Як здобути Iмунітет?

Українська економіка хворіє. Вбитий роками невдалих реформаторських експерементів імунітет призвів до того, що ми підхоплюємо чи не всі лихоманки близьких і навіть далеких до нас держав, і часто «злягаємо» на дно. А паразитарна за своєю природою кланово-олігархічна система забирає сили і шанси на зростання. Це короткий анамнез ситуації, жертвою якої ставали чи не всі уряди незалежної України.

Схоже, що Кабінет міністрів Дениса Шмигаля — не виняток.

Учора, коли номер «Дня» готувався до друку, вже стало відомо, що програму дій Кабміну депутати таки відправлять на доопрацювання. Про це, зокрема, заявив депутат від провладної партії та голова комітету Верховної Ради з питань фінансової і податкової політики Данило Гетьманцев. Депутатів знову , як і місяць тому, не влаштувала «якість документу».

«У Ради є чітка позиція щодо цієї програми. Ми будемо відправляти її на доопрацювання. Я не думаю, що є якісь сумніви у цьому. Тому рішення буде прийнято у четвер. Не влаштовує сама програма. Якби ви її відкрили, то побачили, що на 9 сторінках є набір певних слоганів, певних гасел, певних ідей, з якими з одного боку важко не погодитися, однак реалізації цих ідей не визначена у цій програмі. Тому ми вважаємо, що над нею варто ще попрацювати», — пояснив Гетьманцев.

Нагадаємо, що йдеться про так би мовити дорожню карту, яку уряд мав розпланувати та чітко прописати і впродовж каденції виконувати.

Без ухвалення програми парламентаріями Кабмін Дениса Шмигаля не матиме річного імунітету і він ризикує піти у відставку раніше.

Уряд зареєстрував у Верховній Раді проєкт постанови №3330 «Про Програму діяльності Кабінету міністрів України» ще 13 квітня. За словами прем’єра Дениса Шмигаля, документ був реалістичним і передбачав відновлення економічного зростання. Відповідно до тексту програми, до пріоритетних регіональних напрямків діяльності Кабміну належали: формування ефективного місцевого самоврядування та органів державної влади на новій територіальній основі, оптимізація системи територіальної організації влади на місцях, удосконалення адміністративно-територіального устрою.  Але ряд комітетів ВРУ відмовилися рекомендувати програму уряду до розгляду в сесійній залі і відправили на доопрацювання. Після півторамісячної роботи, в тому числі з експертними та аналітичними групами різних асоціацій, уряд повернув програму до парламенту, але підкріпивши документ ... Планом порятунку економіки, де на 84 сторінках тексту розписав по-пунктах основи економічної та фінансової політики, які збирається втілювати. В документі мало цифр, але як стверджують експерти, є напрямки, куди уряд Шмигаля буде «штовхати» економіку. І як відзначають експерти, з якими поспілкувався «День», є багато цікавого та цінного, але все ще під великим питанням залишається, чи не залишаться ці «правильні речі» лише деклараціями. 

«День» попросив експертів оцінити напрацювання уряду та допомогти КМУ «доопрацювати програму». Правильно визначений діагноз — це половина успіху в боротьбі з проблемою, тому питання, від яких ми пропонували відштовхнутися, даючи рекомендації:  1) від чого Україну треба рятувати? питання 2)         чим це лікується? і 3) як найняти кваліфікованих «лікарів»?

«ДІЇ РОЗХОДЯТЬСЯ З ДЕКЛАРАЦІЯМИ»

Григол КАТАМАДЗЕ, президент Асоціації платників податків України, член наглядової ради Української ради бізнесу:

— Програма діяльності Уряду викладена на кількох десятках сторінок. Аналізувати їх детально в рамках невеликого коментаря складно, але коли йдеться про порятунок країни, необхідно приймати трохи інші заходи, ніж викладені в цьому розлогому, красиво оформленому документі.

Рятувати необхідно українську економіку, український малий і середній бізнес! Потрібно створювати відповідні умови для його розвитку. У цій програмі все є, починаючи від податку на виведений капітал і закінчуючи в черговий раз створення Служби фінансових розслідувань. Все ніби закладено, питання, як це буде реалізовано? Те ж саме було закладено і в програмах минулих урядів, але ми з кожним днем все гірше і гірше живемо.

Я думаю, що рецепт порятунку української економіки — це прийняття нових Податкового та Митного кодексу, справжнє реформування відповідних структур. Йдеться про нефасадне і не на догоду міжнародному валютному фонду, а реальне реформування.

Наведу один приклад, на який уряд не має відповіді. В умовах пандемії Міністерство охорони здоров’я України в розпал карантину замовило українським виробникам захисні засоби. Виробники дістали з власної кишені гроші і виробили продукцію. Але потім Мінохоронздоров’я відмовилося її купувати. Одночасно з цим уряд України прийняв рішення заборонити експорт захисних засобів, вироблених в Україні, і на минулому засіданні продовжили до 1 липня цю заборону!

Так неможливо розвиватися українському бізнесу. Якщо свій же уряд не хоче закуповувати в українського виробника відповідний товар, який за його ж замовлення і був виготовлений, то дайте можливість цьому бізнесу експортувати його! Є велика кількість пропозицій, щоб українські виробники отримали валюту і розширювали своє виробництво.

Ось це ніяк не відображено в програмі Кабінету міністрів. Вони можуть приймати на папері гарні програми, але реальні кроки суперечать будь-якій логіці, в тому числі і тих програм, які вони самі приймають.

«РЯТУВАТИ ЕКОНОМІКУ ТРЕБА ВІД НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ»

Володимир ПАНЧЕНКО, економіст, директор «Агентства розвитку Дніпра»:

— В напрацьованих урядом планах я побачив багато позитивних речей. Йдеться, найперше, про стимулювання розвитку інфраструктури економічного зростання    — зокрема індустріальних парків; обмеження імпорту на час дії карантинних заходів, фінансування тимчасової вимушеної непрацездатності підприємств в умовах карантину; суттєва підтримка експертно-кредитного агентства України та пріоритет в просування національного виробника за межами країни. 

Загалом, сам підхід, коли уряд формує плани з розподілу на короткострокові, середньострокові і довгострокові тренди вважаю правильним. Раніше уряди мали фантазійні індикатори в Програму дій, на які потім не зважали при складанні навіть плану заходів. 

Але разом з тим я не побачив в програмі, що збирається роботи уряд з проблемою кредитного голоду української економіки?  З одного боку, це проблема, нібито, Національного Банку України, який у нас, чомусь, в статусі «священної корови». Але страждає від цього економіка. За нашими підрахунками, банки недокредитовують економіку більше ніж на трильйон гривень. І це йдеться про мінімально необхідний рівень підтримки, який необхідний українському бізнесу, щоб бути конкурентним в глобальних умовах.

Тому, коли ви питаєте про те, від чого рятувати, то для мене відповідь очевидна, від Нацбанку. 

Також, мене насторожила інформація, що в меморандумі з МВФ уряд бере зобов’язання не вдаватись до обмежень міжнародної торгівлі — ні тарифних ні нетарифних. Хоча якраз в плані порятунку економіки проблема антидемпінгу та нечесної конкуренції з виробниками країни, які дотують свій бізнес, прописана досить чітко.

«УКРАЇНА — І УКРАЇНЦІ — МАЄ ВИСОКУ СИЛУ ВИЖИВАННЯ»

Андрій ДЛIГАЧ, доктор економічних наук, генеральний директор Advanter:

— Україна відверто не готова до глобальних викликів. І пандемія — це лише один з них. Українська економіка надто сильно залежить від імпорту з Китаю та експорту в ЄС, від цін на сировину і альтернативних логістичних шляхів. Україна енергетично неефективна. Ми не готові до глобальних екологічних змін, фактично на рівні держави прогавили суттєве зниження водозабезпеченості та підняття на північ субтропиків, що зрештою у зв’язку із фактичною руйнацією іригаційної системи на півдні впливає на зниження врожайності.

Україна є крихкою державою із слабкими інститутами. Населення патерналістські налаштовано, орієнтовано на архаїчне трактування цінностей добробуту, безпеки і справедливості, замість відповідальності, розвитку, співдії.

Олігархізація економічного, медійного та соціально-політичного простору лише посилюється, але навіть серед олігархів проукраїнсько налаштовані віддають позиції проросійським групам впливу (особливо це можна побачити по медійній сфері).

Система справедливості — в широкому розумінні правоохоронної системи, судів — дискредитована і майже відсутні позитивні сигнали щодо її радикальної трансформації.

Демократичні ліберальні сили атомізовани, накопичена втома та недовіра.

Громадянське суспільство розшаровано, не має системного впливу.

Позитивні інтенції президента не спираються на стратегічну візію, стратегію і політики, відсутня професійна команда як в самого президента, так і в інших владних інституціях.

«Лікування» можливе симптоматичне і системне. Системне лікування — це визнання, що існуюча держава не може бути реформована. Вона побудована на хибних пострадянсько-олігархічних засадах. І відповідно державу в Україні потрібно будувати наново.

Гідра олігархічної влади не може бути зруйнована лише прозорими державними закупівлями чи реформою держслужби. Позитивні точкові зміни «з’їдаються». Реформатори — такі як Олександр Стародубцев, Оксана Маркарова, Руслан Рябошапка, Лана Зеркаль, Макс Нефйодов, Єгор Фірсов (та навіть Олександр Ройтбурд!) відправляються у відставку, а позитивні зміни «відіграються» назад.

Замість відрубаної голови Гідри з’являються закони на кшталт 1210.

Симптоматичне лікування у вигляді точкових змін не працює. І це стало очевидно ще у 2016 році. Отже, ми втратили час і отримали ще слабшу державу з розчаруванням і втомою.

На що ж можна покладати надію? Україна — і українці — має високу силу виживання. І підприємливість, яка завжди рятує економіку і суспільство від держави.

Отже під час фазового переходу і очікування глобальних трансформацій Нового світу в України з’являється шанс заявити власну модель, а не триматися за обмеження. Перестати звинувачувати МВФ, СОТ, ЄС у власній неспроможності бути конкурентноздатною. А запропонувати сильні кроки.

Перезавантаження судів. Творення нової системи інститутів виконавчої влади — компактних, сервісних, професійних. Приватизація. Ліберальна податкова реформа і запровадження справжнього ринку землі із допуском міжнародних інвесторів. Це важливо, оскільки саме пріоритет приватної власності дозволить відновити громадянську спільноту і зруйнувати ураїнський патерналізм.

Чи може це зробити чинна влада? Поки що так, але лише у відкритий спосіб, залучивши до творення нової стратегічної візії країни широке коло громадських експертів, взявши на себе модераційне лідерство. В тому числі отримати чіткі сигнали (як на рівні угод, так і на рівні дій) від олігархів щодо готовності працювати на міжнародні рейтинги країни, відійти від політичного і медійного впливу, посприяти створенню умов рівного доступу на ринках.