, затверджуючи фінплан «Нафтогазу», не розглядав можливість закупівлі російського газу».

Ще точно не ясно, на який обсяг компенсації може розраховувати українська сторона, і чи справді «Нафтогаз» може провести які-небудь виплати на адресу «Газпрому» за підсумками судового розгляду.

У НАКу пообіцяли надати відповіді на ці питання після того, як Стокгольмський трибунал винесе остаточне рішення щодо транзитного позовом української компанії, яка очікується 28 лютого 2018 року.

ДРУГИЙ ПОЗОВ

Нагадаємо, що за другим позовом, який Україна подала в Стокгольмський арбітраж 13 жовтня 2014 року, «Нафтогаз» вимагає від «Газпрому» компенсації у розмірі 16 млрд доларів.

І скоріш за все, до вирішення трибуналом транзитного спору «Нафтогаз» ніяких виплат російській стороні здійснювати не буде. Основна причина —  невизначеність щодо постачання російського газу в окупований Донбас.

Раніше комерційний директор групи «Нафтогаз» Юрій Вітренко заявляв, що «ціна обсягів, поставлених на окуповані території Росією, не законтрактовані», а також «незрозумілі самі обсяги таких поставок». За його оцінками, сума претензій по цьому пункту за станом на листопад 2017 становить 1,3 млрд. доларів. За даними НАК «Нафтогаз України», у рішенні Стокгольмського суду йдеться, що Україна не зобов’язана платити за поставки російського газу в ОРДЛО, рахунки за якими «Газпром» регулярно виставляє Україні. «Майбутні поставки на зазначені території не стосуватимуться «Нафтогазу» до припинення окупації територій на сході України. У будь-якому разі, такі поставки не будуть зараховані в щорічні контрактні обсяги»,       — зазначено в повідомленні НАК Facebook.

Тож якщо зараз «Нафтогаз» проведе будь-які виплати на адресу російського монополіста, згідно з рішенням трибуналу, існує ризик, що «Газпром» зарахує отримані кошти саме за постачання палива в ОРДЛО. У «Нафтогазі» розраховують, що лютневе рішення Стокгольмського арбітражу по транзитному позовом буде остаточним, відповідно, з усіх спірних питань з «Газпромом» буде поставлено крапку.

НАЙСКЛАДНІШЕ — ПОПЕРЕДУ

Та за великим рахунком, основні «газові» баталії між Україною та Росією ще попереду, переконані експерти.

«Грудневим рішенням Стокгольмського арбітражу «Газпром», по суті, отримав гарантії погашення боргу за зниженою ціною (ціною, що склалася в Європі) в обсязі $1,5—2 млрд. А суд зобов’язав Україну закуповувати близько треті — 5 млрд куб. м — від усього імпорту газу Україною, за рахунок закупівель у «Газпрому». Ціну цього газу ще належить узгодити, тому Україна і Росія повинні будуть відновити непрості переговори», — коментує екс-міністр енергетики Іван Плачков. Він також підкреслює, що це проблема державного рівня, за розв’язання якої відповідає уряд України. «Переговори повинні вестися на міжурядовому рівні, на рівні галузевих міністерств за участю, у тому числі, «Нафтогазу» та «Укртрансгазу», — переконаний Плачков.

Однак, на його думку, ситуація ускладнюється тим, що і без того складні відносини між компаніями ще більше ускладнилися в ході слухань у Стокгольмі.

«Сторони висували одна одній багато вимог, зокрема і необґрунтованих. Тому майбутній міжурядовий діалог буде складним. І щоб вийти з цього процесу із взаємоприйнятими рішеннями, у цих переговорах повинна брати участь уся державна машина», — каже Плачков.

ЯК ЦЕ ВПЛИНЕ НА ТАРИФИ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ?

За рішенням уряду, ціни на газ для населення повинні формуватися з огляду на «імпортний паритет», враховуючи ціни на газ на європейських хабах.

Минулого року Міненерго підрахувало, що із 5,7 млрд кубів газу, що спожило населення, від імпорту надійшло 3,7 млрд кубів.

Цього року, за словами міністра енергетики, нестача газу внутрішнього видобутку, який покривається за рахунок імпорту, становить 0,9 млрд кубів.

До кінця року уряд планує звести його до нуля завдяки збільшенню видобутку.

«Формулюючи ціну газу для населення... ми вже не будемо зв’язуватися з імпортним паритетом», — розповів у парламенті Ігор Насалик, додавши, що «комерційні структури нехай закуповують, де вважають за потрібне».

Водночас голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв вважає, що з огляду на нинішню динаміку видобутку, наростити його так швидко, як планує уряд, навряд чи вдасться.

Крім того, певну частку імпортного газу споживають підприємства ТКЕ, які виробляють тепло для населення, а отже, закладають його вартість у свої тарифи.

Та й промисловість, яка закуповує газ за ринковими цінами, закладає свої витрати у вартість продукції.

Ситуацію ускладнює і те, що ринкові ціни на газ для усіх споживачів — одне з головних зобов’язань, які взяла на себе Україна в рамках Меморандуму про співпрацю з МВФ.

Після того, як президент Порошенко зустрівся у Давосі із головою МВФ, прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що уряд веде активні переговори з фондом про «справедливу формулу» ціни на газ для населення.

За словами Гройсмана, її буде оприлюднео «як тільки зможемо знайти правильні механізми з МВФ». Водночас він наголосив, що жодних підвищень до кінця опалювального сезону не буде.

Ескперт Володимир Омельченко в коментарі «Бі-Бі-Сі Україна» зауважив,  що рішення уряду про прив’язку усіх цін на газ до імпортного паритету не потрібно скасовувати чи змінювати, бо воно дало прозорий орієнтир для українського газового ринку.

А от на самому ринку варто поширити побутових споживачів реформи, які вже відбулися на оптовому рівні.

«Штучно знижувати ціни для якоїсь категорії — це вже ми проходили. Це шлях в нікуди, бо він призведе до зростання витрат бюджету, інфляції. І населення не виграє, а програє від цього», — резюмує Омельченко.