Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівських премій

«Безліч всесвітів різних...»

Молодий театр подарував глядачам виставу-експеримент «Гагарін і Барселона»
8 лютого, 2017 - 10:16
МАРИНА КОШКІНА ТА ІГОР ЛАГАЙ У ВИСТАВІ «ГАГАРІН І БАРСЕЛОНА» / ФОТО ВІОЛИ СОКОЛАН

Літературною основою постановки стали оповідання сучасних українських авторів — Любка Дереша («Тату, Ваш син — вегетаріанець»), Сергія Жадана («Територіальні води її ванни»), Юрія Винничука («Ще один гарний день»), Євгенії Кононенко («Поцілунок у сідницю», «Два квитки до опери»).

Вистава йде в рамках проекту «Про-ЗА— Театр». А здійснили постановку сучасної української прози молоді режисери — Марі Акопян, Марія Лук’янова, Лідія Філовська, Ілля Полоз, Наталія Сиваненко, які працювали  під керівництвом Андрія Білоуса.  Дійство, розігране на мікросцені Молодого театру, провокує балансувати глядацькі емоції — від глибинних переживань до радості, від співчуття —  до іронічних сплесків, від відчуття неминучої трагедії — до живого, щирого сміху.

«Гагарін і Барселона» — це низка побутових історій, які, зрештою, спонукають звернути увагу на головне, цінне і навіть потаємне. Персонажі вистави неначе перебувають на одній території, живуть в одному будинку, у віконцях  якого час від часу то запалюють світло, то його гасять. Але, разом із тим, у кожного з них своє небо, своя мрія, своє життя — свій, неповторний Космос. Врешті-решт, кожне життя в цьому будинку — це окремий Всесвіт, наповнений мріями, діями і, звісно, любов’ю.

Героям доводиться наважуватися на рішучі кроки, не боятися життя, інколи робити дурниці або  навіть здійснювати подвиг — зворушливий або комічний. Чи ж то не подвиг сидіти зі своєю онукою, любити її до безтями, цілувати в сідниці, поки її мати, котра уявила себе талановитою художницею, вештається із коханцями? Або сповістити батькам, заздалегідь знаючи їхню реакцію, що маєш намір стати вегетаріанцем... Або викрасти чоловіка, вдаючись навіть до чаклунства. Врешті, захопити літак, щоб кохана змогла втілити дитячу мрію — побачити Барселону?

Іноді герої є смішними та недолугими, але вони впевнено, не боячись оступитися, ідуть до своєї мети... Чого варто рішення подарувати літнім людям квитки до опери, щоб у цей час зустрітися у їхній квартирі з коханцем, або запросити двох чоловіків до ванни, щоб розібратися, хто з них миліший...

Стрижневою є історія за оповіданням Руслана Горового «Гагарін і Барселона», яке дало назву цій виставі. Адже її герої рефреном з’являються протягом усього дійства. Гагарін (Ігор Лагай) — хлопець-двірник, якому пощастило бути тезкою легендарного першого космонавта і який мріє літати... Через сумні обставини Юркові це не вдалося... Зате Гагарін зустрічає кохання — дівчину (Марина Кошкіна) на дивакувате прізвисько Барселона, яке вона сама вигадала, граючись зі своєю мрією — побачити Барселону й улюблену її батьками архітектуру Гауді, якого, до речі, за життя також вважали диваком. Із того часу Юра починає жити її мрією, а разом із тим, і собі стати ближчим до неба. Як у прямому, так і метафоричному сенсі. Хоча намір і не вдається, історія захоплює відчайдушністю молодих людей, їхнім запалом, сміливістю, навіть мужністю у ставленні до життя.

Із непідробленою щирістю у виставі грає молодь — Анна Бащева, Олексій Нежурко, Марія Пустова, Олександр Ромашко, Іванна Бжезінська та інші. Додаткового шарму виставі надає взаємодія молоді з досвідченими та відомими акторами — Тетяною Стебловською, Ярославом Гаврилюком, Іриною Свєтляковою, Надією Козленко та  Іриною Кравченко. Постійно перебуває на сцені Валерій Шептекіта: то він харизматичний безхатько, то епатажний оповідач, то активний учасник історій.

Окрім сценографії — будинку, влучно створеного художником Борисом Орловим, у кожній сцені вистави автори працюють із предметами-символами, які характеризують їхній психологічний і навіть фізичний стан. Гагарін грається із саморобним літачком, Барселона, щоб втамувати біль від спогадів про втрату дитини, в розпачі бере до рота дитячу соску...

Органічним є  музичне рішення вистави — саундтрек із пісень сучасного молодого українського гурту Viviеnne Mort. Здається, композиції «Голубка», «Лети» або «Риба» писалися навмисне для вистави «Гагарін і Барселона».

Після перегляду вистави спадають на думку слова Василя Симоненка: «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних». І є у цих всесвітах все: життєві драми, втрачені надії, абсурдність, іронія, а ще — неабиякий кураж, драйв від такого різного і непростого життя...

Наступний показ вистави відбудеться 21 лютого.

Олена ВАРВАРИЧ, театрознавець
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments