Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Щемливе нагадування про мирний час

У Львові представили акварелі Володимира Стасенка
24 липня, 2022 - 15:41

Експозицію з дуже гарною назвою, «Сонцествердження», відкрили кілька днів тому у Національному музеї імені Андрея Шептицького – у залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (вул. Листопадового Чину, 7, 2-й поверх). У показі – 19 робіт у техніці акварелі, створених Володимиром Стасенком упродовж 2018–2020 років під час подорожей мальовничими куточками Галичини (Жовква, Розлуч, Старе Село, Розгірче) та у місті Вшерадіце (Чехія).

10

7

«Сповнені ліризму, настроєві пейзажі передають красу природи та своєрідну атмосферу невеликих містечок. Роботи митця характеризуються легкістю, невимушеністю та гармонійною колористичною гамою», – говорять про виставку «Сонцествердження» втілювачі проєкту.

Довідково:

Художник і мистецтвознавець Володимир Стасенко – знана у Львові особистість.

Працює у техніках акварелі, олійного малярства, естампу, вдається до художнього оформлення книжок.

Має чудову освіту.

8

9

Мистецького фаху вчився у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша та в Українській академії друкарства. Закінчив аспірантуру кафедри історії та теорії мистецтва Львівської академії мистецтв. Професор. Заслужений діяч мистецтв України. Член активу НСХУ, Спілки критиків та істориків мистецтва, Спілки дизайнерів України.

1

2

3

Учасник багатьох мистецьких проєктів і виставок (серед яких – 11 персональних) в Україні, Польщі, Німеччині, Чехії, Італії, Іспанії, Угорщині та Китаї. «Кожен з українців цей рік планував проводити інакше, аніж це виходить в реальності, – говорить автор виставки «Сонцествердження». – Я задумував кілька виставок: олійного живопису, акварелі, графіки, а також – дитячої ілюстрації, якою займався два останні роки. Однак саме ця виставка організувалася цілком спонтанно і зовсім несподівано.

Мій зв'язок із Художньо-меморіальними музеєм Олени Кульчицької є тривалим та глибинним. Ще моя бабця та мама у далекому 1971 доклалися до формування експозиції новозаснованого тоді музею. Мені ж випала честь понад 20 років працювати в Українській академії друкарства, а навіть 15 років завідувати кафедрою, на якій у повоєнні роки працювала Олена Львівна. На моє формування вплинули учні Олени Кульчицької – Яким Запаско, Христина Саноцька, Володимир Овчінінков, Іван Крислач. Саме тому в часі моєї роботи в Академії ми тісно співпрацювали з Художньо-меморіальним музеєм. У стінах музею нам вдалося понад 10 років поспіль проводити щорічну виставку естампних творів наших студентів «Графіка. Поступ молодих». Це було справжнім викликом для мене. І це я досі вважаю справжнім здобутком.

4

5

6

У моїй колекції віддавна знаходилася акварель Олени Кульчицької «Антей». Ми всі знаємо легенду про Антея, який сили набирався від рідної землі. Олена Кульчицька теж звернулася до цієї теми, яка у філософії є символом зв’язку людини з життєдайною силою рідної землі, традицій, родини. Філософія антеїзму загалом притаманна українському народу, який осмислює себе через глибинний зв'язок з природою. Тому акварель з українським Антеєм, яку вважав знаковою для теперішнього історичного моменту, я вирішив передати в дар Національному музею у Львові. Ще наприкінці січня звернувся до Лесі Дзендзелюк для реставрації твору перед передачею його у музей. Через активну стадію війни реставрація завершилася щойно в липні, і я зайшов до завідувачки Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької – Люби Кость обговорити обрамлення акварелі, яке не закривало би авторський підпис Олени Львівни. В розмові несподівано й виникла ідея персональної виставки. Я дуже вагався в доречності та етичності проведення її у нинішній час, однак мої колеги, до думки яких я дослухаюся і авторитет яких для мене є безумовним, переконали погодитися на пропозицію. Куратором виставки «Сонцествердження» став доктор історичних наук та визначний мистецтвознавець Роман Яців. Він підготував анотацію і додав мені наснаги для публічної акції».

За словами Володимира Стасенка, прийти до Олени Кульчицької з виставкою акварелі – велика відповідальність для будь-якого художника, адже сама Олена Львівна була справжнім маестро у цій складній техніці.

Володимир Стасенко зазначає, що особливістю представлених у показі «Сонцествердження» акварельних етюдів є те, що всі вони зроблені безпосередньо на пленері. Також вони є щемливим нагадуванням про мирний час і місця, куди цього року потрапити не вийде.

«Емоційний фон для цієї виставки є дуже складним, – наголошує автор експозиції. – Я безперервно думаю про ті скрутні часи, які зараз переживає Українська Держава, молюся за її захисників, які є на фронті. Для мене це – не «абстрактні» воїни із ЗСУ, а цілком конкретні мої побратими, на яких я намагаюся рівнятися і перед якими, сподіваюся, зможу після перемоги із чистою совістю звітувати за те, що зараз роблю у тилу».

На думку куратора виставки «Сонцествердження» історика мистецтва професора Романа Яціва, творчі практики Володимира Стасенка – це множинність способів упорядкування ціннісних установок, це різні синтактичні конструкти, якими автор означує життєвий простір та його смислову палітру.

«При взаємодії емпірики та уяви розбудовується синкретичний світогляд, в якому сполучені творча воля, субстанції духу та екзистенції, – зазначає професор Яців. – Це ключовий пункт мистецького наративу художника. З відповідним запасом прагнень та «внутрішніх двигунів» і формуються різні тематичні групи його творів.

Однією з таких груп є акварелі, виконані Володимиром Стасенком безпосередньо в умовах пленерів або індивідуального «вчування» в натурні середовища. Відповідно спонтанна реакція на ті чи інші природні мотиви знаходить блискавичні техніко-варіативні рішення, які закріплюють вищі рівні професіоналізму та відкривають простір для дальших формалістичних шукань. Відмінно скоординовані чуттєвість та «оперативні задачі» малювання підсилюються сонценосним ладом як вирізняльною властивістю філософії життя, стійким прагненням художника до самоствердження у парадигмі класичної гармонії. Вібраціями світла й тіней, що віртуозно сплелися в незліченних комбінаціях точно вписаних пластично-колірних площин та ліній, автор скріплює оптимістичну вертикаль свого творчого поступу, проникаючи в дедалі тонші вібрації іманентності в доступних кожній людині локаціях повсякденності».

Відчути вібрації світла й тіней в акварелях Володимира Стасенка, видивитися вертикаль його творчого поступу, відчути сонценосний лад як вирізняльну властивість філософії життя і прагнення художника до самоствердження у парадигмі класичної гармонії встигнуть всі охочі – виставка «Сонцествердження» у Художньо-меморіальному музеї Олени Кульчицької триватиме до 31 серпня.

Тетяна КОЗИРЄВА, «День»

Фото з ФБ-сторінки Володимира СТАСЕНКА

Рубрика: