...коли дві нації борються, то білі рукавички треба скинути.
Юрій Горліс-Горський, український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР

Ви Конституцію читали?

Про що свідчить останнє інтерв’ю голови НБУ Валерії Гонтаревої
24 вересня, 2014 - 10:53
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Нещодавно «Дзеркало тижня» опублікувало інтерв’ю голови НБУ Валерії Гонтаревої під загальною назвою «Ми узгодили з МВФ додаткові адміністративні  заходи» (DT.UA, 20.09.2014 р.). Скажу відверто, відповіді Гонтаревої на цілком слушні запитання працівників газети справляють украй гнітюче враження.

По-перше, вони засвідчують, що керівництво НБУ повністю залежне від волі та інтересів МВФ, і через це в країні запроваджено неоколоніальну модель монетарної політики.

По-друге, створюється враження, що нинішній голова НБУ не усвідомлює, що очолює особливий центральний орган державного управління, від політики якого залежить не лише стан грошово-фінансової системи, а й доля всієї національної економіки країни.

Журналісти вдало вжили термін «сорокабанківщина», зауваживши при цьому, що,  незважаючи на перманентні наради з керівниками 40 найбільших банків, у країні «досить успішно функціонує чорний доларовий ринок», а курс гривні не «плаває», а демонструє неприпустиму й руйнівну волатильність.

Голова НБУ на це відповіла: «Дотепер у нашій країні, на жаль, склалося так, що 23 роки курс валют був священною коровою». Таким чином піддається сумніву  конституційний імператив прямої дії, а саме — ст. 99, у якій сказано: «Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України».  Ця конституційна норма закріплює ключову стратегічну прерогативу, неухильне дотримання якої гарантує стабільність не лише грошово-фінансової системи, а й економічний спокій внутрішнього ринку, стабільність платіжної системи й зовнішніх розрахунків.

•  Зрозуміло, що забезпечення стабільності національної грошової одиниці передбачає запровадження фіксованого курсу. Однак МВФ і Світовий банк заперечували можливість і необхідність запровадження фіксованого курсу в Україні. Тому всі попередні керівники НБУ, хоча й перебували під впливом Вашингтонського консенсусу, вимушені були йти на певні хитрощі й паліативи, щоб виконати вимогу Основного Закону держави. В країні не діяв (бо не був офіційно заявлений) повноцінний фіксований курс гривні. Водночас до лютого 2014 року на вітчизняних теренах не було запроваджено гнучкого (плаваючого) курсу гривні. 

Попередні очільники НБУ не йшли на таку авантюру, оскільки добре розуміли, що йдеться про стабільність гривні, а отже, про нормальне функціонування внутрішнього ринку, сталість цін, недопущення нездорового ажіотажу вкладників банків тощо.

•  Однак нинішній голова НБУ засуджує валютно-курсову політику всіх своїх попередників: «Утримуючи фіксований курс (?) гривні до долара США, ми входимо в протиріччя з принципами ринкової економіки та позбавляємо її автоматичного стабілізатора, яким є курс національної валюти». Що насправді являє собою «ринковий автоматизм» курсу гривні (яка за кілька місяців обезцінилася майже удвічі),  одразу ж відчули всі — банки, широкий загал, внутрішній ринок, соціальна сфера і кожен житель зокрема.

Валютно-курсова політика, здійснювана з моменту запровадження так званого автоматичного стабілізатора у формі плаваючого курсу,  демонструє безперервно зростаючий руйнівний потенціал. Гонтарева, між тим, спокійно констатує: «Коли  я назвала у Вашингтоні цифри, кажучи, що в нас відплив (депозитних коштів. — Т.К.) приблизно 30%, ніхто ні у Світовому банку, ні у МВФ не вірив, що в такій ситуації банківська система взагалі може вижити».

•  Про офіційне визнання неоколоніальної моделі монетарної політики переконливо свідчить весь зміст відповідей нинішнього голови НБУ. Зокрема викликає сум і безнадію такий пасаж: «На сьогодні, перебуваючи під програмою Міжнародного валютного фонду, скажу чесно, ми навіть не напружувалися — всі макроекономічні розрахунки  взяли у МВФ. Та й Мінфін перебуває під програмою МВФ — він теж користується  їхніми прогнозами». Далі Гонтарева висловлює надію, що при формуванні грошово-кредитної політики «ми не залежатимемо від будь-яких прогнозів Міністерства економіки, від того, хто розраховує бюджет». Тобто керівництво НБУ буде й надалі «не напружуватися», бо за нього думають й прогнозують зарубіжні порадники. 

Про абсолютну залежність монетарної політики Центрального банку від волі МВФ також показово свідчать основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік. У цьому документі насправді йдеться про основні засади антиінфляційної політики, хоча інфляція — це інструмент фінансового перерозподілу. Це — своєрідний термометр. І боротися слід не з його показниками, а системно оздоровлювати економічний організм, здійснюючи ефективну грошово-кредитну політику. Нобелівський лауреат Пол Кругман застерігає проти сліпо догматичної боротьби з інфляцією, яку настійно проповідує МВФ: «Фатальне зменшення інфляції значно утруднює відновлення економіки. Наша мета має бути протилежною».

•  Також васальні стосунки керівництва НБУ і МВФ демонструє рішення Ради НБУ від 11.09.2014 року, №27, зокрема пункт 6 цього рішення: «Рекомендувати Національному банку спільно з Кабінетом Міністрів України за умови подальшого поглиблення політичних та економічних ризиків, дестабілізації ситуації на валютному ринку та поглиблення девальваційного тиску на національну грошову одиницю порушити перед Міжнародним валютним фондом питання необхідності та можливості гнучкого виконання Національним банком України зобов’язань щодо збільшення рівня золотовалютних резервів до кінця 2014 року» (розрядка наша. — Т.К.). Таким чином українська влада змушена принизливо просити надати їй можливість хоча б в мінімальній мірі розпоряджатися державним валютним резервом.

А в інтерв’ю В.Гонтарева додатково інформує, що чергова місія МВФ зглянулася,  й «Національний банк поки що більше не буде зобов’язаний купувати валюту». А для широкого читача від себе додам — ідеться про так звані міжнародні резерви, рахунки яких перебувають на теренах США, і куди НБУ зобов’язаний перераховувати доларові прибутки Української держави. 

А на зауваження журналістів, що так звані чисті міжнародні резерви та їхній реальний обсяг — великий секрет, голова НБУ видала таку тираду: «У нас усі резерви  не просто ліквідні, а високоліквідні. У нас резерви  всі аудовані МВФ уздовж і поперек... Якщо вас не влаштовує  ні їхній рейтинг, ні думка МВФ, ні висновки «великої аудиторської четвірки», то тоді вам мої запевнення не потрібні». Хіба ж можливо читати такі сентенції спокійно? Перша реакція: при такому керівництві Центральним банком фінансова система (а отже, і вся економіка) країни — у великій небезпеці.

Далі в інтерв’ю нинішній керівник Центрального банку держави повідомляє,  що вже узгоджено з МВФ додаткові адміністративні  заходи, які запроваджуватимуться на ринку. «Хочу поділитися з вами радістю. Цього тижня в нас до роботи приступає технічний асистанс. Від допомагатиме нам робити інфраструктуру ринку». Йдеться про те, що фахівці МВФ допоможуть вибудувати міжбанківський ринок обміну валют.

На всі спроби журналістів звернути увагу керівника НБУ на наявність махрового тіньового (доларового) ринку, зумовленого запровадженням  (під диктовку МВФ) плаваючого курсу гривні,  змістовної відповіді не почули.  Фраза «потрібно якось з цим боротися».

•  І коли прозвучала уточнююча журналістська репліка: «З населенням чи з чорним ринком?»,  відповідь була неочікуваною: «Чорним ринком нехай силовики займаються. Ми ж відповідаємо за  білий і сірий ринки». І коли знову один із журналістів зауважив: «Ви, схоже, стимулюєте чорний ринок»,  реакція керівника НБУ була такою, яку важко зрозуміти, навіть прочитавши декілька разів: «Ви хочете, щоб ми закрили банки, які займаються відмиванням, і при цьому ще й ліквідували чорний ринок? Вважаю, що це завдання не НБУ, а парафія міліції, прокуратури, СБУ».

Очевидно, в даному контексті переплутали причину появи на вітчизняних теренах тіньового доларового ринку, якого Україна не знала за всі роки незалежності, з наслідками. А причина одна — непродумане (на моє переконання) авантюрне  запровадження плаваючого обмінного курсу.

Газета «День»  опублікувала (4-5 липня) мою статтю «Чому монетарна політика НБУ протидіє національним інтересам?», в якій я навів статистку про те, що переважна більшість держав (44) успішно користується  фіксованим валютним курсом; також велика кількість країн (35) демонструють практику «керованого плавання», тобто регульованого в рамках визначеного валютного коридору (відхилення не більш ніж 5%) курсу.

•  Украй небезпечним прецедентом може стати обіцяне керівником НБУ запровадження інституту маркет-мейкерів. Тобто лише 15 банків  (із 178 діючих) «матимуть доступ до інтервенцій Національного банку».  Можна сміливо прогнозувати, який імпульс це дасть, знову ж таки, чорному ринку та корупції в банківській сфері. 

Коли журналіст поставив  уточнююче запитання:  «Російські банки будуть маркет-мейкерами?», відповідь була уже традиційно неочікуваною. «У нас немає поняття «російські банки». У нас є українські банки  з російським капіталом».

Помиляєтесь, шановна Валеріє Олексіївно. Нині в нас функціонують російські банки з українським капіталом. Депозитні вклади наших співвітчизників, активне рефінансування російських банків із боку НБУ, розміщення українських цінних паперів — усе формує наявний капітал російських банків. І є вагомі підстави підозрювати деякі з них у фінансуванні терористичних та сепаратистських угруповань на Донбасі.

•  Настав час кричати SOS! В Україні утверджується неоколоніальна модель монетарної політики. Таким чином, наша держава втрачає найменшу самостійність у плануванні та здійсненні грошово-фінансової політики.

Трохим Ковальчук, член Ради НБУ, заслужений діяч науки і техніки України


ДО ТЕМИ

Iнвесторам на замітку!

Національний банк із 23 вересня заборонив проведення розрахунків у іноземній валюті по імпортних операціях без ввезення товару на територію України. Про це йдеться в Постанові регулятора від 22 вересня, № 591. Крім цього, НБУ заборонив валютні платежі за імпортними договорами, за якими продукцію було ввезено на територію України і яка пройшла митне оформлення на підставі ввізної декларації, якщо дата оформлення цієї декларації перевищує 180 днів. Також заборонено повернення за кордон коштів іноземних інвесторів, отриманих від продажу цінних паперів українських емітентів за межами фондових бірж, крім державних облігацій України. Заборонено повернення за кордон коштів іноземних інвесторів, отриманих від продажу корпоративних прав юридичних осіб, не оформлених акціями, і повернення за кордон дивідендів іноземних інвесторів, крім дивідендів із цінних паперів, що обертаються на фондових біржах. Крім цього, регулятор заборонив проведення валютних операцій на підставі своїх індивідуальних ліцензій, окрім розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України юридичними особами. Постанова набирає чинності з 23 вересня.

Газета: 
Рубрика: