Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Київ – Париж у драматичному діалозі

Уперше п’єсу «Майдан Інферно» (Майдан потойбіч пекла) Неди Нежданої представлено на фестивалі «Європа театрів» у Домі Європи і Сходу у сценічному прочитанні Крістофа Фетріє
16 квітня, 2015 - 12:33
«МАЙДАН ІНФЕРНО»
ФРАНЦУЗЬКІ АКТОРИ ВПЕРШЕ ВИКОНУЮТЬ УКРАЇНСЬКУ П’ЄСУ «МАЙДАН ІНФЕРНО» НЕДИ НЕЖДАНОЇ У ПЕРЕКЛАДІ ФРАНЦУЗЬКОЮ

Дім Європи і Сходу (французькою МЕО) — це особливий театральний центр, який спеціалізується на сучасному театрі і новітній драмі Східної Європи і Центральної Азії.  МЕО має кілька напрямів діяльності — це і видавництво Еспасд’ен Інстан (Простір Миті), яке друкує сучасну драму, переважно східноєвропейську. Його співзасновники Домінік Долм’є та Селін Барк очолюють і «театральну компанію» Сільдаві. Окрім вистав МЕО здійснює різноманітні проекти — фестивалі, конференції, презентації книжок, зустрічі з авторами і перекладачами, сценічні читання, виставки тощо. П’ять років тому в МЕО було започатковано фестиваль театрального перекладу «Європа театрів», який виник із загальноєвропейської мережі перекладів п’єс «Євродрама». Ситуація з Україною була в «неактивному» стані, й не лише в рамках МЕО. Згідно з французькою інформаційною системою, українська драма досі не ставилася у французьких театрах французькою (були лише постановки в діаспорних театрах українською). Директор фестивалю Домінік Долм’є зауважив, що це остання велика мова, чия драма досі не була представлена на фаховій французькій сцені. І лише минулого року ситуація оживилася — з ініціативи проекту «драматичного діалогу» України і Франції, запропонованого для мистецької резиденції Недою Нежданою. Власне, з українського боку діалог було розпочато значно раніше. Одна антологія з шести творів «Новітня французька п’єса»— проект Центру Курбаса та видавництва «Юніверс» (за підтримки Французького Інституту) — вже стала раритетом, зараз авторкою проекту готується наступна. Але в кожному діалозі важлива оберненість. Ідею проекту підхопили творці МЕО та підтримали перекладачі Сільві Нелеп, Естель Делавена, Крістен і Юлія Патен, Ірина Дмитришин.

Навесні минулого року фрагменти українських п’єс Миколи Куліша, Олександра Вітра і Неди Нежданої, перекладені французькою, читали французькі актори у МЕО та одному із залів Комеді Франсез — В’є Коломб’є (за підтримки СРФУ) і викликали живий інтерес і французької публіки, і професіоналів зокрема. Читання дали поштовх і подальшим проектам.

Фестиваль «Європа театрів» фактично відбувається не лише в Парижі, а й в інших містах — де творять автори і перекладачі цього дійства. Зокрема цього разу це були Афіни, Баку, Київ, Нью-Йорк, Палермо, Полістена, Познань, Пріштіна, Софія. Розпочався фестиваль відкриттям румунської виставки старовинних афіш і фотографій на тему діалогу Румунія — Європа та «Ніччю театрального перекладу». Її особливість — гра та імпровізація. Перекладачі пропонують фрагменти перекладів нових п’єс, які вибирають у своєрідній лотереї. Авторів презентують самі перекладачі та представники Євродрами,  а потім уривки читають зі сцени присутні актори і режисери — за бажанням. Це дає відчуття живого ігрового процесу і перетворює публіку на співучасників дійства, мета якого — заінтригувати і дати можливість аудиторії відчути п’єсу. До речі, саме перекладачі є головними дійовими особами фестивалю і загалом мережі Євродрами — авторами і посередниками різних культур, «хрещеними батьками» спільних театральних «дітей». Цього разу такими активістами театрального перекладу були і перекладачі з української — Крістен і Юлія Патен, які спільно з головою українського комітету Недою Нежданою презентували фрагменти п’єс «Прямий ефір» Олександра Ірванця та «Баба Пріся» Павла Ар’є. Це частина роботи над великим проектом — першою антологією українських п’єс французькою мовою та своєрідною «українською весною» у драмі, яку заплановано у МЕО наступного 2016 року.

 Нині  готується окрема книжка п’єси Неди Нежданої про Майдан. Драма задумувалася в Києві, а писалася  переважно в Парижі під час резиденції в МЕО. За висловом Селін Барк,  це спільне українсько-французьке «дитя», тож і не дивно, що саме в Парижі відбувся чи то перший крик, чи крок, і саме французькою (до речі, від часу написання якраз минуло дев’ять місяців).  Адже в ній поєднано і внутрішнє відчуття знакових подій в Україні, і відсторонений погляд з Європи, яка, по суті, не знає України і не розуміє, що відбувається. П’єса — авторська спроба осягнути цю зміну, це перетворення нібито з двох сторін — зсередини і зовні. І якщо змістовно вона українська, то формально написана під впливом баченого і читаного у Парижі — зі своєрідною дискретністю й мозаїчністю, притаманними сучасному французькому театру. «Майдан Inferno» вписано в кілька реальностей: перша присвячена реаліям революції й є драмою, написаною самим життям — від побиття студентів до початку війни з Росією. Вона складається з вихоплених моментів химерного плетива доль різних людей на Майдані: студентки-філолога, альпініста, музиканта, охоронця, журналістки, медсестри, священика... В основі п’єси — історія двох молодих людей, розлучених «кривавою суботою», яка трохи резонує з міфом про Орфея і Евридіку, але навпаки — це сучасна Евридіка шукає коханого, загубленого поміж життям і смертю. І не вона спускається в потойбіччя, а ніби пекло піднялося на землю і закручує людей у вогняну спіраль. Реальність потойбіч Майдану — свідомо деперсоніфікована, адже вони є тут маріонетками в руках інших, а конфлікти  п’єси — глобальний і внутрішній. Третя реальність — сцени Facebook. Парадоксальність Революції Гідності в тому, що, з одного боку, є відчуття повернення в минуле — каміння, вогонь, катапульти... А з іншого — ми в центрі віртуальності, адже люди воюють і в Інтернеті. І авторка намагалася передати цю реальність не екраном, а саме театральними засобами — іграми, масками. І ще у п’єсі є внутрішня реальність головних героїв — розмова з порожнечею, невисловлені крики, монологи відчуття й осмислення. І найважливіше усвідомлення — те, що сталося в Україні, —  не лише революція, а індикатор змін, які кардинально перетворюють свідомість світу.

Перше сценічне прочитання п’єси було в переповненому залі з особливою атмосферою енергетичної напруги, довгих овацій, сліз, як у акторів, так і у публіки, і єднання — українців і французів у відчуттях і роздумах про долю людини і світу. У передмові до майбутнього видання п’єси знаний дослідник драми Мішель Корвен зауважив, що майданівці виголошують гасло... французької революції — «воля або смерть». Це важливе відчуття спільної історії, коли світ невідворотно змінився з Революцією Гідності, як він колись змінився з падінням Бастилії — для всієї планети, але інакше, на новому витку спіралі.

До речі, участь українських п’єс у фестивалі — це лише епізод із театрального діалогу «Україна — Франція», який нарешті стає взаємним. Презентація цього діалогу відбудеться і в рамках Французької весни у Києві. Зокрема на Книжковому Арсеналі на поетичній сцені у дворі 25 квітня (з 14.00 до 16.00) відбудеться подія «Французько-українські драматичні діалоги», де будуть презентовані видавничо-театральні проекти перекладів сучасних п’єс обох країн.

Зокрема відбудеться сценічне читання двох п’єс Матея Вішнєка (Франція) — «Уяви собі, що ти Бог» і «Чекайте, поки мине спека» у перекладі Неди Нежданої, та фрагментів двох українських п’єс — «Лабіринт» Олександра Вітра і «Майдан потойбіч пекла» Неди Нежданої, в перекладі французькою Естель Делавена. Цікаво, що п’єси М. Вішнєка були відібрані перекладачем значно раніше і здавалися екзотичними, натомість зараз стали дивовижно актуальними. Адже французькі й українські п’єси об’єднані темою кризи цивілізації, де героями будуть протестувальники і снайпери, прикордонники і біженці. Подія відбудеться за участю драматургічного відділу НЦТМ імені Леся Курбаса, Київських театрів МІСТ і ТСДіК. А участь української драми у фестивалі «Європа театрів» у Парижі та Французька весна у Києві відбуваються за підтримки Французького Інституту в Україні та Українського культурно-інформаційного центру у Франції.

Андрій КАРПЕНКО, фото автора, Париж — Київ
Газета: 
Рубрика: