Босх і його шлях до світла

У центрі проекту «Спокуси Ієроніма Босха» — одна з найбільш ранніх копій знаменитого триптиха «Спокуса святого Антонія». Картину датують початком XVI століття, ймовірно, її створили у майстерні художника. Роботу Богдан Ханенко придбав у Мюнхені на початку ХХ століття, і сьогодні вона належить до колекції київського музею. Інших творів Босха або копій з його картин в українських музеях немає.

Кілька років тому твір забрали на реставрацію, яка досі не завершена. Тому зараз гості музею мають унікальну можливість побачити роботу в процесі реставрації, ще й після перерви. Привід для виставки вагомий: протягом 2016 року світ відзначав 500-річчя від дня смерті майстра Північного Відродження.

ТРАВМОВАНА КАРТИНА

Куратор виставки, заступник генерального директора з наукової роботи Музею Ханенків — Олена Живкова — подає історію реставрації триптиха, як детектив. «Багато років робота «Спокуса святого Антонія» «хворіла». Причому дуже дивним чином. Дві стулки «хворіли» хронічно, на них виникали здуття, постійно були загрози осипу, й ми регулярно з цим боролися. Також стара рама розсохлась і вимагала реставрації», — згадує Олена Живкова. Зрештою, дирекція музею ризикнула і дозволила зняти твір з експозиції, щоб приступити до ґрунтовної реставрації. Музей Ханенків долучився до Bosch Research and Conservation Project — міжнародного дослідницького проекту, який почався 2010 року і охопив музеї, у чиїх колекціях є твори Босха або їхні копії.

Перші дослідження, проведені бюро науково-технічної експертизи «АРТ-ЛАБ», завели музейників у глухий кут. Виявилось, що дві стулки триптиха написані не на дереві, а на полотні. Проте ані Босх, ані його майстерня на полотні ніколи не писали. Невже «київський» триптих виявився пізньою копією? Щоб прояснити ситуацію, твір віддали до Національного науково-дослідного реставраційного центру України (ННДРЦУ).

Виявилось, фахівців збила з пантелику давня робота реставраторів. Більше того, вона й спричинила «хворобу» двох стулок триптиха. «На початку ХІХ століття серед реставраторів було модним переносити роботи, написані на дошках, на полотно. Це дуже небезпечний, складний і, як тепер бачимо, безглуздий процес, який руйнує шар фарби. Це травмує роботу, — каже заступник генерального директора з науково-реставраційної роботи ННДРЦУ Тетяна Бичко. — Усі частини триптиха, як показують наші дослідження, написані одним майстром. Проте їхній стан дуже відрізняється. Коли роботу переносили з дошки на полотно, неминуче відбувалася деформація. Права стулка (не перенесена на полотно. — Авт.) майже в ідеальному стані, й наскільки бугристим і фактурним став живопис на двох інших стулках! Ці втрати, гадаю, виникли в результаті згаданого перенесення. Але знаю приклади, коли після таких дій картину втрачали взагалі. У нас, вважаю, ідеальний стан роботи після такого процесу, збереглась більша частина авторського живопису».

МИТЕЦЬ-НЕВИДИМКА

Парадокс у тому, що деякі дослідники досі не впевнені, хто створював картини, приписувані Босху (до речі, справжнє ім’я художника — Єрун ван Акен). Єдиний достеменний факт з його біографії — помер 9 серпня 1516 року в нідерландському місті Гертогенбос. Про деякі події з життя Босха, особливості живопису початку XVI століття і тлумачення образів з його картин на виставці у Музеї Ханенків можна дізнатися з інфографіки. При її підготовці музейники вивчали джерела англійською, німецькою, французькою, португальською, іспанською, польською, нідерландською мовами, бо сучасних матеріалів з теми українською або російською фактично немає.

«Коли почали роботу з джерелами, дуже зраділи: «Ура! Літератури багато, зараз її дослідимо й знатимемо про Босха все!» А коли почали її вивчати, жахнулися. Зрозуміли, що єдиної думки навіть з приводу того, чи писав Босх «твори Босха», немає, — ділиться Анастасія Мацело, завідувачка наукового відділу західноєвропейського мистецтва Музею Ханенків. — Існує думка, що справді був Ієронімус Босх з Гертогенбоса, але також є версії, що картини, приписувані йому, створювали кілька людей».

Музейникам вдалось глибше відстежити історію копії «Спокуси святого Антонія», що потрапила до Києва. На початку досліджень було зрозуміло лише те, що це — копія роботи Ієроніма Босха, оригінал якої зберігається в Лісабоні, твір Богдан Ханенко придбав не пізніше 1911 року. Під час вивчення архівів дізналися, що вперше триптих згадувався як власність «лікаря Гюмбаля». Фахівці припускають, що мався на увазі психіатр Анрі Гімбай, чию колекцію 1905 року продали на аукціоні в Амстердамі. А Богдан Ханенко придбав триптих за п’ять років у мюнхенського арт-дилера Юліуса Бьолера.

Оригіналом триптиха «Спокуса святого Антонія» називають роботу з колекції Музею старовинного мистецтва в Лісабоні. «По-перше, лісабонський оригінал набагато більший. По-друге, там окремі дрібні деталі зображено з більшою ретельністю. Це стосується не значних фігур, а, головним чином, маленьких чоловічків на периферії композиції, — розповідає Олена Живкова. — Ретельність Босха у зображенні деталей вражає. У нашому творі вона не така, тому кажемо, що це, напевно, твір майстерні. Але після того, як майстерня виготовляла репліки, з них знову писали репліки, а потім — ще. І цінність твору обумовлює те, наскільки далеко він відстоїть від майстерні Босха».

НЕСТРАШНІ ЧУДОВИСЬКА

Ще одна складова виставки — низка гравюр XVI — XVIII століть із колекції Музею Ханенків. За образами і тематикою вони пов’язані зі спадщиною Босха. Власне, одна з експонованих гравюр — теж про спокусу святого Антонія. Її у XVII столітті створив Франц ван дер Вінгарде за картиною Давіда Тенірса ІІ.

«ОПЕРАЦІЯ З ВИДАЛЕННЯ КАМЕНЯ, АБО ЧАКЛУНКА З МАЛЛЕГЕМА».  1559 Р. ЗА МАЛЮНКОМ ПІТЕРА БРЕЙГЕЛЯ-СТАРШОГО

«Ми представили ранні роботи видавництва Ієронімуса Кока. Зокрема в експозиції є гравюри за роботами двох геніїв, які наслідували Босха, — Пітера Брейгеля-Старшого і Давіда Тенірса. В інфографіці показано прямі цитати з творів Босха, які зустрічалися у цих авторів. Але хоча цитати прямі, Брейгель і Тенірс були людьми іншого часу, іншої вдачі, й кожен вносив своє в ці сюжети. А разом все це розширює тему Босха», — пояснює завідувачка наукового відділу графіки Музею Ханенків Олена Шостак.

Після виставки реставрацію «Спокуси святого Антонія» продовжать. Музейники і далі досліджуватимуть історію «київського» триптиха. Так само не зупиняєтья Bosch Research and Conservation Project. Як створювались картини, котрі приписують Босху, — дослідження цього питання, певно, триватимуть роками, і не факт, що відповідь на нього колись знайдуть.

«Я довго не розуміла, чому твори Босха, де образи складаються з такої кількості жахливого, ніколи не виглядають страшними. Жаху немає. Гадаю, це тому, що самому Босху було не страшно, бо він бачив світло, — розмірковує Олена Живкова. — Кожен із нас завжди прагне до світла. Той, хто на цьому шляху зберігає стійкість, себе, свою особистість, це світло знаходить. Про це й триптих «Спокуса святого Антонія», і взагалі вся творчість Босха». Постать художника вкрай розмита історією, але що з того, коли його картини багато століть дарують людям віру у світло?

Виставка «Спокуси Ієроніма Босха» триває в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків до 6 березня.