Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

«За смак до життя»

Корона «Дня» — військовим, які гідно воювали, а тепер гідно повертаються до мирного життя
26 грудня, 2015 - 10:38
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Повернення з війни додому — складний і тривалий процес. Бійці розповідають, що подеколи ти вже кілька місяців вдома, а твоя свідомість ще на передовій. Процес адаптації часом видається непростим як для воїна, так і для його родини. З багатьох причин. У декого з бійців війна так загострює відчуття справедливості, що, повернувшись до звичного життя, їм не сила терпіти найменшу фальш, найменші прояви несправедливості. У деяких пережиті трагедії відбивають радість і сенс життя. Історій безліч. Психологи говорять, що повернення тих, хто воював і воює нині, до звичного життя може забрати десятки років. Але є історії, які справді надихають і дають розуміння, куди варто рухатися тим, хто повернувся з війни. Як влучно написав хтось у «Фейсбуку», не воїни мають адаптуватися до мирного життя у суспільстві, а суспільство має адаптуватися до тієї планки, яку встановлюють наші воїни.

Олександр Чалапчій був мобілізований до кіровоградського 34-го батальйону територіальної оборони, втратив обидві ноги під час так званого перемир’я 28 серпня біля Горлівки — потрапив під мінометний обстріл. Його фото, де він стоїть на двох протезах ніг, а на обличчі — широченна усмішка, вражає. 28-річний боєць, батько двох дітей, не лише повернувся до звичного життя, а й пішов далі. Не так давно він започаткував власний бізнес — на державні компенсаційні 300 тисяч гривень відкрив цех з виробництва солом’яних брикетів. При цьому продовжує викладати у технікумі та працювати на виробництві газових котлів. Встигає допомагати і родинам загиблих побратимів.

БОЄЦЬ 34-ГО БАТАЛЬЙОНУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ОЛЕКСАНДР ЧАЛАПЧІЙ / ФОТО З «ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ ОЛЕКСАНДРА ЧАЛАПЧІЯ

Військовий Олексій Гаврись із позивним «Фокстрот» зумів організувати школу танго фактично на передовій. А після демобілізації запрошує побратимів на безкоштовні уроки у Києві, у своїй власній школі Aliento del Tango («Подих танго»), вважаючи це найкращою реабілітацією та адаптацією.

Або історія «кіборга» Сергія Танасова (позивний «Танас»), який після «безцінного досвіду» боїв у Донецькому аеропорту, де отримав поранення, зараз не лише продовжує військову службу, а й став депутатом міської ради Миколаєва. Хоче змінювати країну не лише на передовій.

Нещодавно в Києві двоє ветеранів АТО відкрили заклад Pizza Veterano, де піцу готують виключно демобілізовані воїни. Засновник закладу Леонід Остальцев сам пройшов війну у складі 30-ї окремої механізованої бригади, тож розуміє, як інколи складно повернутися до мирного життя. Новина про цей заклад сколихнула Інтернет — і до закладу потягнулися відвідувачі. Люди оплачують десятки піц, які просять передати у військовий госпіталь, на вокзал бійцям, що приїжджають до Києва, та просто воїнам, які заходитимуть до закладу.

Ці історії різні, але їх об’єднує відчутний смак до життя. Люди пережили війну, а повернувшись додому, з головою занурилися у мирне життя. Ставити перед собою завдання, втілювати їх у життя, бути цілеспрямованими і відповідальними, а головне — любити і цінувати життя тут, у тилу, не менш важливо, ніж там, на передовій. Нехай ці історії надихають!

Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»
Газета: