Людина, що впала на Землю

Девіда Бові немає в цьому світі вже п’ять років. На його честь називають нові види павуків і молюсків і навіть цілі астероїди, випускають серії марок і грошові знаки. Вихід ігрового біографічного фільму «Девід Бові: Історія людини з зірок» — логічна частина цієї наростаючої  хвилі меморіалізації.

Життя Бові було пов’язане з кінематографом з дитинства: його мати працювала білетеркою в кінотеатрі. У 9 років він відвідував класи музики і хореографії, а згодом отримав повноцінну акторську підготовку від танцівника й міма Ліндсі Кемпа, причому в найширшому діапазоні — від театрального авангарду до пантоміми.

Для кожного свого знакового альбому Бові створював окремий сценічний образ: майор Том, Зіггі Стардаст, Виснажений Білий Герцог, Натан Адлер. Музика серед іншого була свого роду звуковою декорацією цих перевтілень. Не дивно, що фільмографія Бові майже не поступається його музичній спадщині: він зіграв у 37 кіно— і телепроєктах, в тому числі у режисерів такого калібру, як Мартін СКОРСЕЗЕ, Девід ЛІНЧ, Крістофер НОЛАН, Тоні СКОТТ, Ніколас РОУГ, Нагіса ОСІМА.

«Історія людини з зірок», яка має оригінальну назву Stardust («Зоряний пил») — перша режисерська робота британця Гебріела РЕНДЖА після 10-річної перерви. Фільм був анонсований ще в червні 2019. Головну роль отримав британський музикант і актор Джонні ФЛІНН (нар. 1983, Йоганнесбург). Флінн є співаком і автором фолк-рок-групи Johnny Flynn & The Sussex Wit. Він так само відомий за ролями в телесеріалах «Згадати всі зв’язки» та «Геній». Зйомки йшли в Торонто в Канаді і в деяких містах США і закінчилися вже у вересні 2019.

Дія «Історії людини зі зірок» розгортається в 1971, в період, що передує створенню сценічного образу Зіггі Стардаста, який, власне, й став для Бові проривом до світової слави. В основі сюжету — події, які відбулися з майбутньою зіркою в його першому американському турне. Через бюрократичні неузгодженості Бові не дозволено виступати. Замість цього він зустрічається з музичною богемою, виконує кавери (версії чужих пісень) на приватних зустрічах і знайомиться з американськими рокерами — так само, як він, недооціненими у США на ту мить — Іггі ПОПОМ і Лу РІДОМ.

За словами авторів картини, вона не є біографічною в строгому сенсі слова і не має прямого стосунку до творчої спадщини Бові. Це не художній прийом, а вимушена необхідність, бо родина музиканта не підтримала ідею створення фільму. Тому в «Історії» немає жодної оригінальної пісні головного героя. У саундтрек включені композиції французького шансоньє Жака Бреля «Моя смерть» (1959) і «Амстердам»  (1964) — їх Бові співав на початку 1970-х. Також звучить I Wish You Would британської рок-групи The Yardbirds, яка увійшла до альбому кавер-версій Бові  Pin Ups (1973). Спеціально для фільму Джонні Флінн написав і виконав пісню Good Ol ‘Jane. Він так прокоментував це: «Я вхопився за ідею, що він тікає від самого себе, і подумав, що було б здорово створити таку пісню, яку він міг написати у готелі минулої ночі. Я хотів відобразити нею той момент в його житті. Так що вона про те, як Девід по суті копіює Лу Ріда».

Власне, саме за це преса й авдиторія гостро критикують фільм — що в ньому недостатньо Бові. Недостатньо його пісень, недостатньо шоу в  дусі «Богемської рапсодії» — коли актор переспівує репертуар померлої рок-зірки в перервах між сльозливими мелодраматичними сценами.

Перші фільми, які принесли популярність Гебріелу Ренджу, були виконані як мокьюментарі — продумана стилізація під неігрове кіно — про транспортний колапс у Великій Британії та про вбивство президента  Джорджа Буша. Інакше кажучи, цей режисер якраз і спеціалізується на відтворенні свого роду альтернативних історичних подій на екрані. Йому важила не точнісінька реконструкція кожного дня і кожного звуку з рота Бові, а розкриття саме людського образу, що стоїть — чи радше міг би стояти — за рок-легендою.

Тож це Бові як сторонній, навіть як невдаха, що вештається в обтягуючому одязі та кидає традиціоналістам виклик своїм андрогінним виглядом; впевнений сяючий Зіггі близько, але ще не тут. Його відчуження таке саме захоплююче, як і його сценічний шал.

Отже, перед нами — не чергове екранне шоу, а камерна, розумна драма, яка творчо переосмислює легенду про Девіда Бові — людину, що впала на Землю.