Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

«Ніколи нікому не кажи... правди»

Дикий театр представив психологічну драму «Том на фермі»
7 березня, 2017 - 10:48
РОБ ФЕЛЬДМАН (ТОМ) ТА АНДРІЙ СИДОРЕНКО (ФРАНСІС) / ФОТО ЛІЗИ ЩЕПІНОЇ

Остання прем’єра Київського незалежного Дикого театру «Том на фермі» належить до вистав, на які не радять приходити людям із неврівноваженою психікою... Ідея постановки п’єси «Том на фермі» відомого канадського драматурга та сценариста Мішеля Марка Бушара виникла у Павла Ар’є — українського драматурга, а віднедавна і художнього керівника Львівського академічного театру імені Лесі Українки. П’єса вразила своєю глибиною і багатошаровістю, а також тим, до якого людського нещастя призводять подвійні стандарти і неправда.

— Це був «найдикіший» випуск і найекстремальніший. За тиждень було проведено акторський кастинг. Важливо, що «Мистецький Арсенал» підтримав нас, — розказала «Дню» засновниця і керівник Дикого театру Ярослава КРАВЧЕНКО. — У цьому проекті багато відкриттів: вперше копродукція Дикого театру з державою, вперше вистава, що резонує з ЛГБТ-питанням, вперше автор п’єси М. Бушар завітав до України...

Перед входом до адаптованого сценічного павільйону стояла... закрита труна, на якій були розкидані жуйки з написом Love is. Тож перше, що спадає на думку: вистава про фатальне кохання. І дійсно, вже з перших хвилин перегляду стає зрозумілим, що один із головних героїв — Том (Роб Фельдман) — приїхав на похорон дуже близької йому людини. Проте ні про нього, ні про його стосунки із загиблим Гійомом ніхто з рідних не знає. І протягом усього дійства Том перебуває в нестерпних фізичних і психологічних муках, бо ніяк не може вирішити — розказати правду чи далі брехати?

Вистава «Том на фермі» дуже толерантно піднімає питання рівності, сексуальності, одностатевих стосунків. Головним меседжем цієї психологічної драми стає фінальна фраза Тома «Ніколи нікому не кажи... правди», яка закликає звільнятися від страхів, брехні та соціальних стереотипів.

— Вистава — це пошук: чи готові ми жити за правдою, де межа — між насильством і примусом, між примусом і тими догмами, які нам диктує суспільство, — наголошує режисер Павло АР’Є. — Сподіваюся, що людям вистачить розуму в будь-якій ситуації залишатися людьми. І розуміти, якщо ми хочемо жити в цивілізованому світі, хочемо бути Європою, прагнемо бути вільними, то свобода має стосуватися усіх тем і людей...

Основні події вистави відбуваються в домі загиблого, де мешкає його мати Агата (Тетяна Фролова) зі старшим братом Франсісом (Андрій Сидоренко), і на фермі, яку тримає родина. Сценічний простір вирішено досить умовно і символічно: по центру стіл-подіум, споруджений із дерев’яних палетів і спресованих тюків соломи, поруч — напувалка для корів та кілька табуретів, вглибині — трохи похилені дерев’яні двері (художник — Артем Мокренець). Запах соломи і дерева додає постановці сільської атмосфери, а об’ємне приміщення «Арсеналу» — позачасовості дійства.

Актори грають стримано, без зайвого педалювання на темі; в деяких сценах вибухають емоціями — від шаленої радості до нестерпного болю. Особливих овацій заслуговує гра актриси Львівського театру ім. Лесі Українки Тетяни Фролової. Її героїня є втіленням безкорисної і всерозуміючої (часто засліпленої) любові усіх матерів світу. Чуттєвий музичний ряд до вистави створила композитор Лєна Ребрик, пластичним вирішенням займався хореограф Антон Овчінніков, продюсерами виступили Ярослава Кравченко та Олексій Ананов. Проект втілений за підтримки Посольства Канади в Україні, Французького інституту в Україні, Canada Council for the Arts. Перед прем’єрою у «Мистецькому Арсеналі» відбулася презентація книжки «Том на фермі» з п’єсами М. Бушара (переклад українською — Ростислава Нємцева), яка торік вийшла у «Видавництві Анетти Антоненко».

Наступні покази вистави «Том на фермі» відбудуться 16 і 17 березня в Київській Малій опері.

Вікторія КОТЕНОК, театрознавець
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments